Территория свободы слова
Конверти для влади,
або Поради не-Стороннього
Юрій КАРМАЗІН, народний депутат України, голова Партії захисників Вітчизни,
Сільські вісті,
16.08.05
Коли спостерігаєш за діяльністю уряду й нинішньої влади в цілому, то мимоволі задумуєшся: чому зміни, яких так хотіли наші люди, не торкнулися саме тих, хто самовіддано на сотнях майданів виборював право на краще життя?
Фінансисти підтримують державу так, як мотузка підтримує повішеного.
Ш. Монтеск’є
Коли спостерігаєш за діяльністю уряду й нинішньої влади в цілому, то мимоволі задумуєшся: чому зміни, яких так хотіли наші люди, не торкнулися саме тих, хто самовіддано на сотнях майданів виборював право на краще життя? І навпаки: чому сьогодні в шані перш за все пристосуванці, перефарбовані кучмісти? Чому кадри на найвідповідальніші посади добираються не на основі задекларованого принципу трьох «П» (порядність, професіоналізм, патріотизм), а за принципом земляцтва, кумівства, сватовства і особистої, іноді вдаваної, відданості?
Ну що сказати людям, котрі бачать по телевізору, як Президент, розшаркуючись, вручає нагороду, супроводжуючи це дійство словами: «Із вдячністю за участь у помаранчевій революції», людині, яка, будучи довіреною особою його суперника, претендента на президентський пост В. Януковича, всіляко ганьбила його, Віктора Ющенка, і все робила, аби народ не переміг?
Я, відповідаючи на ці запитання, кажу, що Віктора Андрійовича хтось просто підставляє. І у випадках із незрозумілими кадровими призначеннями, та й у багатьох інших, коли йдеться про особливо важливі владні рішення. Тоді люди запитують, до чого можуть призвести такі підстави, чи не слід Президентові задуматись над тим, хто його оточує, щоб очиститися від тих, хто його підставляє.
За таких обставин мені найперше хочеться порадити новій владі: навести порядок із кадрами, звільнитися від тих керівників райдержадміністрацій, облдержадміністрацій та їхніх заступників, котрі, як і Янукович, знайомі з пенітенціарною системою не з підручників. Узяти за правило проведення хоча б звичайної — через систему МВС — спецперевірки осіб, які призначаються на керівні посади від районного до міністерського рівня. Не можна миритися з тим, що в окремих облдержадміністраціях координацію роботи з правоохоронними органами довірено особам з двома судимостями.
Мені найперше хочеться порадити новій владі: навести порядок із кадрами, звільнитися від тих керівників райдержадміністрацій, облдержадміністрацій та їхніх заступників, котрі, як і Янукович, знайомі з пенітенціарною системою не з підручників. Узяти за правило проведення хоча б звичайної — через систему МВС — спецперевірки осіб, які призначаються на керівні посади від районного до міністерського рівня. Не можна миритися з тим, що в окремих облдержадміністраціях координацію роботи з правоохоронними органами довірено особам з двома судимостями.
Нова влада взяла на свої плечі не тільки вантаж, про вагу якого багато хто не має навіть уяви, а й зобов’язання швидко й істотно підвищити життєвий рівень народу, який серцем сприйняв і всіма силами підтримав нову ідеологію розвитку України, фактично відстоявши її незалежність. Цей народ має право вимагати, щоб влада була народною, щоб йому служила.
Перші сумніви в здатності влади діяти так з’явилися саме у зв’язку з багатьма призначеннями в апараті Президента, в Кабміні, в обласних і районних держадміністраціях, після чого там тривають порушення Конституції й чинних законів уже новопризначеними чиновниками. Я ніяк не можу зрозуміти Президента ще й тому, що він не тільки не призупинив негайно сумісництво призначених чиновників із посадами народних депутатів, а й погодився з незаконним, в обхід парламенту і всупереч роз’ясненню Конституційного суду, відновленням на посаді генерального прокурора брехуна С. Піскуна.
Відтак особливо актуальним стає запитання: що чекає нас далі?
У зв’язку з цим нагадаю притчу про три конверти. Суть її: передаючи владу новому керівникові, старий керівник вручає йому й три запечатані конверти — на випадок, якщо справи підуть складно. У першому конверті написано: «Звинувачуй у всьому мене».
Саме в цьому дусі діяв наш уряд упродовж перших ста днів перебування при владі і навіть заслужив від Президента «п’ятірку». Але, проаналізувавши все, зроблене урядом досі, думається мені, його діяльність тягне на «п’ятірку» хіба що за 12-бальною системою, тобто на «трійку з плюсом» за більш звичною 5-бальною.
Чому? Ну, по-перше, у зв’язку з уже згадуваним кадровим провалом, у чому винні не тільки посадові особи апарату Президента, а й уряд, адже, відповідно до Конституції, «Кабінет міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади», і на підставі тієї ж таки Конституції глави місцевих адміністрацій призначаються на посаду й звільняються з посади Президентом за поданням Кабінету міністрів України.
Наприкінці року владі треба буде вийти до людей і доповісти про свою роботу. Від цього залежатиме її авторитет. І все це можливе. Але треба, щоб Президент і Прем’єр не гризлися між собою, а зустрічались і по-діловому обговорювали справи. І на ділі прислухалися до думки й пропозицій депутатів тих фракцій, які щиро хочуть нової України. І щоб в урядових кабінетах не стало тих, хто сприяв і нині ще сприяє розкраданню країни. За логікою, вони мають бути підслідними в кабінетах слідчих управлінь Генпрокуратури й МВС. Висновок: народ, який переміг, поки що не при владі. Змінилися окремі люди, але не знищена злочинна система.
Тому-то відповідальність за керівників, які не виконують вимог Конституції, за непроведення елементарних перевірок на наявність судимостей чи подвійного громадянства повною мірою лягає й на уряд.
АЛЕ БОГ ІЗ НЕЮ , з відповідальністю. В нашій країні ще ніхто ніколи вчасно ні за що не відповідав. Проте як бути з мораллю, коли ми всіх переконували, що не може двічі «несудимий» (бо насправді двічі судимий) прем’єр керувати країною? Що особи, які відбули покарання, не повинні виправлятися, сидячи в керівних кріслах, що призначення на посаду не є індульгенцією перед прокурором на припинення кримінальних справ за багатомільйонні розкрадання.
Нагадаю, що я вже порушував питання щодо кадрової політики в Луганській області. Але на мій запит від 15 березня 2005 року не відреагували ні Прем’єр, ні секретар РНБО, ні голова СБУ. Відреагував лише Президент. В його розпорядженні № 941 від 3 квітня 2005 року «Про заходи щодо врегулювання ситуації в Луганській області» є таке: «Вивчення ситуації, яка склалася в Луганській області, виявило істотні недоліки в реалізації державної кадрової політики. Незадовільний стан вирішення питань кадрових призначень у місцевих органах виконавчої влади Луганщини викликав негативну реакцію з боку її жителів, а також політичних партій, громадських організацій». Згідно з висновками робочої групи Секретаріату Президента й наведеного розпорядження Президента, О. Данілов, голова держадміністрації, мусив негайно зробити подання щодо звільнення семи (!) посадових осіб, які не відповідають займаним посадам. Але розпорядження Президента, по суті, не виконано.
Тим часом обізнані особи стверджують, що в ході весняної посівної кампанії цього року Данілов змусив зробити приписки до показників засіяних площ на цілих 30 (!) відсотків. В області не виконується план збирання податків до держбюджету, їх сума, в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, істотно зменшилася. Людей тривожить, що заступники голови облдержадміністрації, голови райдержадміністрацій, яких призначив О. Данілов, притягуються до кримінальної відповідальності, а окремих із них підозрюють у тому, що вони є членами організованих злочинних формувань.
Саме ці факти, підтверджені правоохоронними органами, дають підстави стверджувати про тенденції перетворення влади на Луганщині, яку очолює О. Данілов, на своєрідний державно-бандитський синдикат.
Подібні кадровІ провали, пов’язані з перепризначенням перефарбованих кучмістів, є в Донецькій, Одеській, Кіровоградській, Львівській, Сумській, Дніпропетровській та інших областях. Важко, дуже важко долати з такими кадрами спадщину В. Януковича, команда якого залишила після себе не тільки дірку в бюджеті Мінтрансу розміром близько 2 млрд. грн., пущених на підтримку Януковича на президентських виборах. Великим тягарем для України стало й зростання чисельності держслужбовців. Згадаймо: на порушення ст. 91 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» про скорочення граничної чисельності працівників центральних органів виконавчої влади не менш як на 10 відсотків, Кабмін Януковича прийняв 20 (!) постанов, якими передбачив збільшення чисельності працівників органів виконавчої влади в цілому на 6237 осіб (!).
Як вирок режиму Кучми—Януковича звучить і висновок Рахункової палати України про те, що перевиконання видаткової частини держбюджету на 5,1 млрд. грн. досягнуто не за рахунок економічного зростання, а внаслідок переплачених 3 млрд. грн. платежів і невідшкодування 3,5 млрд. грн. податку на додану вартість. А це означає, що реально бюджет 2004 року був недовиконаний. В. Янукович з компанією просто брехав про успіхи, яких ніколи не було.
Нещодавно виникло питання про наявність газу в українських сховищах. Почалась перевірка повідомлень російської сторони про його розкрадання. Але ж кілька місяців тому, виступаючи в парламенті під час затвердження Програми уряду «Назустріч людям», я просив доповнити її положенням про проведення інвентаризації всього державного майна й землі. Тільки й досі цього не зроблено. Як оцінити після цього нову владу?
В нашій країні ще ніхто ніколи вчасно ні за що не відповідав. Проте як бути з мораллю, коли ми всіх переконували, що не може двічі «несудимий» (бо насправді двічі судимий) прем’єр керувати країною? Що особи, які відбули покарання, не повинні виправлятися, сидячи в керівних кріслах, що призначення на посаду не є індульгенцією перед прокурором на припинення кримінальних справ за багатомільйонні розкрадання.
Більше того, у парламенті Прем’єр заявила, що затверджена програма буде «продовжена глибокою розробкою програми першочергових заходів». Та, на жаль, ніяких заходів не було вжито, думки депутатів не враховані, незважаючи на обіцянки, що й породило інвестиційну кризу, а разом із нею — м’ясну, цукрову, бензинову, і, нарешті, під виглядом зміцнення гривні валютне обдурювання народу, яке стало насправді матеріальною допомогою двом «збіднілим» банкам і збиванням темпів інфляції.
Нашвидкуруч спечений урядом і продавлений через парламент Закон «Про Державний бюджет України на 2005 рік», порушивши положення 90 (!) законодавчих актів, виключивши так звані податкові пільги, по суті, нормальне стимулювання вітчизняного виробництва, вдарив по суднобудівній промисловості, авіа- та автомобілебудівних галузях. У результаті зросла ціна вітчизняних автомобілів, суден, літаків, робочі місця скорочуються в Харкові, Миколаєві, Одесі, Іллічівську, Херсоні, Запоріжжі, Кременчуці, Ужгороді, Луцьку. Зате задоволені імпортери, котрі перепродують західну продукцію. Потирають руки й заокеанські суднобудівники й авіабудівники.
Цей же закон завдав удару по ветеранах — учасниках воєн в Афганістані та інших гарячих точках, підприємствах і громадських організаціях інвалідів, а також майже 2 млн. громадян — платниках єдиного податку, фактично знищивши для представників малого й середнього бізнесу спрощену систему оподаткування, змусивши фізичних осіб — платників єдиного й фіксованого податку знову шукати порятунку у сфері тіньового бізнесу, збільшуючи розмах корупції. Слава Богу, що Верховна Рада, прозрівши, незважаючи на лютий опір уряду, прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законів України» і зберегла спрощену систему оподаткування, запобігши в такий спосіб не одній сотні інфарктів.
Але навіщо створювати кризу, якщо її можна не допустити, елементарно прораховуючи наслідки тих або інших дій уряду й мінімізуючи їхні шкідливі впливи?
Поки що я згадав тільки перший конверт з трьох, вручених старим керівником новому. Час згадати й другий. У ньому було написано: «Бий себе в груди, визнай помилки й обіцяй, що виправиш їх і надалі не допустиш».
Схоже, наш уряд уже відкрив його і діє згідно з порадою, що була в ньому. Будучи винним у тому, що по нас вдарили досить боляче всі згадані тут кризи, уряд визнав, що дію їх значною мірою можна було пом’якшити або й не допустити.
Що далі? SOS! Вікторе Андрійовичу і Юліє Володимирівно! Хотілось би висловити чимало вам порад. Але думаю, з усього написаного мною багато що стало вам ясно. Тому обмежуся лише кількома, які стосуються особливо болючої проблеми — проблеми села. Сьогодні найважливіше — зібрати вирощений урожай. Усе можливе слід зробити заради цього. Сьогодні, не забуваючи, ясна річ, і про майбутнє. Не буду повторювати те, що загальновідоме. Тому кілька конкретних порад. У світі величезне значення приділяють виробництву біодизеля. Це порятунок і для України. Щоб позбутись енергозалежності від сусідів. Але у світі виробляють близько 35 млн. тонн насіння ріпаку, а в нас усього сотню тисяч тонн.
З агрономічного погляду введення в сівозміну ріпаку оздоровило б землі сільськогосподарського призначення. Гектар ріпаку дає тонну білка, а згодовування його худобі рівноцінне 8-10 тоннам зернофуражу. Та водночас ріпак може служити й сировиною для виробництва біопального. За підрахунками вчених, якщо розгорнути виробництво біодизеля на повну потужність, можна на третину (!) зменшити імпорт нафтових енергоносіїв. А якщо ще впровадити більш економічні двигуни? Для виробництва тонни біодизеля потрібно ще 110 літрів спирту — є шанс зберегти всі свої спиртозаводи, не шматуючи їх на металобрухт.
Страшна ситуація на ринку молочної продукції. Якщо взимку і навесні цього року молокозаводи, скуплені за копійки монопольними структурами, купували в населення молоко за ціною 1,6-1,7 гривні за літр, то нині ціни монополістами знижені до 80-90 коп. за літр, а в окремих областях — до 60-65 копійок. Тим часом у магазинах літр молока коштує 2,3-2,43 гривні, масло — 18-20 гривень за кілограм, а сири — 23-25 гривень за кілограм. Таким чином, торговельні націнки становлять понад 200-250 відсотків. Невже не зрозуміло, що ніхто не продаватиме молоко за ціною, вдвічі-втричі дешевшою, ніж питна вода? Ось де потрібно негайно ввести мінімальні закупівельні ціни — не нижче 1,5 гривні у літній період і не нижче 2 гривень у зимовий. Вдавшись до таких заходів, збережемо село, а значить, і Україну.
І, нарешті, наприкінці року владі треба буде вийти до людей і доповісти про свою роботу. Від цього залежатиме її авторитет. І все це можливе. Але треба, щоб Президент і Прем’єр не гризлися між собою, а зустрічались і по-діловому обговорювали справи. І на ділі прислухалися до думки й пропозицій депутатів тих фракцій, які щиро хочуть нової України. І щоб в урядових кабінетах не стало тих, хто сприяв і нині ще сприяє розкраданню країни. За логікою, вони мають бути підслідними в кабінетах слідчих управлінь Генпрокуратури й МВС. Висновок: народ, який переміг, поки що не при владі. Змінилися окремі люди, але не знищена злочинна система.
Я вірю у свого Президента, в свій Народ, і хочу вірити, що, усвідомивши помилки, урядові не скоро доведеться відкривати третій конверт, у якому, згідно з притчею, написано: «Готуй наступні три конверти й швидко тікай». Але для цього треба зрозуміти свої помилки, визнати їх і все зробити, аби їх усунути.
