Территория свободы слова
"Якщо Порошенко говорив про "правоохоронні органи", то це має відношення до дуже багатьох міністерств і відомств, навіть лісників"
Галина Титиш,
Українська правда,
22.08.05
Національна безпека нині у небезпеці. І джерело цієї небезпеки – нереформовані правоохоронні органи та спецслужби. Такий висновок можна зробити з недавньої заяви секретаря Радбезу. Однак "обвинувачені" у блокуванні кардинальних реформ Турчинов, Піскун та Гриценко зі словами Порошенка не погоджуюся. Мовляв, нехай спершу добре вивчить ситуацію, а вже потім робить такі заяви. Бо реформування, за їхніми словами, таки відбувається.
А спеціалісти РНБОУ стверджують: заява Порошенка не політична, а ґрунтується на реальних фактах. Так, заступник Петра Олексійовича Юрій Петроченко (та ще заступник голови міжвідомчої комісії з питань реформування системи правоохоронних органів) виступає за "революційне" реформування системи правоохоронних органів. Причому хоче, щоб ці зміни пройшли якомога швидше. Поки є ще запас довіри до нової влади.
"Корупціонери сьогодні є, але вони латентні"
- Чим була спровокована нещодавня заява Петра Порошенка стосовно ситуації у правоохоронних органах?
- Я би сказав, що вона не була спровокована. На мій погляд, це була нормальна реакція, просто суспільство бачить лише деякі прояви, які мають відображення у ЗМІ. А є ще латентна робота, яка протікає. Ще з початку року ми готувалися до цієї реформи – фахівці, науковці – і всі визнавали необхідність її проведення. Я скажу більше – навіть при тій владі визнавали, що реформування правоохоронної системи і навіть всієї військової організації – це проблема нагальна і її треба вирішувати.
І якщо щодо Збройних Сил були зроблені якісь реальні кроки (під впливом міжнародних вимог), то по правоохоронних органах фактично не відбулося реальних змін. Що ж відбулось?
Наприклад, в помаранчеві дні відчувалась велика напруга, ми відчували страх щодо участі у подіях правоохоронних органів. А коли це все пройшло, всі були згодні, всі казали: треба щось робити з правоохоронцями, вони активно брали участь і у проведенні виборів, і підслуховування було.
Суспільство визнавало: треба щось виправляти. Але пройшов якийсь час, і начебто нічого не змінилося. Ті люди, які були політичними діячами, депутатами, перебували в опозиції, потім стали до лав силових структур, і корпоративні інтереси почали їх поступово затягувати.
Апарат – це дуже потужна сила, і вони почали втягуватися в його проблеми. І будь-який рух в сторону обмеження прав цих структур вони сприймали як особистий виклик.
- Про які обмеження іде мова?
- Дуже активно виступила Служба безпеки України. Вони запитали: чого нас обвинувачувати, ми і так подавали свої пропозиції. Тобто що виходить: сама СБУ визначає, як вона має реформуватися? В рамках закону вони можуть міняти структуру, створювати нові підрозділи, затверджувати це у президента. Але такий підхід - це порушення системної ознаки: якщо якась структура визначає для себе самої системні цілі, то це патологія, будь-яка структура працює головним чином на своє виживання.
І якщо ми не визначаємо, яка в нас має бути загальна конфігурація, то будь-які зміни, навіть якщо вони визнаються позитивні, не приводять систему до покращення в цілому. Тому у нас було створено комісію по реформуванню правоохоронних органів, ми планували підготувати концепцію загального бачення правоохоронних сил європейського типу. Ми хотіли, щоб те, що нам дісталося від СРСР – те саме КДБ, яке за багатьма ознаками не змінилося, та сама міліція....
- А хіба СБУ не змінилося?
- На жаль, ця структура має досі цілий ряд функцій, невластивих жодній подібній службі в демократичній країні.
- Наприклад?
- Наприклад, вона проводить слідство. Але спецслужба має працювати скрито, вона виявляє загрози національній безпеці, наприклад, антиконституційні, контррозвідувальні заходи. І така структура не повинна займатися, наприклад, злочинами у сфері економіки. Це все роблять інші структури – МВС, наприклад. А у нас є декілька структур, в тому числі і СБУ, які займаються тим самим, що і МВС.
- Може, проблема в тому, що в законодавстві дуже широко визначено поняття національної безпеки? Економічні питання, корупція там теж визначено як загрозу нацбезпеці.
- Я розумію, але ж має бути розподіл. Що буде, якщо ми всі почнемо займатися економічною злочинністю? Це буде неефективне використання ресурсів держави. Дивіться - Служба безпеки по чисельності – це близько 40 – 45 тисяч осіб, а МВС – до 500 тисяч осіб. То чому СБУ має займатися економічними питаннями, якщо ними займається такий потужний загін МВС? Логічне запитання?
- Чи відчувається зміна у характері співпраці з іншими органами нацбезпеки після різких багатосторонніх заяв?
- На нашому практичному рівні ми не відчуваємо. Коли ставиться конкретне завдання, співпраця іде нормально. І до "конфлікту" все було так само.
- Так, то що ж запропоновано РНБОУ?
- РНБОУ не має власних повноважень, вона лише вивчає інформацію, яка надходить від інших органів і дає рекомендації президентові. Рада - це дорадчий орган, який виконує певні координуючі дії. Саме тому і було створено Міжвідомчу комісію з питань реформування правоохоронних органів.
Ми хотіли створити більш сучасну систему, яка притаманна демократичній європейській країні. Ми хотіли створили цивільне потужне міністерство внутрішніх справ, яке б мало не лише поліцейський ресурс. Але це міністерство займалось би широким спектром справді внутрішніх справ держави. Ми хотіли створити службу безпеки, як спецслужбу з такими же функціями, що й по всьому світу, без дублювання функцій МВС, для захисту конституційного ладу.
Ми хотіли посилити, йдучи на вимогу світового суспільства, боротьбу з корупцією. Для цього ми хотіли створити окремий орган – я не хочу ніяк його називати, але щось на кшталт Національного бюро розслідувань. І цей орган мав би займатися тою корупцією, яка впливає на національну безпеку, а не побутовою корупцією, яка торкається всіх. Тобто не дрібними хабарами (куркою голові сільради) – цим має займатися МВС, але серйозними корупційними схемами.
У нас, по суті, системної боротьби з корупцією немає – і це засвідчив Держкомстатистики, який, навіть, не дає окремих даних щодо боротьби із корупцією. У нас чиновників високого рангу майже не затримують за корупцію – затримують дрібних громадян: викладачів, медиків. А корупція, яка діється високопосадовцями, - у нас начебто відсутня. І тільки коли у нас відбувається зміна еліт, ми раптом починаємо розуміти, що той чи інший чиновник був корупціонером. Тобто працює не закон, але зміна еліт.
- Тобто у нас і сьогодні є корупціонери? І хто вони?
- Вони є, але вони латентні. Їх бачать лише після певних політичних змін. Саме тому нам треба створити спеціалізований підрозділ, який би займався посадовцями вищого рівня.
- Виходить, якщо нинішню владу змінить наступна влада, то теж виявляться корупціонери?
- Я думаю, що будуть відповідні спроби. Але ж нова влада прийшла до вже готової системи, яка працює по певних схемах, тому просто так зараз виявити корупціонерів дуже складно – і це не є проблема нових чиновників. Це проблема відсутності механізмів для виявлення серед них порушників. Чим вище людина стоїть, тим важче довести її вину, але ж і ціна її помилки – природної чи неприродної - дорожча.
При минулій владі була утворена під головуванням президента створена подібна комісія, але вона не працювала. Була імітація роботи, вона не провела жодного засідання, і нічого не відбувалося. І очолював її президент.
- Чому ж РНБОУ нічого не робила?
- Не секрет, що роль РНБОУ посилювалася чи знижалася в залежності від того, хто її очолював. Особистість – це ключова роль. І це не просто українська особливість, а навіть американська. І мова не тільки про харизму, але й про близькість до президента.
- А попередній секретар, Радченко, не хотів нічого міняти?
- Я думаю, він і не міг міняти. У нього був достатньо слабкий вплив останніми роками...
- Отже, ви кажете, що СБУ блокує сьогодні реформи, які допоможуть боротися з корупцією...
- Зрозумійте, що відбувається. Справа не в особистостях. Це було б дуже просто - зняв Петренка і все, справа зрушила!
Справа у опорі структур. СБУ не блокує реформи. МВС теж не блокує. Вони просто не потрібні правоохоронцям. Всіх все влаштовує.
Згадайте весь час чуємо плач Ярославни – дайте гроші! І що ж, думаєте щось зміниться якщо дати великі гроші? Та дуже мало, їх не будуть знати куди витратити! Розучилися! Справа в інституційному спротиві. Найскладніше питання, насправді. От приклад – прослуховування.
- Так, питання актуальне...
- Ми взагалі маємо зменшити рівень застосування прослуховування, бо його рівень вищий, ніж в усіх європейських країнах. Я чому взяв цей приклад – бо було багато прецедентів. І я не розумію, чому цій пропозиції таке протистояння! Тобто якщо коротше: ми не виступаємо проти діяльності того чи іншого органу, більше того, ми їх розуміємо.
Якщо їх не розглядати як частину певної системи, то наші закиди до тої ж СБУ справді виглядають безпідставними: вони все роблять по закону, все виконують, звідки ж претензії? Але, якщо виходити із загальнонаціональних інтересів покращення системи в цілому, то ми кажемо, що необхідно провести реорганізацію.
- З одного боку у вас претензії, що вони не виконують повноваження, з іншого боку, кажете, що вони не хочуть віддавати повноваження. То вони і займатися не хочуть, і водночас віддавати свої справи не хочуть?
- Зрозуміло, чого не хочуть – навіщо їм себе послаблювати? Відокремлення кожного підрозділу – це позбавлення впливу. Навіть якщо вашій редакції запропонують якийсь відділ віддати, то це викличе з боку головного редактора протести, бо той вважатиме, що потребує цього підрозділу.
Тому суть суперечки була не між Порошенком, Турчиновим чи Гриценко, а з приводу покращення загальної конфігурації діяльності. Порошенко активно виступав за необхідність реформ, і всі підтримували на певному етапі ці реформи, але реальне впровадження цієї ідеї наштовхнулося на корпоративні інтереси.
- А політика тут не замішана? Ще не запланована якась деполітизація правоохоронних органів?
- Ні, в правоохоронних органах жодного представника політичної партії немає, окрім керівників, які до того ж вже здали партквитки. Тому що по закону правоохоронці не мають права бути у політичних партіях. Їх керівникам, міністрам – можна, бо вони є політичними фігурами. Інша річ, що раніше їх підлеглих використовували для певних політичних впливів.
- Чи зараз їх використовують?
- Я думаю, що влада має зараз зовсім інший підхід, і їх не використовують для цього. Але ж проблема не в цьому! Справа в тому, що після гучних заяв не відбулося жодної справи по правоохоронцю. Це означає, що механізми, які існують всередині правоохоронних органів залишають можливість для такого використання. Це станеться, якщо так і не буде реформування. Це ж силовий підрозділ, його можна використати для багатьох цілей.
"Якщо слідчий існує на зарплату в 1200 гривень, вимагати від нього ефективної роботи дуже складно"
- Які ще пропонуються зміни Радою Нацбезпеки?
- От, наприклад, є ще така проблема. У населення будь-яка необхідність спілкуватися з міліцією викликає тривогу. Тобто це надто мілітаризований орган, надто закритий, немає громадського контролю. Всі ці аспекти ми теж хотіли вирішити.
- Але ж Луценко говорив, що незабаром внесе такий закон...
- Це паралельно може відбутися, я погоджуюся. Проблем багато і вони системні. Наприклад, візьміть проблеми міграції – хто має ними займатися? Необхідно створити чітку систему, щоб не було дублювання, не було неефективного витрачання державних коштів. А це, в свою чергу, потрібно для нормального виконання своїх обов`язків. Бо якщо слідчий існує на зарплату в 1200 гривень, вимагати від нього ефективної роботи дуже складно.
- Отже, повертаючись до слів Порошенка, хто ж блокує вирішення таких нагальних і серйозних питань?
- Все блокується корпоративними інтересами. І почалося це з того моменту, як ця ідея реформування була висловлена на першому засідання Міжвідомчої комісії з реформування правоохоронної системи. Тобто коли це все прозвучало в явному вигляді. Звичайно, я б не назвав це блокуванням, це була скрита, підспудна протидія. Радше неприйняття. Вони не йшли назустріч, вони не підтримували.
- У чому проявлялась ця протидія?
- Це були альтернативні рішення, які не вирішували проблем, але імітували покращення ситуації. Наприклад, певні зміни в структурі СБУ. Якщо точніше – вони посилили економічний компонент: цілий ряд підрозділів, які займалися іншими справами, було перекинуто на питання в сфері економіки. Чим це покращило систему? Такі ж посилені підрозділи, між іншим, існують і в МВС. Тобто не зовсім зрозуміла ситуація. Але це все відбувається під гаслом посилення забезпечення національної безпеки.
- Коли відбулося посилення цього економічного підрозділу?
- Була пропозиція і було затверджено указом президента. І це відбулося без погодження з РНБОУ, тому я думаю, що це було досить некоректно, бо в принципі такі зміни торкаються глибоких національних інтересів.
- Тобто президент не порадився з РНБОУ?
- Так, не порадився з РНБОУ.
- Як ви думаєте, чому?
- Я не можу сказати, це для мене надто високі ешелони влади...
- Чи можна сказати, що президенту вигідне посилення СБУ?
- Посилення буває різне. Нам всім вигідне посилення СБУ і МВС тощо. У президента є і МВС, і ДПАУ, які керують цими процесами. А от для СБУ це стало певним розширення можливостей.
- Може, причина у методах РНБОУ?
- Зрозумійте, ми нічого не нав`язуємо! Наші пропозиції, ми вважаємо, мають сприйматися на рівні здорового глузду, але, наприклад, СБУ чомусь не сприймає наші пропозиції. Наші очікування не реалізуються, нав`язувати їх ми не можемо. Моя особиста думка, що через такі дискусії ми ні до чого не прийдемо. Подібне рішення – такого рівня – має бути лише політичним і лише вищого керівництва держави.
Тобто колегіальне - президент має всебічно вивчити ситуацію, і прийняти остаточне рішення. Тому що кожне відомство буде відстоювати свої інтереси на різних засіданнях, погоджувальних радах, воно буде виливатися в отакі от протистояння. І ми ніколи не дійдемо до корисного консенсусу.
Звичайно, ціль можна досягнути по-різному: демократично чи недемократично, з більшими чи меншими затратами, роблячи щось чи нічого не роблячи. Але, якщо ми вибрали шлях - ми йдемо в Європу, ми віддаємо перевагу європейським цінностям, підписали певні угоди, то ми маємо змінювати і власне ставлення, і певні функції, і відповідно внутрішню структуру.
Якщо цього не відбуватиметься, то все інше буде деклараціями. Якщо ми говоримо про боротьбу з корупцією, але нічого не змінюємо, то це буде декларація. Давайте спитаємо СБУ – що конкретно, які дії зробила СБУ по боротьбі з корупцією?
- А чому ви їх не питали?
- Як це не питали? Протоколи щодо держслужбовців найнижчих рангів - до 10 справ - декілька незначних судових процесів і все. Нічого немає! Та ми не хочемо казати, що хтось поганий, хтось працює погано. Ми виходимо з глобальної необхідності проведення цих змін, незважаючи на те, хто що сказав, головне, щоб ішла робота.
- Чи були якісь конфлікти на вищому рівні цієї комісії?
- Ні, все відбувалося дуже коректно, але кожен висловлював своє бачення. Засідання, по суті, було одне...
- Звідки ж така гучна заява, якщо було одне засідання?
- Відбувалася потужна робота секретаріату і експертної групи, ми зустрічалися і обговорювали. Ми обговорювали понятійний апарат, створювали глосарій. І відчуваючи нашу послідовність і постійність, могло виникнути незадоволення тих структур, зміни в структурах яких мали б стати найбільшими. Це, насамперед, СБУ, прикордонники, хоча вони й помовчують, звичайно, не виступають проти. Просто вони присилають документ, в якому говорять, що всі реформи мають відбуватися інакше і пропонують своє бачення.
- Яке це бачення?
- Наприклад, прикордонники хочуть бути самостійним відомством, в той час як ми пропонуємо услід за європейцями зробити їх частиною МВС. Фактично всі відомства бачать свій розвиток по-своєму, і при цьому виходять із власних інтересів. А які це інтереси – більше грошей, більше штатів.
Наша концепція – це концепція професіоналів, які на основі європейського досвіду запропонували українське рішення. І цей конфлікт – це конфлікт між ідеальним баченням певного кола людей (науковців, практиків) з тими реаліями, які існують. Це протиріччя між необхідністю впроваження нового і того стану, який є. А те, що іде далі – це ескалація, коли деякі керівники чомусь деякі речі сприймають як особисті. Ситуація дуже проста: необхідні зміни, і їх народження є болючим.
- Що пропонує РНБОУ реформувати в СБУ?
- По-перше, зробити СБУ дійсно спецслужбою. Забрати у неї слідство. Сконцентрувати її не на економічних питаннях, а на захисті конституційного ладу, боротьбі з шпигунством. Я б контрабанду навіть у них забрав і віддав митникам.
Перш за все, це – контррозвідка і боротьба з антиконституційними діями, як це записано в законі. Економічну злочинність передбачається залишити МВС. Вона для цього має розгалужену систему, має два підрозділи (маю на увазі підрозділи з боротьби з економічною і організованою злочинністю).
Створення окремого органу, який займався б боротьбою з корупцією. Наділення митників правом оперативно-розшукової діяльності для боротьби з контрабандою. Провести більше розмежування, хто чим займається. Щоб прокуратура сконцентрувала слідство у новому органі, який створиться. Подивитись, як повинні сформуватись прикордонники.
Може, вони повинні не входити в міністерство внутрішніх справ, а спрямовуватись через міністерство внутрішніх справ. Але вони повинні теж наділятись правоохоронним функціями, щоб ефективно діяти по захисту кордону. Подивитись після цього чисельність всіх і визначити оптимальну. І так далі...
- Ситуація така, що і Гриценко, і Турчинов висказали свою незгоду з баченням Петра Олексійовича...
- Ну, Анатолія Степановича взагалі-то не зачепили. Там було названо лише декілька проблем. Що ж до Збройних сил...
- Було сказано, що вони в тому радянському стані ще знаходяться і становлять загрозу нацбезпеці...
- Ну, я би сказав, що вони усихали за роки незалежності, а не в тому стані консервувалися. Їх неможливо було зменшити, на це грошей у держави не вистачало. Тому армія поступово усихала. Водночас іде інший процес: народження нової армії, через участь в миротворчих заходах. І суть заяви була в тому, що для армії вже немає реального супротивника, а от для правоохоронців він є, і тут реформування є абсолютно важливим.
- Перед тим як Порошенко зробив свою заяву, чи лягали на його стіл якісь аналітичні доповіді. На базі чого відбулася заява?
- Певні аналітичні висновки було зроблено, певні аналітичні доповіді клалися на стіл, і навіть готувалося питання на розгляд РНБОУ. Тобто було глибоке вивчення питання. Але ми не хотіли провести це питання закрито.
"Ми можемо і лісників віднести до правоохоронних органів"
- Чи отримало РНБОУ офіційний запит від СБУ з вимогою вказати конкретні факти?
- Можу сказати, що поки-що не отримувало. Це була декларація. Я думаю, що ми цього запиту і не отримаємо. Мабуть лише ваша публікація підштовхне.
- Давайте перейдемо до прокурорської системи. Що там треба міняти?
- Я вам скажу, що прокуратура найбільш демократично себе повела. Вона просто у відповідності до перехідних положень Конституції, а також до європейських вимог, повинна позбавитись слідства. І вона надала свої пропозиції про передачу слідства.
- Коли це відбулось?
- Про це вони сказали на засіданні силовиків у президента. Виступив Святослав Михайлович і сказав, що прокуратура повністю готова і на доручення президента вони підготували певні пропозиції. Вони якраз підтримують нашу ідею.
- Тобто Піскун про це заявив до того, як було зроблено заяву Порошенка?
- До того.
- Тобто претензій в Порошенка були лише до СБУ і МВС? Піскун сам хотів реформування?
- Порошенко говорив про необхідність реформування в цілому правоохоронних органів. Але це торкається всіх, і прокуратури, і Міністерства внутрішніх справ, і Служби безпеки. Тут дуже цікаво, що саме питання правоохоронних органів законодавчо не визначено. Тому ми можемо і лісників віднести до правоохоронних органів. Тому якщо Порошенко говорив про "правоохоронні органи", то це мало відношення до дуже багатьох міністерств і відомств. А це за чинними документами можуть бути і лісники.
- Все таки, до МВС теж були зауваження? І до Генпрокуратури?
- Були теж, і до МВС, і до Генпрокуратури. Але Генпрокуратура подала свої пропозиції. Та ж це пропозиція, а не зміна. Це ж декларація, зміни ж не відбулись!
- На звинувачення Порошенка відповіли і Гриценко, і Піскун, і Турчинов. І лише Луценко не сказав нічого. Як Ви думаєте, чому?
- Якраз по цій концепції, права міністерства внутрішніх справ значно розширились. Тобто не в силовому, поліцейському компоненті, але як громадське міністерство внутрішніх справ (на кшталт німецького), яке займається дійсно проблемами внутрішніх справ держави. Тобто воно повинно було охоплювати багато функцій: іміграцінй, і інші.
- Виходить, Луценко не сприйняв заяву як звинувачення?
Думаю, ні.
- А чому Гриценко так гостро відреагував?
Я не знаю. Я, прочитавши все це, не знайшов моменту, який би особисто його зачіпав. Чесно. І це моє сприйняття. І я не можу сказати, чому реакція була така сильна.
- Чи становлять правоохоронні органи загрозу національній безпеці, як про це вказував Порошенко?
- Я думаю, що в тому контексті, який він розуміє (якщо ситуація заморозиться) він може становити загрозу національній безпеці.
- І все ж, повертаючись до теми нашої розмови - чому Порошенко зробив таку заяву? Що стало поштовхом?
Ще раз кажу, це був його погляд на ситуацію з реформуванням. Можливо, в силу своєї особистої динамічності, він вирішив, що не варто втрачати час, а треба провадити зміни негайно. Тому і виступив.
- А хто має прийняти загальну концепцію?
- Там дуже складний механізм. Я думаю, що ми повинні внести відповідну пропозицію навіть до Верховної Ради.
- Тобто Порошенко все це сказав, щоб президент активно взявся за реформування системи без ВРУ?
- Це процедура прийняття таких рішень по реформуванню. Але ситуація у нас наскільки затягнулась, що ми втрачаємо час і певну інерцію. Якщо нова влада має якийсь запас довіри народу, а ми хоче внести зміни, які носять революційний характер, то це треба робити зараз. Вони повинні проводитись досить швидко і за певної політичної волі. Якщо ми починаємо затягувати ці процеси, то вони можуть взагалі не відбутися. Тому Порошенко дуже гостро це сприйняв. Він розуміє необхідність провадити ці зміни.
- У 2004 році експерти центру Разумкова зазначали, що в РНБОУ немає фахівців, які могли б здійснювати контроль над діяльністю правоохоронних органів. Ви працювали в РНБОУ і в ті часи. Чи тепер з`явились такі фахівці?
- Я не знаю, чому вони так казали, але в нас і тоді, і тепер є фахівці, які прийшли саме з цих правоохоронних органів. Були і офіцери Служби безпеки, які обіймали там високі посади, і в Міністерстві внутрішніх справ. Тобто сказати, що вони не розбирались в цих питання х – я б так не сказав.
Але я вам скажу, що ніякого практичного впливу на правоохоронні органи в той час не відбувалось. Тому що ця функція була повністю передана адміністрації президента. І в Раді безпеки на той період нічого такого не відбувалось. Нам і не треба було такого штату мати. Навіщо був такий штат, якщо функція ця не виконувалась? Така задача не ставилась.
- А зараз інакше?
- Зараз нова структура передбачає цілий ряд нових елементів. Деякі її колишні функції (згідно з указом № 280) були передані РНБОУ, зараз відбувається персональне наповнення цієї нової структури. У нас черги на посади!
І ті люди, які навіть працювали в правоохоронних органах, не завжди можуть працювати в такому дорадчому органові, яким є РНБОУ. Бо тут треба не тільки знати що, але вміти викласти цю проблему так, щоб вона була зрозуміла на верхньому ешелоні.
- На скільки відсотків оновився склад апарату РНБОУ?
- Я думаю, що зараз оновлення працівників відбулось якщо не на 50%, то на 40% точно. Всі керівники всіх підрозділів – це нові люди. Починаючи з керівників департаментів, керівників відділів. І вони вже підбирають собі нових людей. Тобто структура повністю переглянута і оновлена.
- Ви працювали в РНБОУ з 1992 року. Що змінилося в роботі РНБОУ за нової влади?
- З`явився динамізм. Більший обсяг роботи, більший плин документів, краще робота сприймається людьми – як останній оплот справедливості. Я сиджу на потоці скарг людей на дії правоохоронних органів. Їх обсяг і взагалі потік документів дуже виріс, і ми намагаємося всім допомогти.
- В минулі роки заступником секретаря РНБОУ працював нинішній Генеральний прокурор Святослав Піскун. Чи не скажете чим він опікувався?
- Відповідно до закону, обов`язки заступників секретаря РНБОУ визначає президент. Піскун в той час працював напряму з секретарем РНБОУ, тому я не знаю яке саме коло завдань окреслив президент Піскуну.
"А хто у нас не лікується? Якщо порахувати, скільки наші люди бувають на лікарняному, то невідомо, хто більше хворіє"
- Кажуть, що секретар РНБОУ дуже багато працює і тим самим підірвав собі здоров`я. Який робочий графік у секретаря? І чи правда те, що він зараз перебуває на лікуванні у Німеччині? (інтерв`ю відбувалося на той момент, коли Порошенко ще був у відпусці -УП)
- Я не контролюю робочий графік секретаря, але знаю, що він дійсно дуже багато працює. В середньому він працює стільки, скільки того вимагають питання. У нього дуже складна ситуація: він має працювати в двох режимах.
Так, до нього сходяться всі заступники з матеріалами, які він має прочитати. В результаті, це обсяг 200 – 300 сторінок щоденної інформації, яку треба просто зрозуміти. Він має бути поінформований, щоб ухвалювати ефективні рішення. Але я думаю, він, як людина енергійна, і не змінював свій режим, бо і до того працював не за страх, а за совість...
- Так він підірвав здоров`я?
- Я цього не буду стверджувати, бо не знаю і не хотів би говорити про це.
- То чи лікується?
- Він проходив планове обстеження і відпочиває зараз. Я сам цим питанням не цікавився і вважаю це некоректним.
- Чи будуть нелігтимними рішення РНБОУ, якщо Порошенко виявиться нелегітимним секретарем – як стверджує опозиція?
- По-перше – він легітимний секретар. І все. Рішення РНБОУ вводяться указами президента. Рішення самої Ради не є нормативними документами, тому тут не можемо говорити про не легітимність за будь-яких умов.
- Чи є у Порошенка протистояння с Кабміном через те, що він має серйозний вплив на кадрові призначення?
- Він лише погоджує. Кадрові призначення можуть відбуватися, але Порошенко висловлює лише своє бачення з позиції національних інтересів, радить президенту по його указах про призначення. Тому вплив його погодження, безперечно, є, але це природно.
- А попередній секретар не мав таких повноважень?
- Не мав.
- Також говорять про вплив Порошенка на судову гілку влади? Чи це правда?
- Жодного впливу на судову гілку влади він не має. Як втім, ніхто і не повинен мати. Зрозумійте – суди – це окрема гілка влади. Окрема!
Я сам був на низці нарад з суддями в рамках комісії по проведенню судової реформи, і було видно, що це вперше влада іде назустріч до суддів. Але ця комісія створена із суддів, Порошенко і апарат лише виконують координуючу роль. Безпосередній його вплив на суддів неможливий. Існує лише більш детальне вивчення походження людей, які претендують на посаду судді.
