Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  19.06.2026
  Статьи

Версия для печати


Бурякоцукрова галузь волає про порятунок.
Звернення до Президента України Віктора Ющенка, Голови Верховної Ради Володимира Литвина, Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко

Сільські вісті,

05.08.05

Поява на вітчизняному ринку 260 тисяч тонн цукру-сирцю перед власним сезоном цукроваріння остаточно знищить цукрову галузь.

Вкотре звертаємось до вас з останньою надією на те, що не допустите знищення бурякоцукрової галузі України, яка ще донедавна давала роботу мільйонам українців, формувала державні й місцеві бюджети, була візитною карткою держави, оскільки за обсягом виробленого і реалізованого цукру займала перше місце в Європі і шосте в світі.

Якби Україна сьогодні виробляла і експортувала стільки ж цукру, як в кінці 80-х — на початку 90-х років минулого століття, значну частину бюджету можна було б формувати за рахунок цього.

За всю свою 180-річну історію цукрова галузь не переживала такої нищівної кризи, як нині. Навіть під час громадянської і Великої Вітчизняної воєн не було знищено стільки заводів, як за останні десять років. І цей процес триває.

Те, що сьогодні відбувається в цукровій галузі, на нашу думку, результат скоординованих лобістських інтересів певних груп високопосадовців у Верховній Раді, інших ешелонах влади. Ніяк інакше не можна розцінити щорічне ввезення в Україну на пільгових умовах великих обсягів цукру-сирцю, чим дестабілізується внутрішній ринок, що веде до занепаду цукрових заводів.

Нам не зрозуміло, чому уряд народної довіри сьогодні ініціює перед Верховною Радою внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру», прийняття яких позбавить Україну можливості в подальшому експортувати власний цукор, а виключення з цього Закону п. 11 ст. 3 відкриє шлях необмеженому ввезенню цукру-сирцю.

Ми розуміємо, що вступ України до Світової організації торгівлі вимагає певних умов та зобов’язань держави, створює деякі (неминучі) проблеми. Та викликає сумнів спосіб розв’язання цих проблем за рахунок подальшого обездолення власного народу. Чому новий уряд продовжує практику своїх попередників, а саме: сприяє, щоб наш бідний народ інвестував не свою, а іноземну економіку?

Держава повинна захищати власного товаровиробника та дбати про продовольчу безпеку як складову національної безпеки.

Невже в уряді не розуміють, що так звана «цукрова криза» створена сьогодні штучно для того, щоб на початку нового сезону цукроваріння спровокувати безмитний ввіз цукру-сирцю і збити ціну на вітчизняний цукор, аби потім скупити його за безцінь і надалі диктувати свою політику в галузі?

Невже й сьогодні, як і вчора, олігархи керують державою?

Нам сьогодні намагаються пояснити, що наші заводи технічно відсталі і їх потрібно демонтувати, наводять приклад Німеччини і Франції. Але ці країни, перш ніж демонтувати старі заводи, розробили державну політику, яка забезпечила соціальний захист населення, сприяла нарощуванню потужностей і виробництва цукру.

У нас же порізали на брухт 30 заводів, з них на Вінниччині — 7, при цьому жодного не побудували, і виробництво цукру за останні 10 років зменшилось утричі.

Відтак колись квітучі робітничі селища цукрових заводів, оспівані в піснях, спорожніли, поля заросли бур’янами, а висококваліфіковані спеціалісти в пошуках роботи подалися за кордон.

Цього року із 39 цукрових заводів, які колись були на Вінниччині, готуються до виробничого сезону лише 18, а 14 змушені вичікувати своєї черги. Чи не такої, як ті 7, які вже порізані на брухт?

Тому просимо вас, шановні Вікторе Андрійовичу, Володимире Михайловичу, Юліє Володимирівно: не допустіть знищення галузі, адже цукрові заводи — це не тільки робочі місця, а й продовольча безпека держави. До того часу, поки не буде розроблено державну програму розвитку цукрової галузі, просимо не вносити ніяких змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» і не завозити в Україну цукру-сирцю, оскільки його реальні залишки на сьогодні в країні уже становлять понад 600 тисяч тонн при потребі споживання до початку виробничого сезону — 300 тисяч тонн.

Поява на вітчизняному ринку 260 тисяч тонн цукру-сирцю перед власним сезоном цукроваріння остаточно знищить цукрову галузь.

Сподіваємося, що наш голос буде почутий і наше прохання враховане як урядом, так і парламентом України.

ВЛАСЮК М. А., СЕМЧУК В. П., КУЗЬМЕНКО В. В., КАЧУРИШИН М. Д., ЯКУБОВСЬКИЙ В. С., КУДАР Т. М., КУДАР Л. О., КАРПЕНКО А. І., КАРПЕНКО І. Ю., МАДІЯНСЬКИЙ Л. П. та ще 12 тисяч працівників бурякоцукрового комплексу Вінницької області.

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0