Попереду — гаряча зима

В.Павук,

"2000" (26.08-01.09.05),

26.08.05

Народ бачив у Ющенку спасіння для України, а тепер перед нами — вихованець школи Кучми. Ті ж декларації, обіцянки, запевняння. Ми не бідуємо, щасливі, але не більше, ніж за Леоніда Даниловича, адже правила гри залишилися! Мчимо у старому поїзді по тих самих рейках, які з`єднані у замкнене коло.

Розвіялися майданні пристрасті по післяпомаранчевому всеукраїнському простору. Дух дій та кардинальних змін, що спонукав наші серця паленіти в очікуванні якісних змін, помандрував разом із нами на кухні, у вуличні розмови.

Прийшло, як і кожного разу в українській історії, розчарування: у тих, хто вів і не скупився на грандіозні обіцянки, у тих, кого вони призначили, або й у самих собі — чому дали себе використати і вкотре стали обдуреними? Чому держава знову будується для верхівки і тих, хто до неї наближений? Тому, що нас з вами в усі часи мали не за ціль, а за засіб, за допомогою якого одні поводирі приходять на місце інших. І чомусь, ніби всупереч власним добрим намірам, чинять так, як попередники. Замість вирішувати проблеми — забалакують їх. Чому вкотре стаємо на ті самі граблі?

Згадайте давню притчу про те, як добрий витязь заради людей почав воювати з драконом, який поневолював його народ. Гинучи, чудовисько сказало: "Тепер ти станеш драконом". І з витязем відбулися дивні метаморфози — виявляється, можна перемогти тіло, видиму матерію, але не дух. І переможець, сам того не відаючи, переродиться у того, кого переміг, якщо щодня не боротиметься сам із собою. Історія наших вождів нічого не вчить — у нас завжди на вищих рівнях іде боротьба не за ідеї, а за трон.

На жаль, суттєвих змін не сталося. Відбулася лише зміна декорацій, заміна бутафорій. І на місце старого прийшов новий, вишуканіший демагог. Той хотів, але не міг. І цей хоче... А ми вірили, сподівались. Актори залишилися, лише надягли нові маски. Прийде ще час і на цих фарисеїв.

Не ми розчаровуємось у владі і її лідерах, а вони розчаровують нас у собі. Адже не вони за нами, а ми за ними йшли. Ми їм вірили, вони нас запевняли, нам обіцяли. А тепер нас зраджують. Через їхні дії, відмінні від обіцянок, наша віра у нову різнорівневу владу розвіюється. Мабуть, не безпідставно запитуємо себе: якби був Янукович, то це був би Кучма-2, але те, що спостерігаємо, хіба не Кучма-3? Поки що ставимо знак запитання, бо хоча вже не віримо, але ще надіємось. Якщо через півроку люди не побачать здійснення ющенківських майданних обіцянок, що "через рік ми всі житимемо у новій державі", тоді не тільки такі, як я, але і ви, читачі, критикуватимете нову владу.

Розчарування є тому, що цей режим, як і попередній, любить відписки, окозамилювальні фрази. Вочевидь ліберальне ставлення до законів з боку посадовців, їхня непослідовність, обіцянки нерідко далекі від конкретних справ. Бачимо закостенілу, незмінну бюрократично-законодавчу владу.

Ми не хотіли фарисейства, а воно є. Ми не хотіли корупції, а вона є. Ми прагнули позбутися кучмівсько-красивих нарікань, а вони залишились. Ми хотіли конкретних реформістських, а не декларативних дій, а їх немає.

Звичайно, є такий позитивний момент, як зростання зарплат і пенсій, але він був при Януковичу. Нам було мало цього, адже є речі важливіші — саме вони підняли нас на повстання. Багатьох лякає нечіткий зовнішньополітичний курс (як вступ до ЄС, так і заява Ющенка, на яку не наважилися у свій час ні Кучма, ні Лукашенко, ні Путін, ні Назарбаев, — про створення на теренах СНД Єдиного економічного простору, що нібито перспективно для України, а у майбутньому необхідно буде сформувати для керування тим ЄЕП наднаціональний орган, якому слід передати частину державних повноважень). Чи не тому попри чисельні поїздки Президента по закордонню інвестиції в Україну порівняно з минулим роком зменшилися на понад сто мільйонів евро?

Політична депресія вже помітна, беручи до уваги деякі відвертості Ющенка і намагання створити нову "безсмертну партію влади", економічна теж — це м`ясна, бензинова, цукрова, тепер пасажирсько-залізнична кризи... Податки, якими "віддячують" середньому та дрібному бізнесу за підтримку у помаранчевій революції, звалюють на стару владу. А несприйняття більшістю населення пропонованої адміністративно-територіальної реформи (із скороченням сільських рад, районів та областей) та певна розчарованість в діях нової влади, у невідповідності майданних обіцянок конкретним діям свідчать про наявність психологічної депресії. Народ бачив у Ющенку спасіння для України, а тепер перед нами — вихованець школи Кучми. Ті ж декларації, обіцянки, запевняння. Ми не бідуємо, щасливі, але не більше, ніж за Леоніда Даниловича, адже правила гри залишилися! Мчимо у старому поїзді по тих самих рейках, які з`єднані у замкнене коло.

Як наслідок — відповідна ситуація в Тернопільській області. За підсумками піврічної діяльності вона зайняла останнє, 25-те місце серед регіонів України. Це, мабуть, якась таємна стратегія нашого губернатора Івана Стойка — бути першим, хоч би й ззаду. Навіть після липневого рішення Київського суду, який позбавив його депутатства, він все одно залишився на своїй посаді. Як стверджує Держкомстат, обсяг промислового виробництва в Тернопільській області скоротився на 12,4%, тут найнижча середньомісячна зарплата серед усіх областей. На кого все звалювати — на стару владу Тернопільщини? Мабуть, на неї, адже це вона, клята, так минулого року працювала, що тепер у порівнянні з її успіхами стався спад!? Заступник пана Стойка, начальник Головного управління економіки облдержадміністрації І.Бойчук стверджує: "Якщо зробити коректне порівняння у промисловому секторі економіки, вилучивши торішній обсяг переробки цукру-сирцю, промислове виробництво зросло на 3,9%". Тобто якщо "коректно" не брати до уваги минулорічні показники промислового зростання, то який там спад? Самі досягнення.

Пікетували сусіди-хмельничани призначення Ющенком губернатора — прислухався, замінив. І тепер на Хмельниччині зростання промислового виробництва на 29,6%! Якби Президент прислухався до вимог місцевих пікетувальників, то, можливо, було б не так сумно писати і про обласну владу, і про районну.

Як Тернопільська область "перша" серед областей України, так і Бережанський район "перший" серед районів області. План надходжень податку з доходів фізичних осіб за перше півріччя по області не виконано. Відстають Тернопіль (виконано на 86,9%), Тернопільський район (на 78,8%), а у Бережанському — на 79,9%, тобто недобір становить 548,0 тис. грн. Про ситуацію, що склалася, депутат обласної ради Ірина Рекуш каже: " Як на мене, владу необхідно оцінювати не за стандартами "наша — не наша", а за тим, які показники сьогодні в економіці, в гуманітарній сфері, у виплаті зарплат, залученні інвестицій, створенні нових робочих місць, а тоді вже давати оцінку, наскільки вона "наша". Я цілком поділяю погляди Президента, що не всі, хто був революціонером, можуть стати державними службовцями. І коли розглядати кадрову політику І. Стойка, потрібно констатувати, що влада некомпетентна, некваліфікована, бездіяльна і непрозора. А народ у нас мудрий, тому логічно, що відбувалися пікети та акції протесту проти кадрової політики голови ОДА. Влада нині не відповідає вимогам часу, не вміє і не може в силу своєї недолугості відповідати на виклики сьогодення і виконувати завдання, поставлені Президентом і урядом. Переконливим свідченням цього є невиконання обласного бюджету. Не думаю, що Київ такий стан речей задовольняє... Якщо ситуація не виправиться і не будуть включені кардинальні механізми виведення області з кризи, а ми спокійно споглядатимемо руйнацію регіону, то Іван Стойко і його команда таки доведуть Тернопільщину до повного краху. В цій ситуації ми не маємо морального права мовчати. Необхідно чесно говорити про стан речей і спільно шукати шляхи виходу з кризи".

Голова Бережанської РДА — В.Є.Зінчук. Інший на його місці керував би гірше або краще — залежно від того, хто він сам і яка у нього команда. Якби теперішній перший заступник Зінчука — В.М.Петровський, на якого колись покладали надії, був наполегливішим, то сидів би тепер у кріслі голови райдержадміністрації. Але, мабуть, він вирішив, що краще синиця в руках, ніж журавель у небі. Колись на пікетах казали, що Головацький, Зінчук — представники старої влади, тепер казатимуть, що Петровський — це член команди Зінчука. В.М.Калинюк, керівник районного осередку партії "Батьківщина", також мав шанси стати головою РДА.Стара влада не бажала бачити його у тому кріслі, а люди сподівались, що він, образно кажучи, "розчистить стайні".

Політика опирається на настрої людей, а вони мінливі. Той осередок політичної партії, за який ви віддасте наступного року на виборах свої голоси, матиме найбільше представників у районній раді. Депутати поміж себе вибиратимуть голову райради, який водночас очолить виконком, що фактично керуватиме районом (РДА, ймовірно, припинять своє існування). Якщо якась партія зможе набрати значну кількість голосів, необхідну для колегіального прийняття рішень, значить, вона сформує виконавчий комітет. Коли ж виборці розділять симпатії між кількома партіями, то будуть такі суперечки, сварки, які спостерігаємо при виборах голови Верховної Ради.

Попереду тепла передвиборча осінь і гаряча передвиборча зима. Коли партійні списки будуть опубліковані, виборці зможуть прискіпливіше оцінювати і приймати відповідне рішення.