КОНФЛІКТ, ЩО ЗАКІНЧИВСЯ "ДОБРИМ УРОКОМ" ДЛЯ ПРЕЗИДЕНТА

Л.Коханець,

Шлях перемоги,

03.08.05

Численні публікації в ЗМІ, а також офіційна та неофіційна інформація, яку отримують представники КВУ в Києві та регіонах, свідчить про те, що дуже часто представники нової влади діють методами своїх попередників.

Мабуть, читачі "ШП" поінформовані в деталі цієї скандальної історії, і я не переповідатиму, на чому, куди і з ким їздить старший син Президента Андрій. Нагадаю лише: Віктор Ющенко на прес-конференції 25 липня не стримав емоцій і обізвав автора журналістського розслідування, кореспондента Інтернет-видання "Українська правда" Сергія Лещенка "кілером найнятим", "мордою", журналістом, "який не працював і хвилини свого життя на свободу преси". "Мордобитна" від Президента не тільки привернула найширшу увагу до "приватного життя" Ющенка-сина, а й викликала масований вогонь критики у бік Ющенка-батька. Гіршої послуги обом не вигадали б навіть запозичені у Росії творці брудного піару на кшталт павловських і гельманів.

Справа навіть не в тому, що Президент обрав вочевидь не той об`єкт для звинувачень у байдужості до чесного слова. Під впливом великого роздратування Віктор Андрійович, мабуть, призабув, що перу Сергія належали гучні викриття "приватного життя" Леоніда Кучми та його оточення, що це він "нишпорив" по баден-баденах, "підглядаючи", як за державні кошти красиво відпочиває "українська еліта". Зрештою це з Сергія зривали у "Зоряному" - штабі Віктора Януковича - помаранчеву хустинку: ознаку його протесту проти тодішньої "демократії"... Саме Віктору Ющенку не могли подарувати ні тону, ні лексики, якими він дозволив собі "спілкуватися" з журналістом. З причин, цілком зрозумілих: Президент сам поставив перед собою високу планку моральності і публічно гарантував недоторканність вільного чесного слова.

Обіцяючи на Майдані "персонально прозвітуватися за всі приватні операції родини перед Україною", Віктор Андрійович привселюдно визнав, що вони - не внутрішня справа сім`ї: глава держави та його рідні всюди є об`єктом підвищеної уваги громадськості. І вона, ця, можливо, надмірно цікава громадськість, має повне право знати: за скільки, від кого і за що. Зрештою, саме для таких - відвертих і прозорих - стосунків між владою і народом люди виходили на барикади Помаранчевої революції, а не просто з нелюбові до Віктора Януковича.

На початку минулого місяця, виступаючи на з`їзді НСНУ, Віктор Ющенко сказав: "Ми хочемо випестувати спеціальну касту українських журналістів - гордих, чесних, сміливих. Найкраще транспортують демократію засоби масової інформації". А тільки демократія, за цитатою знову ж таки з Президента, "робить владу чесною".

Перша розбіжність між "теорією і практикою" наштовхнулася на дружний журналістський опір. Кілька сот працівників ЗМІ звернулися до Президента з вимогою публічно вибачитися перед кореспондентом "Української правди" і відповісти на запитання про доходи та витрати родини Ющенків. У тому переліку підписантів, звичайно, є й пристосуванці, і "пера" з обслуги так званої опозиції, але все-таки сам дух листа продиктовано тими, хто підтримував Віктора Ющенка в найскрутніші для нього часи, хто обстоював вільне слово "не хвилинами", не за графіком політичної кон`юнктури, а в режимі онлайну. Першими, як і належало, обурились люди з "касти сміливих і чесних", і це стало для Президента гіркою, але переконливою наукою.

До честі Віктора Ющенка, батьківський гнів на докучливих журналістів не перешкодив йому визнати: він не мав права ні на бригадирське тикання Лещенку, ні на "директорську фразеологію" свого попередника Кучми. Президент зателефонував кореспондентові "Української правди" і вибачився за "емоційну відповідь", запевнивши, що "зробив з цього урок". Тому не треба приєднуватись до "професійного хору" волаючих: Ющенко такий самий, як Кучма. Ви могли б собі уявити, щоб колишній гарант вибачився, наприклад, перед Гонгадзе? Вже не кажучи про інші методи "реагування на критику". Ось і вся в цьому різниця...

І дружний супротив журналістів президентським "емоціям", і його "покаяння" перед нами свідчить про зміну погоди за нашим вікном. За якої не страшно критикувати колись недоторканних. За якої не ризиковано для власних голів принюхуватися до відбитків шин розкішних засобів пересування нащадків сановитих осіб. А з Андрієм його батько, дай Бог, тепер розбереться по-родинному.

Тим часом Комітет виборців України звернувся до перших і других осіб держави із запитом про розмір їхнього сукупного доходу з березня по липень 2005 року. Причому КВУ, крім конкретної цифри, хоче дізнатися і яким чином її "осідлано". Тобто чи поєднують високопосадовці "державну службу з участю у господарських товариствах, чи володіють частками корпоративних прав у підприємствах, установах, організаціях"? Поглиблений інтерес до "приватного життя" спричинений революційною обіцянкою Віктора Ющенка розділити бізнес і владу. Чи справді на практиці вдалося відчленити цих традиційних "сіамських близнюків"? - запитання логічне, але, здається, вочевидь риторичне. Пояснення на кшталт "бізнесу позбувся, переписавши на батька, брата, свата", не переконає навіть особливо наївних обивателів.

КВУ у переліку чітких запитань не забув і про марку та реєстраційний номер службових авто: напевно, щоб полегшити марудну працю міністра внутрішніх справ Юрія Луценка з виписування штрафних квитанцій за ймовірні порушення правил дорожнього руху. Нагадаю, саме таку операцію він здійснив в телеефірі, демонструючи покарання Андрія Ющенка.

Запити від Комітету виборців направлено до Президента, Прем`єр-міністра, віце-прем`єрів, міністрів, голів держкомітетів, голів центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом. Адресовані вони і секретареві РНБО Петру Порошенку, державному секретареві Олександру Зінченку та першому помічникові глави держави Олександру Третьякову - людям, як відомо, колись вельми успішним у бізнесі. Але чи можна про цю успішність згадувати лише в минулому часі? Принаймні Комітет виборців стверджує: "Численні публікації в ЗМІ, а також офіційна та неофіційна інформація, яку отримують представники КВУ в Києві та регіонах, свідчить про те, що дуже часто представники нової влади діють методами своїх попередників".

Справедлива ремарка, та навряд чи всі адресати страждають на надмірну відвертість...

А ось Юлія Тимошенко заявляє, що не боїться прискіпливості до своєї персони і закликає журналістів "писати про все, що хочуть... Коли народжується свобода слова, коли ми маємо право говорити про адекватні речі - це всім потрібно цінувати".

... Здається, в цій історії саме так і зробили сторони конфлікту. Краще раніше зрозуміти урок, щоб не було пізно...