Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  30.04.2025
  Статьи

Версия для печати


ЧИ ВІДШКОДУЮТЬ НАМ ВТРАТИ ВІД ЦІНОВИХ «ШОКІВ»?

Демократична Україна,

06.08.05

До редакції надходять листи, автори яких твердять: на свою нову, підвищену пенсію вони можуть придбати менше товарів і послуг, ніж на стару. От вам і соціальний захист.

Щойно шукала по крамницях і на базарах обіцяний «дешевий» цукор. На жаль, не знайшла. Розкид цін — 5,04; 5,34 грн у супермаркетах і 4,80 — на базарах. Складається враження, що «дешевий», якщо він і буває в природі, шляхом нехитрих маніпуляцій тут же стає дорогим. Ну ось, може, й «викинуть» певну кількість — нехай нужденний люд пригадає, що таке черги. Пишу про це з огляду на проект програми економічного та соціального розвитку на 2006 рік, яка передбачає певною мірою зменшити вплив на кишеню споживача отих «цінових шоків».

Але річ у тім, що людям, котрі пережили не одну шокову терапію, достеменно відомо: якщо ціни підвищилися, то вони, як мовиться, не повернуться на круги своя. Стабілізуватися вони можуть. Але на досягнутому ними рівні. І споживачі в будь-якому разі залишаться в програшу, адже немає механізмів компенсації їхніх втрат від стрімкого зростання цін до моменту їх стабілізації. Система соціального захисту, які б дифірамби їй не співали, тут мало допомагає. До редакції надходять листи, автори яких твердять: на свою нову, підвищену пенсію вони можуть придбати менше товарів і послуг, ніж на стару. От вам і соціальний захист. Невблаганна ж статистика підтверджує: ціни на харчові продукти протягом січня— червня 2005 року порівняно з січнем — квітнем 2004 року виросли на 4,2%, на тваринницьку — на 38%, на цукор — на 32%.

Та це тільки квіточки. Ягідки будуть пізніше. Наших зубожілих людей чекають нові випробування. Так, Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ) звернулася до профспілок із пропозицією погодитися на підвищення тарифів на електроенергію на 20% і природний газ для населення на 25%. Самі розумієте, стануть дорожчими енергоносії, дорожчим стане все, у тому числі й товари першої потреби. Отже, піде новий виток підвищення цін. Особливо швидко на ситуацію зреагує продовольчий ринок.

У постачальників енергоресурсів свої, може, й обґрунтовані резони: ціни на електроенергію і газ для населення не підвищувалися з 1999 року і, отже, виходить, що нині населення не доплачує за енергоносії, бо за цей час значно зросли ціни на первинні енергоносії. До того ж, у відомствах не все зроблено для уникнення втрат, скажімо, електроенергії, впровадження енергозберігаючих технологій (приміром, втрати електроенергії у мережах становлять 30%. Фахівці стверджують: якби вдалося зменшити ці втрати на 7—8%, тарифи на виробництві зменшаться на 25%). Що ж робити зубожілому українцю, на якого прагнуть перекласти ці витрати? Як йому вижити за чергової (чи останньої?) шокової терапії?

До речі, в четвертому кварталі 2004 року у 38% підприємств установлено порушення тарифів. Зрозуміло, не в інтересах споживачів. Проте фахівці твердять й інше: у підприємств, що постачають енергоносії, надто високий рівень рентабельності. Ось і виходить: одні ганяються за надприбутками, а інші думають, як вижити.

З одного боку, ніби й слід підвищити тарифи, а з іншого, якщо це й робити, то поетапно, виходячи з реальних, а не номінальних доходів населення. Відразу робити цього не можна. На 1 травня 2005 року заборгованість із заробітної плати склала 1 млрд 25 млн грн, маємо досить низький рівень доходів населення, 68% якого має середньодушові доходи нижче від прожиткового мінімуму. Заборгованість населення з оплати житлово-комунальних послуг становить понад 7,5 млрд грн, у тому числі з оплати газопостачання — 1,26 млрд грн, з оплати електроенергії — 2,61 млрд грн. І чи не головне: у Державному бюджеті на 2005 рік не закладено додаткових асигнувань на фінансування пільг і житлових субсидій через передбачуване збільшення тарифів. До речі, у Мінпраці підрахували: до кінця року додатково буде потрібно 195,6 млн грн, зокрема, 50,4 млн грн на житлові субсидії, 145,2 млн грн — на пільги населенню.

Що робити в такій ситуації? Лунають голоси, мовляв, програма житлових субсидій неефективна, бо критерій, за яким її надають — 15–20% сукупного доходу сім'ї — завищений. Потрібно запровадити інший показник — 9–12%. Проте чи не збільшиться, з огляду на це, кількість неплатників за комунальні послуги? Чи зможуть люди оплачувати їх з таким рівнем субсидії? Коли до цього додати, що у нас кілька років поспіль не виконується вимога генеральної угоди щодо запровадження урядом, починаючи з 2005 року, методики обчислення сукупного доходу сім'ї без урахування в ньому сум, сплачених податків і внесених до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Як наслідок, значна частина малозабезпечених громадян втрачає право на субсидію або отримує її в значно менших розмірах.

Не випадково профспілки, розглянувши пропозицію НКРЕ, вирішили, що підвищувати тарифи на енергоносії можна лише після того, як будуть впроваджені заходи випереджаючого соціального захисту. Насамперед йдеться про підвищення заробітної плати, пенсій, розмірів соціальної допомоги.

Коли ми не вживемо упереджувальних соціальних захисних заходів, зубожілому населенню доведеться не тільки замість м'яса купувати кістки, стояти в чергах за «дешевим» цукром, якщо він буде, а й шукати дешевий хліб. Мабуть, від рівня нашого соціального захисту (фахівці твердять, що, хоч останнім часом дещо збільшилися номінальні й реальні доходи населення, шокові ціни та інфляція їх з'їдають, а ліміт соціальних можливостей держави вичерпано ще урядом Януковича) значною мірою залежить сумний демографічний прогноз: через десять років нас буде не 52 млн, як колись, і навіть не 50 чи 48, а лише 46 млн.

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0