СОЦІУМ У ФОКУСІ СОЦІОЛОГІЇ

Ірина КИРИЧЕНКО,

Демократична Україна,

17.08.05

… значна частина населення незадоволена результатами економічних реформ, не бачить для себе та своїх дітей соціальної перспективи та впевненості в майбутньому.

Учені Інституту соціології НАНУ рік у рік здійснюють моніторинг українського соціуму за багатьма параметрами. Це, зокрема, досліджують входження суспільства до сукупності демократичних країн, економіку, мовні проблеми, громадянське самосприйняття населення.

Згідно з оцінками соціологів, майже 10% населення цілковито пристосувалися до нових соціально-економічних умов, активно долучилися до нового, орієнтованого на ринкові цінності, життя; 50% або постійно шукають своє «місце під сонцем», або ж перебувають у стані очікування та непевності, намагаючись адаптуватись до нових цінностей та ситуацій, що їм вдається не завжди.

І близько 40% не бажають «вбудовуватись» у новий уклад — або через вік та стан здоров'я, або через брак у всьому, на їхній погляд, соціальних ресурсів та гарантій.

Полюси добробуту

Як бачимо, значна частина населення незадоволена результатами економічних реформ, не бачить для себе та своїх дітей соціальної перспективи та впевненості в майбутньому. Непокоять людей соціальне розшарування, глибока поляризація за доходами, величезні відмінності між різними верствами та групами щодо умов, рівня та способу життя. Багатих та дуже багатих у суспільстві 2–3%, середній майновий клас становить 20% загалу, решта — звичні обивателі, третина яких перебуває за межею бідності. Час минає, але як і раніше переважна більшість українців звикла покладатися на державні органи в організації свого соціального та соціально-економічного життя. 74% респондентів певні, що захист громадян від економічних негараздів має бути завданням держави. Передусім мається на увазі нова, сучасна якість соціальної політики й соціального захисту, масштабна допомога держави народові в галузі охорони здоров'я, освіти, культури.

Ціннісні орієнтації сучасних українців

Хоч працелюбність та витривалість нашого народу ніхто не піддає сумніву, нині лише 7% опитаних називають успішним досвід створення власної справи. І мислення публіки щодо капіталістичних важелів виробництва є цілком прогресивним: охочих заснувати свій бізнес близько 40%, за розвиток приватного підприємництва висловлюються 47% опитаних. Проте й досі немає критичної маси свідомого населення, спроможної створити новий економічний простір, для багатьох залишається незрозумілим зміст реформ. Фактично ж переважна більшість опитаних є найманими працівниками (85%), 12 відсотків — самозайняті, представники вільних професій і лише 3% — роботодавці-власники, які використовують найману працю. 46% зазначають, що їм не вистачає цікавої роботи.

Природно, що прихильників ринкового шляху розвитку економіки більше серед тих, хто позитивно оцінює для себе нинішню економічну ситуацію в країні і бачить її перспективи. Це — люди з середнім та більш високим матеріальним статком, які представляють середні вікові групи (25–35 років), мають середню та вищу освіту, є прихильниками правих та центристських політичних напрямів, намагаються створити собі умови для життя незалежно від держави.

Меншою мірою зорієнтовані на нові соціально-економічні перетворення люди з низьким рівнем освіти, похилого віку, малозабезпечені, котрі оцінюють нинішню економічну ситуацію як «погану» та «дуже погану», дотримуються лівих політичних поглядів, працюють у державному секторі з низьким соціально-професійним статусом, а також ті, хто поділяє ідеологію патерналізму (коли держава є для громадян, так би мовити, і батьком, і матір'ю).

Серед моральних цінностей і норм західного способу життя українці найактивніше перейняли культ грошей (44,9% опитаних). Майже для половини (47%) найголовнішою ознакою успіху людини є багатство. Для 67,4% гроші — головна передумова успіху в житті. До того ж більшість загалу респондентів (51,7%) оцінюють сьогодення як «час злодіїв», а найхарактернішими його прикметами називають хабарництво та корупцію (55,3%). Тобто, вони вважають, що сучасна людина схильна пристосовуватися до викривленої моралі, особливо, коли їй пощастить наблизитись до верств, де та сама корупція буяє...

Навіть серед причин соціальних страхів на першому місці економічні катаклізми. Люди найбільше бояться підвищення цін (75,2%), безробіття (67,9%), невиплати зарплат і пенсій (56,5%). Проте, «монетаризувавши» свою свідомість, люди залишаються за суттю істотами соціальними. І серед решти проблем суспільства, окрім його зубожіння, називають: проблему наркоманії та алкоголізму, привласнення суспільних багатств вузьким колом людей, надмірне розшарування на багатих і бідних, високу смертність населення, бездуховність, цинізм, зростання злочинності та насильства та порушення прав людини.

Щодо найважливіших життєвих цінностей, на першому плані — здоров'я (79,2%), на другому — сім'я (58,1%), на третьому — стосунки між рідними, близькими (42%) й добробут (41,5%). Далі йдуть безпека життя (13,6%), улюблена робота (13,5%), духовність (12,4%).

Пріоритетом же соціально-економічної поведінки громадян є досягнення добробуту (63,1% опитаних).

Від кризи — до кризи, або Якось-то воно буде

Понад 45 відсотків людей вважають, що економічні реформи в країні здійснюються для олігархів. До того ж висловлюють цю думку досить спокійно. Із сумирним зітханням відповідають люди і на наступне запитання: «Якби уряд України ухвалив рішення, яке утискує Ваші законні права та інтереси, чи могли б Ви щось зробити проти такого рішення?» 65–70% опитаних стабільно заперечують можливість протистояти такому рішенню.

Новопроголошена українська держава від початку й донині не виявила спроможності забезпечити безкризову соціально-економічну трансформацію, підтримати гідні умови життя багатьох своїх громадян, гарантувати рівність прав суб'єктів підприємницької діяльності. Сьогодні 58,2% людей не задоволені своїм становищем у суспільстві. 22,2% опитаних вважають, що в місті (селі), де вони проживають, можливі масові виступи населення проти падіння рівня життя, на захист своїх прав, але більшість (56,5%) вважає, що такі виступи малоймовірні. 55,5% опитаних оцінює політичну обстановку в Україні як напружену. На запитання: «Як Ви вважаєте, найближчого року наше життя більш або менш налагодиться чи ніякого поліпшення не відбудеться?» — лише 18,4% відповіли оптимістично, а 42,7% певні, що «ніякого поліпшення не буде». Розгубленість перед реальністю призводить до апатії й позбавляє активної життєвої позиції. Правда, серед тих, хто вважає, що все найближчим часом налагодиться, 36,4% зазначили, що їхнє життя здебільшого залежить від зовнішніх обставин.

На тлі сказаного можна виявити низку кризових станів українського суспільства. По-перше, у нас досі не сформульовано національні інтереси, тож немає загальновизнаного проекту розвитку як запоруки сильної, незалежної України. По-друге, спостерігається криза еліт — вони не цікавляться реальним становищем держави і народу, соціально-ментальна дистанція між елітами та громадянами лякає своїми розмірами. Криза влади теж наявна у світогляді населення — особливо щодо місцевих органів влади.

Європейська перспектива

Громадська думка досить чітко уявляє собі різного роду небезпечні явища, що можуть виникнути перед Україною. Так, понад чверть населення переконані, що Україна має уникнути фінансової залежності, а ще 23% вказали на небезпеку економічної залежності держави. Водночас 12—13% опитаних вважають небезпечним нав'язування з боку європейської спільноти цінностей, не властивих Україні, або ж надання нашій державі ролі «молодшого брата». Більш як половина опитаних схильна вважати, що керівництво ЄС ставиться до України прискіпливіше, аніж до інших країн.

Наші люди у більшості своїй чітко розуміють, які фактори впливають на процес інтеграції України до європейського співтовариства. Це зміцнення в українському суспільстві демократичних прав і свобод; стабілізація та зміцнення економічного становища країни; розв'язання численних соціальних проблем; зважений курс у зовнішній політиці і, звичайно, наявність інтересу самої Європи до України. Рух нашої країни до європейського співтовариства — складний процес, що потребує від України економічних реформ і політичних рішень. Вони ж, у свою чергу, можуть обернутися значними фінансовими витратами. Тому зрозумілою є обережність українців стосовно цього важливого стратегічного питання — більш ніж половина опитаних не визначилися із приводу вступу до ЄС.