Леонід Кравчук: “Коли я підписував у Біловезькій пущі угоду, то нинішні керманичі під стіл пішки ходили”

Ярема ГОРОДЧУК,

Львівська газета,

25.08.05

У підручники з історії для 5 класу вже внесли факт помаранчевої революції з оцінками – це не розумно. Потрібно дати час для осмислення події. Не варто чинити по-гарячому, дурити учнів тим, що сталося щось надзвичайне, хоча нічого такого насправді не сталося. Одних мільйонерів замінили іншими, й ніякого розмежування до сьомого коліна влади та бізнесу немає. Навпаки – поєднання влади та бізнесу, але вже до восьмого коліна, й у цьому небезпека для держави. Навіщо це тоді робити, для посміховиська?

Леонід Кравчук упродовж останніх місяців перетворився на головного критика влади. Поки інші лідери опозиції з тих чи інших причин не надто активні, Леонід Макарович критикує всіх і все. Себе ж подає як такого собі “рятівника України”, покликаного зберегти державу від розколу.

Чи декларовані цілі об’єднання Леоніда Кравчука відповідають реальним, покаже час. Наразі ж форум, який він задумав, більше скидається на засіб маскування вкрай непопулярної СДПУ(О) перед парламентськими виборами. Наскільки таке припущення відповідає дійсності, “Газета” спробувала з’ясувати в самого Леоніда Кравчука.

– Що вже зроблено в рамках створення громадського форуму “Об’єднаймо Україну”?

– Розроблено план роботи, основні статутні вимоги, тобто все необхідне для належної реєстрації громадської організації. Наші основні цілі оформлено в трьох пунктах. По-перше, це об’єднати Україну, яка розкололася під час президентських виборів 2004 року. По-друге, створити механізми контролю влади. Оскільки за останні 14 років ми переконалися, що народ не контролює влади, оскільки відсутні громадянські інститути вільного суспільства, немає справді незалежних ЗМІ, судової гілки влади, опозиції, яка могла б нагадати вищому керівництву, що потрібно виконувати свої обіцянки. Тому не випадково такі організації, як “Пора!”, неодноразово закликають владу не забувати про дані на Майдані обіцянки. А влада знає, що народ її не контролює, і поводить себе як захоче. По-третє, це не бесіди про демократію, а потрібно робити все, щоб свобода слова, верховенство права були не формальними гаслами, а стали реальністю.

– Створення форуму було вашою власною ініціативою чи, можливо, хтось порадив, наприклад Віктор Медведчук?

– Це була моя особиста ідея. Я не ставив перед собою завдання очолити чи робити якісь політичні заяви, адже думав, що можливість бути народним депутатом зберігається, і, крім того, є бажання щось створювати. Коли побачив, що опозиція розхристана, залякана, а влада зробила все, щоб її залякати (по телебаченню викликають до слідчого, тиснуть на людину, звинувачують у злочинах, яких вона не скоювала), то зрозумів, щоб через 14 років знову не повертатися до того страшного, від чого відійшли, потрібно діяти.

І не ставлю якихось радикальних цілей на кшталт “владу – геть”, ні, а лише маю намір зупинити владу в її неправедних учинках, не дати робити помилки, свідками яких ми є нині. Потрібно не дозволити владі діяти, не порадившись із народом. Не думаю, що якби чиновники порадилися у Львові щодо Личаківського кладовища, то затвердили б такий напис. Але пан Ющенко й інші часто керуються власними думками та впевнені, що можуть переконати чи змусити приймати людей неісторичні рішення.

– Декотрі аналітики закидають вам бажання створити під виглядом форуму дах для політиків, яким у відкритій політичній боротьбі вже нічого “не світить”…

– Ми запрошуємо у форум будь-кого, чи “кучміста”, чи ні. Це не буде форум опозиції. Такого статусу він не має і не матиме. Навпаки, ми прагнемо залучити і провладні погляди для нашого проекту й нікого “кришувати” не плануємо. Захищатимемо всіх людей, не залежно від опозиційності чи провладності, щодо яких чинять незаконні дії. Такою є позиція форуму.

Ми проти звільнення з посад людей лише за те, що вони голосували за Віктора Януковича. В цьому недалекоглядність влади й на цьому вона втрачає замість того, щоб об’єднувати, а не роз’єднувати. А останнє завжди призводить до конфронтації, й це світовий досвід. Наприклад, колишня Югославія. Там війна почалася не через економічні проблеми, а через релігійні, етнічні питання. Потрібно знати історію і робити висновки.

– Ви один із найдосвідченіших політиків в Україні. Чи плануєте використати цей досвід, перетворюючи форум на передвиборний проект?

– Ми не знаємо, хто ще увійде до форуму. Якщо туди долучаться декілька політичних партій провладного чи опозиційного ґатунку і надумають створити блок, то жодного стосунку до форуму це не матиме. Звичайно, ми не будемо співпрацювати з політичними силами, які проти незалежності України. Це однозначно. Так от, форум існуватиме незалежно від виборів, однак заборонити партіям іти на вибори не можемо. Але сам форум безпосередньо не може брати участі у виборах, і такі цілі не стоять.

– Отже, створюючи форум, ви особисто відмовляєтеся від політичного майбутнього, тобто участі у виборах?

– У мене політичне минуле значно більше, ніж політичне майбутнє через різні, в тому числі й вікові характеристики. Але не відкидаю своєї участі у виборах. Якщо СДПУ(О) йтиме на вибори самостійно, то піду з нею.

– Ви вже зустрічалися з Віктором Януковичем, адже він підтримав ініціативу форуму?

– Він підтримав, але підтримка моральна та фізична, організаційні кроки, які потрібно зробити, – різні речі. Наразі Януковича не чую, кажуть, він десь відпочиває. А думки його і думки партії не зовсім збігаються, наскільки я можу судити з численних заяв представників Партії регіонів. Остаточної позиції ще не було озвучено.

– Екс-прем’єр-міністра називають лідером опозиції. Погоджуєтеся з цим твердженням?

– Ім’я лідера опозиції стане відомо після виборів. Тепер важко сказати, за яку партію чи блок проголосує більше людей. Напевно, лідер цієї сили і стане лідером опозиції. Нині діє принцип президентських виборів, і ті люди, які підтримали Януковича на виборах президента, схильні симпатизувати йому й тепер. І після парламентських виборів, а вони будуть ще складнішими, адже формується інша система влади, побачимо, наскільки сильними були ці вподобання.

– Які ще політичні сили відгукнулися на заклик “об’єднати Україну”?

– Та різні сили, навіть Наталія Вітренко висловила підтримку, критикуючи паралельно за інші речі. Але таких, що підтримують, є багато, та для мене значення має не те, хто підтримає ідею, а те, хто долучиться у вересні на з’їзді й надалі координуватиме з нами свої дії. Тоді це буде реальна участь.

– Якою є атмосфера в СДПУ(О), зважаючи на не вельми оптимістичні рейтинги партії?

– У березні-квітні чимало людей від нас пішло, і це відомо, з різних причин (хто злякався, хто пристосувався до влади). Власне кажучи, значна кількість членів прийшла не через ідеологію, а з якихось меркантильних цілей. Це було і при КПРС, і в інших партій. Нині ситуація трішки змінилася. Я їздив у Луганськ, Дніпропетровськ, Одесу, Вінницю й там уже є нові члени партії. Люди бачать, що значну кількість звинувачень, які адресували СДПУ(О), можна приписати й іншим партіям, і окремим людям. Ці загальні оцінки (партія бандитів, злочинна тощо, які робила колишня опозиція) – це абсурдна позиція. В нас 375 тисяч членів і всіх вважати злочинцями нерозумно. Паніки в партії немає, хоча й не дуже активно, але рейтинг зростає. Люди очікували багато нового, а сталося навпаки. І якщо влада й надалі діятиме так “добре” щодо опозиції, як тепер, то в останньої буде більше шансів, у тому числі й на виборах.

– Ви та інші нині опозиційні політики нарікаєте на політичні репресії з боку вищого державного керівництва, але ж репресії були і до зміни влади. Тоді ви про це мовчали…

– Це правильне запитання, і про це я говорив на з’їзді партії: партія мала зупинити чиновників у регіонах, які діяли не за законом, мала більше нагод заявити, що влада Кучми порушує законодавство, не виконує зобов’язань. Та, враховуючи те, що голова партії був керівником адміністрації президента, такі можливості були обмежені. Я негативно ставлюся до узагальнень, незаконних дій будь-якої партії, а не тільки СДПУ(О). Ми могли діяти краще, ефективніше та принциповіше. Не діяли, тому й рейтинг у нас невисокий. Щоб виправити ситуацію, варто відверто визнати свої помилки перед виборцями. Хтось повірить, хтось не повірить – із часом повірить.

– Партія на минулих виборах тісно співпрацювала з російськими політтехнологами. 2006 року також буде чи вже надасть перевагу, так би мовити, вітчизняному виробникові?

– Ні, цього року не працюватимемо з російськими, принаймні якщо я буду в списку партії. Ми знаємо краще, що робиться в Україні. В нашій державі достатньо соціологічних служб та інститутів, які знають ситуацію значно краще за росіян.

– Які емоції викликало у вас запрошення Віктора Ющенка взяти участь в офіційному святкування Дня незалежності?

– Якби він не зробив цього, то отримав би негативну оцінку. Коли я підписував у Біловезькій пущі угоду, то нинішні керманичі під стіл пішки ходили і не вимовляли слово “політика”. Тож ігнорування колишнього керівництва держави сьогодні означало б збереження принципу дії на радянський манер. Усе, що починалося, починалося з нової влади. У підручники з історії для 5 класу вже внесли факт помаранчевої революції з оцінками – це не розумно. Потрібно дати час для осмислення події. Не варто чинити по-гарячому, дурити учнів тим, що сталося щось надзвичайне, хоча нічого такого насправді не сталося. Одних мільйонерів замінили іншими, й ніякого розмежування до сьомого коліна влади та бізнесу немає. Навпаки – поєднання влади та бізнесу, але вже до восьмого коліна, й у цьому небезпека для держави. Навіщо це тоді робити, для посміховиська?