Леся Гонгадзе: «Люди відпочивають, пан Піскун на морі, а я п’ять років коло телефону: літо, зима, весна і осінь»

«НТН», „proUA”,

12.08.05

Л.Гонгадзе: „В 2000 році, коли пропав мій син, пан Ющенко був прем’єр-міністром України, пані Юлія Тимошенко була віце-прем’єром, вони, напевно, в курсі справи були, це ж був початок. І коли пан Президент сьогоднішній ішов на Президентство, то він, напевно, був у курсі справи всього того, що робилося в двотисячному році. І я не думаю, щоб він так просто зі стелі брав собі те, що він дає слово честі, що він цю справу розкриє. Але як я бачу, вся справа заключається в тому, щоб робити судилище, не суд, а судилище. І це, я думаю, пан Президент в курсі справи цього”.

Добрий вечір, пані Лесю. Дякуємо, що погодилися і приїхали до нас на ефір. То як Ви вважаєте, «таращанське тіло», це може бути тіло Георгія?

Добрий вечір, вельмишановні пані та панове. Ви зараз бачили всі те, що було на екрані, Ви бачите хрест, який не один поставлений на Україні моєму синові, ви бачили могили, ви бачили ями, ви бачили все. І це продовжується майже п’ять років. І все це переходить через моє серце, і через серце кожної мами на Україні, яка має дітей. Тому що кожна людина на підсвідомості може зрозуміти, що сьогодні я, а завтра хтось інший може бути на моєму місці. І я тому просто хочу щиро подякувати всім журналістам, які підтримують мене в ті найтяжчі хвилі мого життя протягом п’яти років. Бо інакше ця справа би так закінчилася, як з усіма іншими журналістами, які то повісилися, то щезли. Справа не одна не розкрита. І ви всі, мої дорогі, колеги мого сина, я вам завдячую тим, що ви зі мною, і доносите до народу України правду, якій не даєте зникнути з поля зору. А це все буде на сумлінні влади, тієї влади і теперішньої влади.

Вчора заступник Генерального прокурора Віктор Шокін заявив, що, за попередніми даними експертизи, «таращанське тіло» належить Георгію.

Ви знаєте, я п’ять разів вже здавала кров на ДНК, п’ять разів мук і страждань, ніхто би, напевне, не виніс п’ять разів, уже буде п’ята експертиза, і ні разу не дала сто відсотків. І не дала ні разу відповідь мені, чи належить стопа і волосся одній і тій самій людині. Тому що те, що я бачила в моргу в 2001 році, а там були тільки одні кості розкидані, і були дві стопи, я тоді сім з половиною годин дивилася на ті стопи, падала без свідомості, знову верталася. Я дивилася, що ці стопи не належать моєму синові, тому що в мого сина були інші пальці на ногах, а ті стопи були інакші. І коли я приклала черевик до тої стопи під рентгенапаратом, то той черевик мого сина був на два з половиною розміри більший, ніж та стопа. І найдивніше в цій ситуації було те, що під рентгенапаратом я показала на три пальці, які були поламані в мого сина в сімнадцять років, американський експерт знайшов переломи трьох пальців на стопі, яка не належала моєму синові. Однак поряд лежала променева кістка руки, на якій були поранення, які він одержав в Абхазії, в 92 році, от така ситуація. І от вже п’ять років я борюся з Генеральною прокуратурою, щоб вона мені відповіла на питання, що належить кому в цій ситуації. І ні разу я не дістала відповіді 100 відсотків. Дають 99, але 100 не дають. Не дають мені результати експертизи волосся, яке я надала в 2001 році американським експертам, французьким експертам, українським експертам. Так, відповідь є, що експертиза проведена, але яка, у мене на руках немає. І тому в мене багато є всяких питань.

Як Ви вважаєте, своєчасно зараз на цьому етапі передавати цю справу до суду?

Я не є політик, я є мама. Але в цій ситуації просто керівництво держави на чолі з паном Президентом повинні відрапортувати світовій спільноті про те, що щось проведено, тобто проведено суд. Сутність того судилища, яке мають провести зараз, людям буде незрозуміла. Ну, знайшли вбивць, засудили їх, а що вона ще, та мама, хоче? А ми всі прекрасно знаємо, що і Вередюка засудили, і багатьох засудили, які потім відмовились від своїх показів, і Вередюк помер. Так що це судилище, яке буде проводитися, - це є публіка і стид для нашої держави. Тому що немає результатів ДНК, яку мають провести, і яка повинна дати мені 100 відсотків того, чи це кістки мого сина, чи це кістки не мого сина. От як буде в мене ота копія експертизи, завірена печатками тієї лабораторії в Німеччині, яка проводила, тоді це в мене буде документ, і з того документу вже можна шукати вбивць, замовників, і цей документ дасть мені можливість звернутися в Європейський суд проти України. А я буду мати право на це, тому що це п’ять років знущання наді мною, і я так розумію, що сьогодні прокуратурі і нашому керівництву невигідно, щоб це було підтвердження 100 відсотків, тому що це буде страшна для України біда. Тому що, я думаю, світова спільнота стане на захист нещасної мами і сім’ї, яка змордована, і це честі державі не принесе.

Ви вірите, що винні саме ті люди, яких називають виконавцями, яких будуть судити?

Ми вже маємо приклади різні: Вередюк, тепер вбивця Гетьмана. Я просто хочу звернутися до людей цілої України: якщо нам сказали, що Юрій Кравченко собі вистрілив два рази, один раз вистрілив, потім подумав; «Ні, то є мало!», вистрілив ще раз, і ми в це повинні повірити, то, перепрошую, якій прокуратурі можна повірити, а це ж прокурор пояснив, що два рази собі людина вистрілила.

Як Ви вважаєте, кому вигідно затягувати цю справу?

Всім вигідно. Тому що в цій справі задіяна, в першу чергу, Генеральна прокуратура. Тому що чотирнадцятого липня 2000 року мій син звернувся до Генеральної прокуратури, щоб його захистили, і в мене є документ, повідомлення про те, що вони одержали цей лист. Вони не прийняли ніяких заходів, щоб забезпечити йому життя, і це привело до тяжких наслідків, тому безпосередньо Генеральна прокуратура повинна нести кримінальну відповідальність, а їм цього не хочеться. І тому вони будуть мусолити, мучити, і вони прекрасно все знають. Їм вигідно.

Президент не поспішив, заявивши, що справа буде розкрита, і навіть терміни були встановлені?

Мені важко казати, бо я пана Президента дуже поважаю, вважаю, що він є нормальна людина і син своєї землі. Але В 2000 році, коли пропав мій син, пан Ющенко був прем’єр-міністром України, пані Юлія Тимошенко була віце-прем’єром, вони, напевно, в курсі справи були, це ж був початок. І коли пан Президент сьогоднішній ішов на Президентство, то він, напевно, був у курсі справи всього того, що робилося в двотисячному році. І я не думаю, щоб він так просто зі стелі брав собі те, що він дає слово честі, що він цю справу розкриє. Але як я бачу, вся справа заключається в тому, щоб робити судилище, не суд, а судилище. І це, я думаю, пан Президент в курсі справи цього.

Чи не спекулюють політики на цій справі, чи не роблять політичні рейтинги?

Всі ви прекрасно знаєте, що минуло вже п’ять років, вже другий Президент, другий парламент, вже четвертий прокурор, велика кількість міністрів. Я думаю, процентів двадцять п’ять завдяки Гонгадзе потрапили у парламент, тому що народ, де чув Гонгадзе, мали надію, що ті прийдуть, хто в парламенті, допоможуть ту справу розкрити. До сьогоднішнього дня не заслухали в парламенті висновки слідчої комісії, яку очолює Григорій Омельченко. Пан Лавринович був головою слідчої комісії. Маса була голів, маса, а справа не зрушилася. Я не політик, але я так думаю, що всі зацікавлені, більшість, щоб ця справа не скінчилася, бо їм вигідно, бо народ – це розкручена тема, і люди співчувають, кожен має дитину, і надіється на те, що сьогоднішня наша держава захистить їхню дитину в майбутньому від чогось подібного, що сталося зі мною.

Ви відмовилися від пожиттєвої президентської стипендії. Чому?

Знаєте, я людина гонорова. По-друге, як я можу прийняти президентську стипендію, коли десять журналістів за цей час були вбиті або повішені. Як зреагують ті батьки, жінки, сім’ї тих журналістів, яким такої стипендії не запропонували? Це мені не потрібно.

Мельниченко незабаром свідчитиме. Як Ви вважаєте, чи почуєте Ви щось для себе нове? І, взагалі, чи вірите Ви в автентичність плівок?

Я особисто не слухала тих плівок, особисто не спілкувалася з паном Мельниченком. Хоч, між іншим, я хочу сказати, це сьогодні, це ніхто не знає, це було восени минулого року. Додому мені подзвонив, представився, що він пан Мельниченко. А це якраз ситуація була така дуже складна. І мені запропонував пан Мельниченко, ніби пан Мельниченко, що мене візьме Тарас Чорновіл, і ми приїдемо в Польщу на зустріч з ним. Я була страшенно здивована, чому я і Тарас Чорновіл маємо їхати в Польщу на зустріч з паном Мельниченком. Мені чомусь така думка погана виникла в голові, з якої рації пан Мельниченко мене кличе до Польщі. І мені це нагадало, що є дорога, є шосе, є машина, можна і не доїхати, разом з Чорноволом. Це от така моя думка була. Так що вірити комусь, я пояснюю, я не політик, у мене вже серце гіпертрофоване і хворе, я Бога прошу, щоб тільки мені допоміг зранку встати, і щоб я до кінця довела ту справу, щоб я знала, коло кого мене мають поховати.

Де Ви хотіли б поховати Георгія?

Я переховала своїх батьків з дуже престижного Личаківського цвинтаря у Львові на такий сільський цвинтар, там є місце.

Ваш адвокат Андрій Федур говорить, що давно шукали приводи відсторонити його від справи?

Я навіть дістала лист від пана Генерального прокурора, підписаного паном Грищенком, гарно, з повагою, де мені пропонується: «Разом з тим повідомляємо, що адвокат Федур, який був визнаний вашим представником у кримінальній справі, усунутий від участі у справі, згідно статті 61-63 КП України, оскільки проти нього порушено кримінальну справу. У зв’язку з цим Ви можете заключити угоду про участь у справі з будь-яким іншим адвокатом. Про прийняте Вами рішення повідомте.» Скажіть мені, за які гроші я буду наймати адвоката? За які гроші? Я маю вісімдесят сім років стажу, маю пенсію триста тридцять гривень, а скільки адвокату треба заплатити, то є по-перше. Чому Генеральна прокуратура не подумає про те, як пенсіонер може собі дозволити найняти адвоката на сьогоднішній день? В той час, як пан Федур протягом п’яти років зі мною, п’ятнадцять годин провів зі мною в моргу, він поряд зі мною всюди, він мене підтримує, він бере на себе великі навантаження. От, наприклад, ми з ним сьогодні уклали договір, де він мені пише: «Послуги Гонгадзе надаються безкоштовно. В жодному випадку компанія чи адвокати компанії не вправі претендувати на будь-яку винагороду від Гонгадзе.» Бачите, це людина, яка, як то кажуть, щиро допомогла і допомагає мені, бо у Львові я не знайшла ні одного адвоката, котрий би мені просто порадив, як написати заяву.

То тепер Вас захищатиме пан Головатий?

В зв’язку з тим, що була в засобах масової інформації інформація про те, що Федура відсторонили, то я звернулася до пана Сергія Головатого, як до досвідченого юриста , як до доброї людини. Я до нього звернулася, і він мені не відмовив у тому, що він буде мене допомагати в моїй справі. Бо він все знає, він же все бачив, все знає.

Ви є громадянка Грузії?

Я поневолі. Я зараз нічия громадянка, моє громадянство вже скінчилося у 2002 році. Справа вся в тому, що, для того, щоб прийняти громадянство України, я повинна вийти з грузинського громадянства. А я заклопотана тими справами настільки, що я не тільки не думаю про себе, я маю домашній арешт п’ять років. П’ять років я сиджу коло телефону, я ловлю кожен звук, я ловлю кожне повідомлення засобів масової інформації, щоб бути в курсі справи. Люди відпочивають, пан Піскун на морі, а я п’ять років коло телефону: літо, зима, весна і осінь. Я біжу з роботи, і знову коло телефону. От собі уявіть, я живу в комунальній квартирі, де вікна немає, з однієї сторони траса, нема чим дихати, і я зі своїм хворим серцем сиджу в хаті біля телефону, може, я щось почую, п’ять років.