Україна не приймає відставки бунтівного адмірала

Сергій Перепута Микола Петрів,

Нація і держава (02-15.08.05),

04.08.05

Князя, з іменем якого на флоті пов`язують чимало афер та крадіжок, перепризначають на посаду командувача. Хто з широкоплечих помаранчевих посадовців стояв за цим рішенням - невідомо. Але не важко здогадатися чому? Нечистий сумлінням Князь не буде чинити опору, коли декому з ющенківських скоробагатьків заманеться дограбувати і так пограбований попередніми правителями український військово-морський флот.

Інформація, що адмірал Ігор Тенюх, який в перший день Помаранчевої революції, 21 листопада 2004 року, у своєму виступі з трибуни Майдану, а затим в ефірі "5 каналу" першим з кадрових генералів і адміралів Збройних сил закликав українських військовослужбовців бути з народом і не виконувати злочинних наказів, - подав у відставку, збурила широку громадськість в Україні. За повідомленням із Севастополя, ще ряд досвідчених офіцерів готові піти у відставку. Якщо такі офіцери, як Ігор Тенюх і його побратими, які з 1991 року відчайдушно боролися за створення національного флоту, подають у відставку у розквіті сил, це означає, що у Військово-Морських силах щось не так, не тим курсом гребе наш флот, який мав би бути опорою нашої держави в південних регіонах.

47-річний Ігор Тенюх вказав у рапорті на ім`я міністра оборони дві причини своєї відставки:

Перша - з етично-моральних міркувань. Помаранчевий адмірал відмовився служити під орудою перепризначеного Президентом віце-адмірала Ігоря Князя, який особисто, порушуючи чинне законодавство, вів агітацію за Януковича, а його безпосередні підлеглі - адмірали та старші офіцери - не без відома командувача змушували підлеглих голосувати за ставленика кучмівського режиму. Свідчень цьому чимало. Красномовний і такий факт. Після заяви І. Тенюха на Майдані, І. Князь зібрав голів офіцерських зборів, які спільно прийняли щодо бунтівного адмірала резолюцію в дусі сталінських часів: ..."Своїм вчинком він заплямував честь і гідність адмірала, що не може бути сумісним не тільки з виконанням посади командира об`єднання, а й взагалі з високим званням офіцера Збройних сил України..."

Не важко передбачити, яка б доля чекала на адмірала Тенюха після перемоги біло-голубих. А ось з Ігоря Князя після перемоги помаранчевих - як з гуся вода. Він не тільки не відповів за всі свої викрутаси, а й став членом команди Ющенка(!?) Як таке могло трапитися? Вся Україна дивується. Але трапилось. І це при тому, що голова севастопольської організації партії "Наша Україна" П. Базів та виконавчий директор Севастопольської правозахисної групи І. Боєчко інформували Секретаріат Президента і міністра оборони про негідну передвиборчу діяльність Князя. Більше того, оборонне відомство з цього питання відрядило на флот комісію, яка зібрала чимало письмових свідчень офіцерів про протизаконну діяльність командувача ВМС. Документи впору було класти на стіл Генпрокурору. Натомість на стіл А. Гриценку поклали довідку: "Факти не підтвердились". Старший офіцер МО, який очолював комісію і поставив під цим фіктивним папірцем свій підпис, завчасно подав у відставку.

Ось так все було зроблено: шито-крито й спитати ні з кого. Князя, з іменем якого на флоті пов`язують чимало афер та крадіжок, перепризначають на посаду командувача. Хто з широкоплечих помаранчевих посадовців стояв за цим рішенням - невідомо. Але не важко здогадатися чому? Нечистий сумлінням Князь не буде чинити опору, коли декому з ющенківських скоробагатьків заманеться дограбувати і так пограбований попередніми правителями український військово-морський флот. З Тенюхом про це домовитись було б неможливо. Розуміючи це, йому й не залишили іншої перспективи, як подати у відставку.

Друга причина відставки Тенюха - його небажання брати участь у цілеспрямованому руйнуванні та нищенні ВМС України, маючи на увазі заплановане на 2006 рік розформування ескадри та надання Військовою радою ВМС згоди на утилізацію кількох кораблів, прийнятих в результаті розподілу ЧФ, а також тих, що в 95-98-відсотковій готовності знаходяться на суднобудівних заводах України.

Бездумно, без урахування сучасних загроз з морських направлень та близькості міжнародних терористичних центрів до південних кордонів України проводиться реформа ще цілком не сформованого флоту, прикладом чого є скорочення ескадри різнорідних сил ВМС та підводних сил флоту.

Флотські офіцери, які ще не позбулися відчуття відповідальності за оборону країни, стверджують, що за останні кілька років ВМС України втратили свою бойову готовність. Сьогодні жоден із бойових кораблів флоту через зношеність механізмів не в змозі не лише захищати морські інтереси держави, а просто вийти в море. Це в той час, коли держава має постійні проблеми з островами в Чорному морі і Керчинською протокою. Вперше за роки незалежності на ганьбу всієї держави стала під питання спроможність ВМС України виставити свої кораблі навіть на морський парад на честь Дня ВМС України у севастопольській бухті.

Фрегати, отримані ВМС України в результаті розподілу ЧФ, які могли б ще довго служити обороні держави, продано комерційним структурам на брухт, а найкращий із них - "Дніпропетровськ" - в лютому місяці ц.р. ганебно затоплело посеред Чорного моря. Офіцери ескадри розказують, що комерційним структурам втопити фрегат виявилося навіть вигідною справою: фрегат куплено в Міноборони за 500 тис. грн., а його страховка становила 1,5 млн. грн. Тож, коли почалося його буксирування, морські офіцери не сумнівалися в подальшій долі судна. Зараз у Севастополі із трьох фрегатів біля пристані залишився лише один - "Севастополь", який ще можна було б ввести в бойову лінію флоту, і контр-адмірал Ігор Тенюх намагався це зробити, навіть добув для нього нові головні двигуни. Але комусь дуже не хотілося, щоби такий фрегат і під такою назвою був у складі національного флоту, і його вже також продали комерсантам на брухт.

Після того як "Дніпропетровськ" закінчив свою безславну морську службу Україні на дні Чорного моря, в березні відбулася нарада керівництва штабу ВМС з представниками "Укрспецекспорту", ВАТ "Море" та миколаївського дослідно-проектного центру кораблебудування. Якщо б нинішнє командування ВМС мало офіцерську честь і відповідальність перед народом, то вони б після цієї наради мали б написати рапорти про відставку.

Але ж ні! Погодилися на утилізацію на 98 відсотків готового протичовнового корвета на підводних крилах "Сокіл" та на 96 відсотків готового ракетного крейсера "Україна", а також заповзялися з 2006 року вивести корабель управління "Донбас" зі складу сил швидкого реагування. Корвет не підходить командуванню ВМС через його "складне до-кування", бачте, його підводні крила не вкладаються в розрахунки сухопутних штабістів, якими наводнено штаб ВМС. Ще, на їхню думку, він є вузькопрофільним, тобто суто протичовновим. Ось якби він ще рибу з крабами до адміральського столу ловив, то, можливо, командувач ВМС Ігор Князь віку йому би продовжив.

Що стосується ракетного крейсера "Україна", то нинішнє командування ВМС боїться його, як вогню, і вигадують різноманітні причини, щоби він ніколи не увійшов до складу ВМС.

Відношення, що склалися як до, так і після Помаранчевої революції між командуванням ВМС і командиром ескадри Ігорем Тенюхом, є наочним підтвердженням того, що військової еліти на сьогоднішньому флоті не потребують. Як і загалом флоту, спроможного надійно захищати нашу державу з найнеспокійніших морських направлень. Нинішнє командування ВМС України, судячи з його дій, вплинути на ситуацію не здатне, а більшість офіцерів флоту до того ж стверджує, що сьогодні гальмує розвиток флоту... командування і штаб ВМС!

Певним фіналом розвалу вітчизняного флоту слід вважати недавнє трагічне завершення місячного походу корабля "Славутич" в Середземне море під прапором самого Головнокомандувача ВМС віце-адмірала Ігоря Князя (до речі, це був його перший і поки що єдиний, і дай, Бог, останній похід), коли перед заходом до Севастополя загинув офіцер. Хоч його загибель визнали за нещасний випадок, але випадковим ніщо не буває.

Офіцери ВМС України запевняють, що, на догоду певним силам, ВМС України цілеспрямовано знищуються, услід за Чорноморським морським пароплавством.

Власне, хтось мусив голосно сказати народу і керівництву держави про реальний стан вітчизняного флоту. Не маючи реальних важелів впливу на ситуацію, цією людиною, як і під час Помаранчевої революції, знову став контр-адмірал ІгорТенюх.

Нинішній невтішний стан флоту підриває обороноздатність і авторитет української влади в Криму, сприяє зростанню впливу там антидержавних сил. Тож, напевне, назріла пора особисто втрутитися в ситуацію самому Верховному Головнокомандувачу, ужити рішучих заходів проти руйнування оборонного потенціалу країни.

Тож, зверне флот вітрила чи підніме їх назустріч свіжому вітру, остаточно покаже найближчий час.

Р.S. Як стало відомо, міністр оборони відставки контр-адмірала Ігоря Тенюха не прийняв, найближчим часом має відбутися зустріч контр-адмірала з Президентом.