Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  19.06.2026
  Статьи

Версия для печати


Запитання до влади

М.Нілова,

Робітнича газета,

03.08.05

Ми не голосували за Ющенка, і ось чому. Під час його прем`єрства при свічках годували й сповивали свою дівчинку. Не до новин було, син втратив роботу, ледь-ледь зводили кінці з кінцями.

Хочу і я поставити свої запитання владі. Мені 67 років, живу з сином та онукою, сибірячка, але в Україні вже більше 30 років. Ми не голосували за Ющенка, і ось чому. Під час його прем`єрства при свічках годували й сповивали свою дівчинку. Не до новин було, син втратив роботу, ледь-ледь зводили кінці з кінцями. А без хабара неможливо було нікуди влаштуватися.

Передвиборча президентська програма Віктора Андрійовича містила нереальні обіцянки (як зазначалося в листівці з першими указами, мінімальна пенсія і зарплата—462 грн.). У прямому ефірі в грудні по "Інтеру" Єхануров говорив, ганячи Януковича, що 284 грн. платити нічим. А як же 462 — не сказав. Ні слова не було в десяти пунктах програми і про російську мову. Лише пізніше дещо з`явилося, та й то не конкретно...

Але перемога дісталася Ющенку, і це потрібно визнати (післявиборчі мітинги на захист Януковича були абсурдними). Нині, слухаючи Президента, бачиш, що все це правильно, необхідно (хто ж стане підтримувати злодіїв-чиновників?!), але дуже вже сумнівні методи наведення ладу...

А тон, яким говорить Президент, вважаю, узагалі потребує коригування, як і словосполучення: "мій народ", "моя країна". Ми ж не його особистий народ, ми — наш народ, а Президент — не диктатор!

З надією дивимось і слухаємо Тимошенко. Хочеться вірити цій розумній і вродливій жінці. Вистачило б їй сил втілити в життя такі чудові обіцянки. А поки що доведеться на 332 грн. зводити кінці з кінцями. Але все-таки хай би команда Прем`єра звернула особливу увагу ось на які проблеми.

1. Пенсії. Якісь "мудреці" вигадали формулу розрахунку за середньою заробітною платою. Що це за показник? На свою середню зарплату я їздила у відпустку на Південь дикуном, обідала в ресторані. А пенсія становила 98 грн. Порахуйте хоч хліб, який можна було купити тоді й тепер! Нині зробили перерахунок, але все одно я, старший інженер, отримую нарівні з кур`єром та прибиральницею. Надбавка не радує і тому, що ціни піднялися раніше, ніж ми отримали пенсію.

2. Прожитковий мінімум. Той, хто його розраховує, хай поділиться досвідом, як виживати на ці гроші. Й чому в пенсіонера цей мінімум менший? В уряді знають, скільки коштують ліки?

3. Про дітей. Чи можна при таких мізерних прибутках виростити здорову дитину, вивчити, одягти-взути, купити книжки-іграшки? В нашій сім`ї на даний час один прибуток — моя пенсія. Син, бувши у відпустці у зв`язку з доглядом за дитиною, отримував соціальну допомогу — 150 грн. Колишня дружина аліментів не платить, бо ніде не працює. Син у минулому був завідуючим районною агрохімічною лабораторією. Держава, розваливши все, позбавила його заробітку. Ким тільки не працював за ці роки! Мотався "човником" за товаром, торгував з лотка, сторожив чуже добро, освоював керамічне виробництво, був сушильником на хлібній базі... Загалом, хлебнув благ та обіцянок влади всіх років. А оскільки він ще й самотній батько, то і тепер змушений перебиватися випадковими заробітками, ніхто не вітає лікарняні чи пропуски на роботі. В "Робітничій газеті" за 11 березня повідомлялося, що буде допомога для самотніх матерів і батьків, які виховують дитину. В наступних публікаціях ішлося вже тільки про матерів. А як бути таткам?

4. Субсидії. Чи можна сподіватися, що за квартиру станемо платити без принижень, які переживаємо, добуваючи купу довідок для оформлення субсидій? Закони стосовно цього такі недосконалі, що багато хто примудряється і при тугих гаманцях сісти на шию державі, а хто справді має потребу, нічого добитися не може.

5. Про мову. Дозвольте запитати огудників російської мови: навіщо Україні такі слова, як "електорат", "інавгурація", "коледж", "менеджер", "спікер", "бакалавр", "магістр" і т.п.? Чому не вводять і не вживають українські аналоги? Зате охоче перекладають російські імена українською мовою. Виходить смішно, безглуздо, але цього ніби не помічають. Так, моя онука повинна знати українську мову досконало, тут її батьківщина. Але вчити ж ми її хочемо рідною — російською мовою. Був один-єдиний клас такого навчання в нашому місті, і той ліквідували. Пушкін раптом став іноземним письменником! У той же час елементарний розмовник чи українсько-російський словник далеко не всім по кишені (ціни ж які!). Кому потрібні ці додаткові труднощі й переживання в нашому й без того непростому житті?

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0