До вересня може багато чого статися, Олександра Кужель навіть вважає, що "Трудовики" і БЮТ можуть разом піти на вибори

Л.Пустельник,

Україна (№6-7, 2005),

16.08.05

О.Кужель: "Ющенко - поганий менеджер, це ще м`яко сказано. Він не командний гравець і не лідер, його зробили таким. Для нього це становище дуже важке. Маю право так говорити, бо надто добре його знаю".

Якби в нас була справжня опозиція, то Тимошенко-2 довго шукати не довелося б. Нею, напевне, стала б заступник голови партії "Трудова Україна" Олександра Кужель – колишня голова Держкомпідприємництва, завсідниця світських подій: від "Сезонів моди" до клубної "вечірки у піжамах", палкий критик економічної політики уряду.

- Влада готується до виборів не лише "канівською трійкою". А опозиція якось до них готується?

- Там дуже велике запитання виникає стосовно Володимира Литвина, наскільки органічно він вписується в ту трійку. Сам собою він - людина дуже позитивна, йому буде важко йти в чиїсь обоймі. Протягом останнього часу встиг стати лідером, не думаю, що з кимось піде. Якщо Кінахова партія, Рух, УНП сьогодні кажуть, що підуть окремо на вибори, то, гадаю, всі окремо і йтимуть. І Юлія Володимирівна теж.

Стосовно "Трудової України", то наразі вирішили, що підемо самі. Влада - це не самоціль, туди люди йдуть, щоб служити Батьківщині, чи не так?

- Або до влади повернутися.

- Я, наприклад, вже два роки не при посаді. Якщо хочеш служити країні, завжди знайдеш для цього можливості. Я економіст, мені найважче залишитися байдужою, якщо відчуваю наслідки і розумію результат. Не можу сказати, що це остаточно - на вибори підемо самі. Не тому, що будемо боятися не взяти три відсотки, а через те, що не бачу злагодженої гри в інших командах. Чому кажуть, що нема опозиції? Бо нема відчуття роботи на Батьківщину. Я ж протягом останніх трьох місяців не бігала когось захищати, а говорила, що саме не так і як мало би бути. Влада ніби й сподівається на опозицію, розуміючи, що інакше її критикуватиме Європа - як це сталося з Грузією. Проте й нас опозицією бачити не хоче, бажаючи виростити її з власних лав. Тобто більше гра в опозицію. Якщо я виступаю з критикою, то все зрозуміло: я за ними спостерігаю, від початку була в протилежному таборі, і в мене нема ненависті до Ющенка чи Тимошенко.

- До вашої критики прислухаються?

- Бояться дозволяти мені виступати. Йде сесія міської ради, кажу - давайте виступлю з питань місцевого оподаткування, розкажу, як робити "регуляторну". А у відповідь: "Олександре Володимирівно, ви ж представляєте "не помаранчеву" силу". Рівень Томенка - це певний рівень інтелекту, який панує на місцях. Такий рівень скрізь — якщо вони в опозиції, їх не можна випускати. Я до себе так ставитися не дозволю, бо я професіонал і не виходжу з виступами-агітками.

- А "помаранчевим" "блакитні" не затуляли рота?

- Луценко теж каже - нашого колись били на Закарпатті, то чого ж тепер ображатися? Проти чого ж тоді боролися?

- Проти державного хамства.

- Більшість із того, що обіцяв Ющенко і проти чого боролася його команда - це все те, чому я присвятила своє політичне життя. Я була незручною всі п`ять років, коли була міністром, була поганою для губернатора Щербаня, для донецьких керівників, Медведчука і губернаторів-есдеків — постійно на мене скаржились. У владі я була чужорідним тілом, я діяла.

Порошенко мені говорив: "Сашо, ти не там, де треба, ти з нами повинна бути". Пояснювала: "Петре, я не можу просто говорити "погано", мені цікаво щось робити". Те ж саме тепер - я жодного разу не вийшла, сказавши: ось погано, і все. Щодо кожного кроку влади, який поганий, у мене є рекомендації, що робити. На першій нараді "бізнес-влада", на якій Кінах довго не хотів давати мені слова, Ющенко мене попросив написати проекти указів. Зі мною так жартувати не можна - через три дні подала йому 9 указів і 6 розпоряджень. Юлії Володимирівні я з перших днів надіслала всі документи щодо ефективності приватизації з інвестзобов`язаннями, всі відпрацьовані, постанови з мікрокредитування. Те, що вони сьогодні кажуть: мовляв, їхня заслуга - рядок у бюджеті про 6 мільярдів компенсації заощаджень громадян, то це розробили Тигіпко і Кужель. Ми з Азаровим по 8 годин сиділи з його міністерством фінансів, поки провели і переконали, що ця система компенсацій діє. І ось ці наші правила досі не можуть підписати, бо тепер в міністерстві така хвороба - пинзецизм.

- В урядовій команді є люди, з якими ви могли б працювати?

- Дуже багато людей. Почнемо з Юлі - хто міг би бути кращим прем`єром, якщо говорити про точку відліку економіки? Якби прем`єром став Порошенко, у нас не було б різкого падіння економіки. Була б можливість, зберігши позитивні тенденції в макроекономіці, почати вичищати болото. Емоційно, по-людськи, Юля мені ближча. Але з Порошенком була б тиха, методична робота крок за кроком, для країни це було б корисніше. Для емоцій мені політика Юлії Володимирівни зрозуміла: боремося, контрабанді - стоп, житло — народу, м`ясо - дешеве. Рух нібито є. Але ж апарат міністерств не обдуриш — він же працює з дванадцятим урядом. І апарат завжди знає, хто дає завдання, щоб воно було виконаним і перевіреним, а хто піднімає хвилю. Недавно була на "сьомому кілометрі", найбільшому одеському ринку - втричі зросла вартість товарів на митниці. Виходити до людей і пояснювати їм все це - важко, Юля це розуміє. Люди чують лише те, що хочуть. Почули, що м`ясо подешевшає, то тепер всі, хто його продає за реальною ціною - спекулянти. Трагедія Юлі у тому що вона піднімає хороші теми, та жодну не доводить до кінця. Пішов економічний спад, за рахунок ревальвації гривні зупиняються експортні підприємства. Збитки великі, нічого вона не отримає в бюджет. Фонд соціального страхування вже у липні збанкрутує, не буде з чого платити лікарняні, не кажучи вже про 8000 гривень на допомогу при народженні дитини.

- У вас не було думки переступити через усі образи і піти працювати в команду нової влади?

- Я не тому в опозиції, що переміг Ющенко, а тому, що знала, яку команду він приведе до влади, і мала рацію. З Ющенком протягом всього політичного життя я більше дружила, ніж всі інші друзі, що навколо нього. Жодного разу не ставала у позу - він мене попросив, я зробила. І сьогодні зроблю, якщо попросить, але все одно не перестану критикувати. Хіба я некритично ставилася до уряду Януковича? Хтось чув, щоб я казала: Янукович - зірка?

- Вам не треба було казати - досить було вашої присутності поруч з ним.

- Рішення приймав член моєї команди, задля якого я й пішла в партію, це - Сергій Тигіпко. Сьогодні він не в політиці, але це не означає, що він до неї не повернеться. У нього є розуміння провини перед людьми, що потягнув усіх за собою. На жаль, рішення піти керувати штабом він приймав без нас. Я вважала, що він сам мав піти на вибори. Розуміла, що нам не дали б виграти, але вишкіл могли б пройти. Морально мені було дуже важко погодитися - я два дні випрошувала дозволу у свого священика.

- І все ж - чому Янукович?

- Коли зважила обидві команди і лідерів, то визначилася остаточно – що буде вигіднішим Україні. Я поясню: Ющенко - глибоко моральний, віруючий чоловік, романтик. Але поганий менеджер, це ще м`яко сказано. Він не командний гравець і не лідер, його зробили таким. Для нього це становище дуже важке. Маю право так говорити, бо надто добре його знаю. Розуміла, чим для нього буде вся ота катавасія. Половина команди Ющенка - це мої друзі. Дуже поважаю Сашка Зінченка, Соболева, Віру Іванівну (Ульянченко. - Ред). І з Безсмертним у мене не було конфліктних ситуацій. Хоч те, що він робить сьогодні - неправильно, адміністративна і регуляторна реформи мають іти разом. А от Жванії, Червоненку ніколи не віритиму.

У команді Януковича половина була моїх ворогів. Вони змирилися з моєю присутністю тільки тому що я робила те, чого не можуть вони. Для мене і Тигіпка принципово важливою була політична реформа, давно хотіли позбутися царя. Розуміли, що Янукович, якби став президентом, з вересня був би ніким. Домовленість була в усій команді: якщо Янукович - президент, то Тигіпко - прем`єр.

Розповім вам крамольну річ: за два тижні до другого туру я зайшла до Тигіпка. Він практично не був керівником штабу, йому давали лише роботу з іноземцями, проведення прес-конференцій. Ми не знали складу комісій, нас близько до багатьох речей не підпускали. Може, й слава Богу - ми не брали участі у фальсифікаціях. Тигіпко тоді сказав таке: "Знаєш, якщо щиро, я хотів би, щоб Янукович програв. Може, Ющенку таки справді вдасться той бруд почистити?" Хоч я знаю, що Ющенко просто не сприймає Тигіпка. Він - дуже конкретний, а Віктор Андрійович довго приймає рішення. Знали б ви, скільки я матеріалів підготувала! Тигіпко мені говорив: ми маємо прийти з напрацьованими програмами. Під час виборів я провела право кожній школі мати інтернет-клуб, про це теперішня влада мовчить. З температурою в податковій сиділа чотири години, але опрацювала правила ідентифікаційних кодів для віруючих. Ми підготували дві постанови з приводу адміністративних послуг, не встигли їх провести. Скільки Юлі пишу: прийми їх, бізнес тебе цілуватиме! Та їм не до того.

Ніхто не повірить, але жодної копійки не отримала за виборчу кампанію Януковича.

- І справді не віриться.

- Як заступник голови партії я отримувала зарплату, але за вибори - ні. І рахунків чи нерухомості за кордоном у мене немає, чи якогось підприємства тут. Є дача у Вишгороді, шість соток. Навіть якщо одягну біжутерію, все одно думатимуть, що це діаманти. Це вже імідж працює на людину.

Не беру хабарів, пропонували 200 000 доларів, я відмовилася. Через що був конфлікт з Кінахом - він, коли був прем`єром, протягував рішення по бланках суворої звітності, йшлося про гарантійні талони на електроніку і спортивний інвентар. На засіданні Кабміну я відверто його спитала, скільки коштує провести це рішення через Кабмін, якщо особисто мені пропонували згадану суму?

- Які позитивні моменти в діяльності влади?

- Сьогодні, на жаль, жодних. Якщо нічого не зміниться, то до кінця року інфляція може сягнути 20 відсотків.

Під час кампанії були дебати між мною і Юлією Володимирівною. Я їй після того кажу: Юль, ти припустилася шести економічних помилок у своєму виступі. Я на них уваги не звернула тільки задля того, щоб тобі поганий імідж не робити. Але зверни увагу: за час перебування в опозиції ти багато пропустила, не читала економічних документів. Вона: "Так, Сашо, я це відчула". Домовилися, що передам їй усі папери, працюй на здоров`я. Передала їй все, коли вона стала прем`єром, телефонувала разів п`ятнадцять її помічникові. Навіть культури відповіді там нема: сказали б хоча "зустріч не планується", як вимагає протокол.

- Ще до того, як Юлія Володимирівна стала "принцесою революції", траплялися випадки вашої успішної з нею співпраці?

- Наше знайомство було не дуже приємним, коли вона була депутатом. Я була членом слідчої комісії, яка перевіряла "Єдині Енергетичні Системи". Дуже просила б Юлію Володимирівну не змушувати мене зараз розголошувати результати перевірки. Надто, коли починає говорити про бандитів і корупцію. Ніколи цих матеріалів публічно не озвучувала. Та коли вона почне акцентувати не на професійності та економіці, а на розумінні популізму, доведеться все розповісти.

В 1997-му Юлія Володимирівна запрошувала мене увійти до її партії "Батьківщина". Я відповіла: "Ви ж знаєте, що я дивилася всі ваші документи, гадаю, що політичного майбутнього у вас немає..."

- Зате є політичне сьогодні.

- Це свідчить лише про те, наскільки Кучма був толерантним до тих, хто мав сидіти.

- Нічого собі "толерантність" - 42 днів Лук`янівськоліу СІЗО

- Сонце моє, якби він хотів її серйозно посадити, то зробив би це. Я вірю в те, що Юлія Володимирівна покаялася і хоче працювати для держави, тому й мовчу. Всі, хто стали дуже багатими - і в цьому таборі, і в тому - всі вони однаково вкрали. Я це знаю. І Пінчук, і Медведчук, і Суркіс, і Порошенко, і Зінченко, і Червоненко, і Юля, і Янукович. Підпишіть, друзі, одне одному амністію і починайте з чистого аркуша, а не знущайтеся з людей, доводячи, хто чесніше вкрав.

- Ви — в опозиції, а будь-яка опозиція колись та бачить себе при владі.

- Коли прийдемо в парламент, працюватиму над законами про підприємництво, економіку, боротьбу з корупцією. Свого часу я протягом чотирьох років була єдиною від України в міжнародному консорціумі з боротьби з корупцією. Та нікому це не потрібно, хоч я для Віктора Андрійовича купу документів написала про боротьбу з корупцією. Якби ж формували уряд, я готова була б іти віце-прем`єром з адміністративної і регуляторної політики. Або міністром промисловості - там, де максимально можу бути корисною.

- Сьогодні можна сказати, як виглядатиме перша п`ятірка "Трудової України" на виборах?

- Ще рано. Точно у ній будуть Коновалюк, Тигіпко.

-А ймовірні союзники "трудовиків"?

- Сівкович мені цікавий, Богословська теж. Хоч соціальні ідеї Тимошенко мені ближчі, ніж ліберальні Богословської.