Ховрахоманія. Казка про ховрахів і бабая

Л.Пустельник,

Політика (№6-7, 2005),

30.08.05

Дія відбувається у ховрашому лісі, над яким недавно зійшло помаранчеве сонце. Під впливом його проміння ховрахи повільно повертають собі людську подобу, одночасно готуючись до великих перегонів за місця у Ховраді - великій галявині піл куполом з 450 пеньками для засідань.

Дійові особи:

Ющ - верховний всенародно обраний еколог ховрахів;

Юл - права урядова рука Юща;

Рошенко - ліва неурядова рука Юща, головний безпечний радник. Чомусь дуже небезпечний для Юл;

Вовчик-Литовчик - головний балакун-розпорядник Ховради. Блокується на перегонах з Ющем і Юл, та ніхто не знає чи надовго;

Піхвун - генеральний прокуратор, що вчасно полиняв з голубого хутра в помаранчевий і нині ретельно виловлює голубих ховрахів;

Пін Чу і Ринат-Багато-Хочу - дуже ситі хижі ховрахи, що запасли надто багато зеленої капусти за рахунок народних ховраших мас;

Шифер Несторич - опозиційний ховрах, який мав важке дитинство, бо постійно випадав з колиски і бився голівкою. За час минулої влади встиг добре напакуватися ховрашим добром, а нині удає із себе опозиціонера;

Путята - східний нібито стратегічний партнер ховрахів.

Бабай - нечиста сила, яка періодично втілюється в голубих гризунів, Путяту чи інші недружні організми.

Дія перша.

Ранок у лісі. Чутно бадьорий ховраший свист на мотив "Разом нас багато". На трубі "Інтерпайп", замаскованій під повалене дерево, сидять Пін Чу і Ринат-Багато-Хочу, який ворожить на ромашці про долю "Криворіжсталі":

- Приватизація... Націоналізація... Чи взагалі експропріація? Що ж воно з нами буде?

Піхвун (виходить з кущів): 15 років і конфіскація майна. Спокійно, хлопці, я жартую.

Пін Чу (здригаючись): Ну й жарти в тебе, Святославе, ти ж не чужий нам чоловік, з одного корита довго їли і наш тато для тебе чимало доброго зробив. Скажи краще, які тепер закони в нашому лісі?

Піхвун: Поки я при силі, й далі триває старий добрий закон джунглів, перед яким рівні усі ховрахи. Але є й найрівніші. Передай папі Льоні привіт і скажи, щоб не хвилювався – Піхвун добро пам`ятає і жодної волосини з його шкури не впаде за минуле, я обіцяю.

Ринат: А що скажеш про "Криворіжсталь"?..

Піхвун: На жаль, друже, на жаль. Тут я безсилий. А як упруся рогом - то мене враз виявлять і з`їдять. Хто вас тоді захищатиме? Не скупердяйничайте, трохи віддайте. Юл рогом уперлася, тому добряче доведеться вам тепер капустою полиняти. Але якщо програли, то краще добровільно віддайте, не дражніть ховрашого звіра! (Зникаєу правових хащах).

Ринат: "Шахтар" треба буде продати, чи що?

Пін Чу: Продавай - не продавай, допоможе нам Бабай. Але цей клятий Піхвун, здається, на цей раз має рацію, у тата таки непогані кадри були, досі вірність зберігають. Але я так просто не здамся, я нашлю на них світову пресу, зіпсую їм імідж демократів! (Шепоче нецензурні заклинання, викликаючи нечисту силу. Над лісом здіймається вихор, помаранчеве сонце ховається за хмарами, починається повний бабаїзм).

Дія друга.

Рошенко вмостився під дубом з вивіскою "Вертикаль влади". Гортає "Плейбой" з портретом Юл на обкладинці і крутить зовнішньополітичними векторами, як циган сонцем. У верховітті дуба сидять Ющ із Путятою, в якого втілився Бабай, і розв`язують кросворд, вдаючи, що ведуть переговори.

Путята: Єрунда какая-то: с ружйом, а нє стреляет, і ні то, і ні ето, чітирі букви.

Ющ: Може, НАТО?

Путята: Вам туда не надо... "Гарант наших економічєскіх отношеній", три букви.

Ющ: Газ!

Путята: Нет, газа вам тоже не нада! Ілі по 160 доларов за тисячу кубометров! Вот последняя буква "п", с нєйо начінаєтся слово із шесті букв - "состояніє вашей євроінтеграціі после наших переговоров".

Ющ: Прикол якийсь виходить...

Путята: Точно, подходіт, маладец! Пішем: "прикол". А на трі букви будет вам єщо одін орган - наднаціональний в ЄЕП.

Ющ: Але ж ми до ЄС зібралися... (Гукаючи до Рошенка). Петре, векторів у нас вистачить?

Рошенко: Цього добра ще від папи Льоні купа залишилася, і всі в різні напрямки показують - вибирай, куди хочеш.

Путята: Хочеш - не хочеш, а меня вибірать прідьотся, бо у нас - і ЄЕП, і газ.

Ющ: Гм, а в мене стратегічна зброя - Юл! І мій особистий друг Туркменбаші в засаді. А він тебе чогось дуже не любить.

Путята: Зато меня сильно любіт мой лічний друг Назарбабаєв. А стратегіческа труба, на какую ти надєєшся, у него начінаєтся. Вот я сейчес поеду і с нім потолкую. Посмотрім, чія возьмьот! (Сідаєу вертоліт і відлітає. Бабаїзм залишається, огортаючи ліс туманом, У лісі дуже погіршується інвестиційний клімат).

Ющ: Погані справи, Петре. Який вихід підкажеш?

Рошенко: Це все Юл винна, це вона тебе підставила. Свариться з усіма, а тобі все це розхльобуй. Не на тих ставиш, куме! Я б все враз справив.

Ющ: Яким чином?

Рошенко: Багато способів є. Треба задобрить цього Путяту-Бабая, віддати йому ту кляту дачу гліцинійську, подарунки якісь до Білокам`яної привезти. Треба гнучкіше, так завжди було.

Ющ: Так ми ж по-новому зібралися жити! Думай, Петре, думай. До осені думай, бо щось уже з усього світу мені на тебе пальцем показують, як на гальмо в демократичних процесах. Усе більше про свій бізнес дбаєш. І на Білокам`яну поглядаєш.

Дія третя.

З туману випливають троє в одному човні - Ющ, Юл і Вовчик Литовчик - не рахуючи членів владної команди. Троє обговорюють маршрут майбутнього запливу по місця у Ховраді. Над човном згущується туман політичних непорозумінь.

Ющ: Попливемо одразу ж, як вирішимо, хто стоятиме біля стерна, а хто на веслах сидітиме. Хоч вирішувати тут нема чого - я і так керуватиму.

Юл: А я біля стерна стану, бо красиві жіночі фігури завжди прикрашають корабель.

Вовчик-Литовчик: Не сяду я на весла. Гребти - не спікерська робота.

Юл: І не жіноча. Врешті, я й без вас до Ховради допливу, якщо захочу.

Ющ: У тебе самої, Юл, для цього палива забракне. А якщо зі мною сваритимешся, то дивись, і справдиться давнє ховраше пророцтво про твою відставку.

Вовчик-Литовчик: Ну ось, наш човен ще не відплив, а вже на риф наїхав. Як дірку лататимемо?

Юл: Рошенка на неї посадіть, ним будь-яку дірку затулиш.

Рошенко: (вигулькуючи зліва за бортом): Крім бюджетної, леді Юл, яка вам наприкінці року світить. (Звертаючись до Юща). Куме, ти ж знаєш, це погана прикмета - жінка на кораблі. Та й рейтинг у неї занадто великий, вже й на палубі не вміщається. Наш ховраший Болівар не повезе двох. Як ти її не скинеш негайно за борт, то вона згодом тебе самого скине. І нас усіх притопить. Повір мені - Юл твоя найбільша небезпека.

Юл: Брешеш, солоденький ти наш! Це я для тебе небезпека, бо бачу як ти й зараз до своєї ховрашої комори стараєшся. І будь моя сила, то я тебе першого притопила б. Хоч такі, як ти, не тонуть.

Рошенко: От бачиш, бачиш, куме, що в неї на думці: тільки топити когось, а ділом вона не займається, все більше про власний рейтинг дбає, і з "ящика" не вилазить, все про свої турботи про ховраший народ розказує. Популістка, шантажистка! Давай краще здамо її Путяті й ураз усі свої проблеми розв`яжемо. А поставиш мене на її місце - так я тобі вірою і правдою вік служитиму.

Юл: Ось про що він мріє!

Ющ: Петре, Юл! А ну помиріться негайно - щоб виборці бачили злагодженість дій владної команди.

(Юл і Рошенко демонстративно цілуються перед телекамерами, після чого кожен крадькома спльовує убік. Човен все ж таки пливе, пробиваючись крізь туман. З берега за ним спостерігають Пін Чу і опозиційний ховрах Шифер Несторич).

Шифер Несторич: Тепер треба дочекатися, щоб їхній корабель на мілину сів. Тоді й відіграємося і за Майдан, і за твою "Криворіжсталь", і за мої відчужені триповерхові нори в Закарлісі. Чи, може, краще я підпливу стиха й човна переверну - одразу на дно підуть, а в нас на виборах конкурентів не буде?

Пін Чу (гидливо зморщившись): Ти, Несториче, після ужгородської лікарні геть шифером поїхав. Хіба ти забув, що в опозиції нарешті має бути цивілізоване обличчя? Що я на Заході скажу? Хто мене після цього в пристойну буржуйську нору пустить? Надто ризик великий. Уже бандитські часи минули. Треба якось уживатися і з цими демократами, чимось доведеться поступитися, нікуди не дінешся.

Шифер Несторич: Добре тобі при твоїй капусті поступатися. А в мене купка того добра, та й те погрожують відібрати.

Пін Чу: Не прибідняйся, Несториче! Краще на якийсь час затихни. Так буде краще для тебе й твоїх дітей. А ті, хто на тому клятому човні, може, і самі так перегризуться, що один одного притоплять. Давай почекаємо.

(Тим часом, на човні вирішують підняти вітрило з портретами Юща, Юл і Литовчика - щоб краще плив, бо ніхто не хоче сідати за весла. Човен пливе за течією народної довіри).