Бізнес на крові та сльозах

Д.Симонов,

Комуніст,

03.08.05

Про свої успіхи в боротьбі з корупцією нова українська влада хай нам навіть і не згадує. Тому що боротьба з корупцією — це не помста своїм політичним опонентам і не конфіскація власності одними олігархами в інших.

Як відомо, Конституція України проголошує всім її громадянам право на безплатне медичне обслуговування. До того, яким чином сьогодні це право реалізується, ми вже звикли. Безплатно можна хіба що здати аналізи, та й то не всі, а найпростіші, та ще — одержати "вичерпну" консультацію у лікаря в районній поліклініці, у якого процес вислуховування симптомів і виписування рецептів знаходиться вже на рівні умовного рефлексу. За будь-яке якісне дослідження, точну діагностику, а тим більше за ефективне лікування доводиться розраховуватися своїми кревними.

Почалося все це неподобство із не найгіршої ідеї, а саме — оскільки в країні з`явилися люди, у яких грошей набагато більше, ніж потрібно для життя нормальній людині, чому б їм за власні гроші не лікувати свої хвороби, нажиті на нескінченних презентаціях, у боротьбі з конкурентами і розборках із податковою адміністрацією. Тим більше що кошти, виділювані з держбюджету на медицину, на порядок менші, ніж необхідно.

Однак як це завжди буває, коли влада в країні не належить народу й обраним ним Радам і не контролюється Комуністичною партією, будь-яка ідея неминуче обертається на шкоду простій людині. Продовжуючи одержувати хоч яке, але все-таки фінансування з державної скарбниці на лікування пенсіонерів, малозабезпечених і дітей, медичні установи направляють їх на те, щоб створити комфортніші та привабливіші умови для своїх "дорогих" клієнтів. Коли ви думаєте, що розкішні ремонти в стоматологічних відділеннях районних поліклінік зроблені на госпрозрахункові кошти, то в більшості випадків будете неправі. Кошти за надання послуг здебільшого відмиваються через фірми-постачальники матеріалів і препаратів, а в скарбничку поліклініки йдуть копійки.

У цей же час у відділеннях, які не мають популярності у багатих панів, стан приміщень залишає бажати кращого. Рідкісні хвороби різні "нові" воліють лікувати в спеціалізованих приватних клініках, тим більше що туди з недофінансованих державних лікарень втекли всі кваліфіковані фахівці. Й устаткування там найсучасніше. А бормашина — вона і в Африці бормашина, хоч що б там говорили в рекламі дорогих стоматологічних клінік. Тому "госпрозрахункова" стоматологія на базі поліклінік більш ніж успішно конкурує з приватною.

Ще б пак - якість послуг і використовувані матеріали практично ті ж, а ціни набагато нижчі за рахунок грошей, виділюваних на лікування соціально незахищених верств населення. А потім пенсіонери цілісінькими днями сидять у коридорах і милуються євроремонтами. Хоча сумніваюся, що ремонт у відділенні стоматології полегшує страждання тих, хто не в змозі за свої гроші купувати знеболююче.

До того ж лікарі всіляко саботують прийом безплатних пацієнтів, змушують їх чекати годинами, працюють неакуратно і не дбають про те, щоб заподіяти їм менше болю, — чим неприємнішим буде візит до стоматолога, тим рідше людина захоче до нього з`являтися, а якраз це і треба.

Проте неподобства в поліклініках для дорослих просто тьмяніють на тлі того, що відбувається в дитячих. Там у стоматологічних відділеннях процвітає справжнє, ніякими нормами не регламентоване безчинство. Протягом усього робочого дня лікарі приймають своїх власних клієнтів, котрі ніде не записуються і нічого не платять у касу з тієї простої причини, що "госпрозрахункова" форма надання послуг у дитячих поліклініках просто не передбачена. І цілком справедливо, тому що бути її там справді не повинно. Однак, оскільки ми живемо тепер у країні, де кожен викручується як може, дітей від свавілля людей у білих халатах, які наплювали на клятву Гіппократа, це не рятує.

Мало того що тепер не можна просто прийти з дитиною на прийом до стоматолога, — треба обов`язково записуватися на визначений час, так іще й, прийшовши у цей час, неможливо потрапити в кабінет. Бо "ліві" клієнти — дорослі дядечки з барсетками і тітоньки у золотих прикрасах — мабуть, бариги з найближчої барахолки — йдуть нескінченним потоком. Це й зрозуміло: адже ціни в дитячій стоматології ще нижчі, ніж у "госпрозрахунковій" для дорослих. Як же людина з купецькою душею може проґавити можливість зекономити кілька гривень? Хай навіть за рахунок дитячих сліз!

Самі лікарі теж непогано влаштувалися — держава утримує для них приміщення, надає мінімум необхідного обладнання та інструментів, а вони ведуть приватний бізнес і всі зароблені гроші кладуть у свою кишеню. Такому "комерційному щастю" може позаздрити кожен лоточник або власник приватної перукарні — його постійно смикають податкові органи, санепідемстанція, пожежна охорона, міліція та бандити. Він сам платить податки і комунальні платежі. А торговці дитячим болем лише купують матеріали для пломбування і діляться з вищим начальством.

Батьки з дітьми змушені по три години чекати, коли між дорослими негідниками з`явиться невеликий "розрив", аби нарешті одержати можливість скористатися гарантованим Конституцією правом на безплатне медобслуговування якщо не для себе, то хоча б для своєї дитини. Лікарі поспішають, щоб якнайменше витратити свого робочого часу "задарма". І в результаті — працюють грубо і приносять дітям набагато більше страждань, ніж у тому разі, якби вони працювали не кваплячись і акуратно.

Просто по-людськи медпрацівників можна було б зрозуміти, якби вони приймали власних клієнтів, коли в коридорі не було дитячої черги. Зарплати в державних медичних установах справді залишають бажати кращого, і голодний стоматолог — це теж не просто погано, а й небезпечно для пацієнта. Але обслуговування дорослих, котрі можуть заплатити, перетворилося для них на основне заняття, а діти сприймаються лише як надокучливі комахи, які тільки заважають "займатися справою".

Деградація совісті дійшла такого ступеня, що коли стоматолога в центральній дитячій поліклініці Оболонського району м.Києва за адресою Швнічна.4, запитали, що ж це таке і чому діти змушені пропускати по кілька дорослих клієнтів, вона, анітрішки не бентежачись, заявила, що лікувати дітей невигідно — вони ходять до стоматолога рідко, і втрачати через них дорослих клієнтів, котрі ходять постійно, їй не хочеться! Коли медпрацівники опускаються в таку прірву цинізму, значить, у країні не просто "щось не так", а вже сталася справжнісінька соціальна катастрофа. І якщо найближчим часом ситуація кардинально не зміниться, то про свої успіхи в боротьбі з корупцією нова українська влада хай нам навіть і не згадує. Тому що боротьба з корупцією — це не помста своїм політичним опонентам і не конфіскація власності одними олігархами в інших. Боротьба з корупцією — це коли на простій людині не можуть наживатися всі підряд — від міністрів до сантехників, електриків і районних стоматологів.