Сорвало планку?

Центр исследования политических ценностей,

Главред,

25.08.05

О.Доній: „Пропозиція Президента з підвищення прохідного бар’єру для партій свідчить про те, що Україна знову сповзає на згубний шлях утворення авторитарного режиму. Влада хоче остаточно додавити опозицію й шукає для цього різні варіанти...”

Виктор Ющенко в своем выступлении в День Независимости высказался в пользу необходимости повышения проходного барьера для партий на парламентских выборах.

На вопрос «Нужно ли изменять закон о выборах и повышать проходной барьер для партий?» отвечают украинские эксперты.

Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби «Український барометр»):

„Конечно же, на День Независимости Президент как глава государства мог коснуться более серьезных проблем, например, политической реформы, а не такого конъюнктурного вопроса, как о проходимости партий. Вне всякого сомнения, чувствуется простой арифметический расчет со стороны Президента: если «Батькивщина» и «Наша Украина» являются самыми рейтинговыми партиями, легко проходят пятипроцентный и даже семипроцентный барьер, то 80 % участников избирательной гонки, естественно, не пройдут столь высокий барьер. Соответственно, приз двум ведущим партиям будет невероятно высокий. В принципе, так формируются многолетние политические монополии. Вряд ли, парламент, большинству депутатов которого не хватит места в «Нашей Украине» и «Батькивщине», решится на такой эксперимент, ибо в зоне риска тогда оказываются и партия Мороза, и партия Литвина, и коммунисты, и социал-демократы, короче – практически половина нынешних партий”.

Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей):

„Пропозиція Президента з підвищення прохідного бар’єру для партій свідчить про те, що Україна знову сповзає на згубний шлях утворення авторитарного режиму. Влада хоче остаточно додавити опозицію й шукає для цього різні варіанти. Такий шлях нещодавно пройшла Росія, яка підвищила прохідний бар’єр для виборів у Держдуму й позбулася опозиції у вигляді «Яблука» та СПС, що, в свою чергу, сприяло закріпленню авторитарних тенденцій у російській політиці. Україна засвідчує, що при всій своїй проєвропейській риториці влада насправді діє в дусі візантійства. Так, всупереч передвиборчим обіцянкам досі опозиції не передані парламентські комітети (свободи слова та бюджетний). Тепер для обмеження представництва опозиції ще готується збільшення прохідного бар’єру. Влада заради особистої вигоди (і всупереч інтересам держави) готова порушити всі попередні компромісні угоди (серед яких і був тривідсотковий бар’єр)”.

Дмитро ВИДРІН (директор Європейського інституту інтеграцій та розвитку):

„Я был сторонником высокого проходного барьера и считал, что 5 и даже 7% - это нормальный проходной барьер, поскольку он будет способствовать укрупнению партий и блокированию «карликов» в более-менее дееспособные системы. Поэтому теоретически я сторонник высокого барьера, но практически я считаю, что это не реализуемо, поскольку в процентные ставки барьеров вставлен большой пакет договоренностей. Если потянуть за эту небольшую ниточку, то может оборваться весь канат пакета договоренностей о взаимной поддержке политических сил, входящих сегодня в политическое большинство. Поэтому я бы не стал дергать за эту ниточку – это очень опасно для властной коалиции”.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ (директор Центру політичних досліджень і конфліктології):

„Взагалі система з високими бар‘єрами нормальна тоді, коли є достатньо структуроване суспільство, і вже є політичні сили з визначеною ідеологією, які можуть претендувати на великий шматок електорального пирога. А в умовах, коли зараз тільки визначається суспільство, тим більше після «помаранчевої революції», коли був скинутий колишній режим спільними зусиллями політичних сил дуже різного спрямування і йде процес визначення, хто який має політичний проект майбутнього України, ми можемо впевнено сказати, що немає достатньої структурованості українського суспільства, тому збільшення бар‘єру фактично призведе до штучного обмеження представництва різних точок зору, різних проектів майбутнього в майбутньому парламенті. Я вважаю, що це контрпродуктивно для розвитку демократії в країні. Мені видається, що шанси на це невеликі й у парламенті буде дуже серйозне протистояння. Я не думаю, що є велика ймовірність того, що пропозиція Ющенка знайде підтримку у 226 депутатів”.

Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»):

„На мій погляд, збільшення бар’єру на сьогодні є недоцільним і недоречним. По-перше, це пов’язане з тим, що лише приблизно два місяці тому виборчий закон було ухвалено в новій редакції. І саме під час розгляду цього питання у Верховній Раді було досягнуто компромісного рішення: виборчий бар’єр не будуть підвищувати в обмін на внесення тих коректив у виборче законодавство, які були пов’язані з негативним досвідом минулої виборчої кампанії – на виборах Президента України. Саме тоді було досягнуто консенсусу в питанні виборчого бар’єру. Справа в тому, що на сьогодні у Верховній Раді немає більшості народних депутатів, які б підтримали таке рішення.

По-друге, якщо розглядати, чому сьогодні це питання знову піднімається, то є припущення, що деякі люди в оточенні Президента, можливо, з керівництва партії «Наша Україна», таким чином намагаються натиснути на своїх колишніх союзників із націонал-демократичних партій, щоб примусити їх усе ж таки увійти в коаліцію з «Нашою Україною» чи до складу цієї нової партії. При тривідсотковому бар’єрі у цих партій є хоча б теоретичні шанси подолати цей бар’єр самостійно. Якщо бар’єр буде підвищено, цих шансів у них фактично не буде.

І на останок слід сказати, що вплинути на структуризацію складу Верховної Ради може лише суттєве підвищення виборчого бар’єру – не менш, ніж до семи, а то й до десяти відсотків. Якщо він буде збільшений до 4 – 5 %, ніякого суттєвого впливу на структуризацію майбутнього складу Верховної Ради не буде, фактично структура залишиться тією ж самою. Тобто нема різниці між 3-, 4- і 5-відсотковим бар’єром у нинішніх політичних умовах, тому що є фаворити, які долають і п’ятивідсотковий бар’єр, а інші політичні партії не дотягують навіть до тривідсоткового”.

Вадим КАРАСЬОВ (директор Інституту глобальних стратегій):

„Дивлячись на те, кому це вигідно. Якщо ставати на точки зору провладних фракцій і провладих політичних сил та політичних партій, які мають гарантовані шанси для проходження в новий парламент, то вони зацікавлені в підвищенні процентного бар‘єру. Якщо ж поглянути з точки зору тих політичних партій, які все ж таки балансують на межі п’ятивідсоткового рейтингу, то, зрозуміло, для них краще зберегти трьохвідсотковий бар‘єр. Якщо говорити з точки зору фрагментації парламенту, то парламент, у якому є 3-5 політичних партій, більш ефективний, аніж парламент з більшою фрагментацією (більше 6-7 політичних фракцій). Тому з цієї точки зору високий відсотковий бар‘єр зменшує фрагментацію парламенту, робить його більш структурованим, що підвищує загальну ефективність представницького органу. Але за стремлінням зробити ефективний і менш фрагментований парламент можна залишити в стороні представницький характер законодавчого органу. Парламент, перш за все, має відбивати соціальні і політичні інтереси суспільства, він має представляти інтереси соціальних, регіональних, політичних сил. Тому з точки зору представницької функції законодавчого органу, і не беручи до уваги проблеми фрагментації й ефективності, відсотковий бар‘єр тут більш оптимальний, тому що він дає змогу потрапити до парламенту тим політичним силам, які відбивають інтереси регіональних, соціальних та політичних меншостей. Тому, коли приймається рішення про той чи інший бар‘єр, мають братися до уваги як проблеми ефективності, оптимальності дій законодавчого органу, так і необхідність представництва інтересів. Зараз в Україні діє новий закон про вибори на пропорційній основі, але можна по формі мати пропорційний закон, але підвищити відсотковий бар‘єр проходження до парламенту настільки, що ця пропорційність нівелюється. І, фактично, при такому пропорційному законі ми можемо мати диспропорційне представництво в парламенті. Тому тут теж потрібно враховувати, а чи не призведе його підвищення до того, що в парламент потраплять лише окремі політичні сили, які будуть представляти інтереси лише окремих регіонів. Враховуючи соціальну й політичну неоднорідність України, враховуючи те, що зараз потрібно робити акцент все ж таки на представництві інтересів різних верств, і те, що Україна тільки зробила крок до пропорційного виборчого закону і відійти від диспропорційності мажоритарних виборів, то суттєве збільшення прохідного бар‘єру фактично знівелює всі зусилля, які були направлені на те, щоб підвищити представницький характер парламенту і пропорційність вибору українського виборця”.

Володимир МАЛЕНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень):

„Следует сказать, что Ющенко это делает некорректно, потому что его фракция уже неоднократно заявляла, что закон о выборах депутатов, когда он еще был в виде законопроекта, не будет предусматривать процентного барьера. Это именно его фракция неоднократно заявляла, Ключковский выступал, заявляя, что эту тему трогать не будут. И вдруг ни с того, ни с сего Президент заявляет о необходимости это делать, – по сути, он опровергает заявления своих соратников, что некорректно, мягко говоря. Но что касается существа дела, то на сегодняшний день до этих выборов подобное производить никоим образом нельзя. Не только потому, что это может привести к очень серьезным последствиям – возникновению у нас в стране, по сути, однопартийной системы, потому что очень высокий барьер, – скажем, 10 % – могут пройти 2-3 структуры и большая часть партий и их избирателей останется за бортом. Это будет недемократично, с одной стороны, но дело не только в этом: есть страны, традиционно управляемые двумя партиями, скажем, Соединенные Штаты или – долгое время – Англия (хотя сейчас там уже три партии), но это вековые традиции, а у нас нет вообще никаких партий, мы сегодня только начинаем партийное строительство, настоящих партий у нас – раз, два и обчелся. И поэтому только после политической реформы начнется формирование сильных партий и блоков. Если поставить высокий барьер (скажем, 7 или 9 %, или даже 5 %), то все существующие партии начнут сбиваться в блоки, опасаясь (вполне справедливо), что они не смогут пройти в парламент. В результате блоки будут состоять из совершенно разнородных политических сил, что тут же скажется на деятельности правительства и на жизни общества. Пример, достаточно простой, сегодняшний – состояние нашего правительства, где идут бесконечные войны между различными частями, так сказать, партии власти, которую в общем можно назвать «оранжевой», но которая вызвана к жизни этой революцией, а вовсе не потребностями наиболее удобного правления. И я абсолютно убежден, что сейчас высокий барьер стране не нужен. Надо сформировать партийную политическую систему единомышленников, чтобы партия или блок партий были командой единомышленников. Если они берут власть или создают коалицию, то они знают, что будут управлять, так сказать, единой командой, а не начнется грызня такая, как сейчас в «оранжевом» лагере.

Это с одной стороны. А с другой – не забудем, что у нас есть сейчас императивный мандат, и это, возможно, не совсем демократично, но для нашей страны в этот период крайне необходимо, поскольку одна из главных опасностей – перебежки депутатов. И вот с учетом того, что императивный мандат есть, и будет высокий барьер, блок, который возникнет, будет банкой пауков, грызущихся между собой и не имеющих возможности уйти из этой банки. В результате у нас будут совершенно не работающие структуры власти.

То есть по многим причинам нельзя сейчас повышать барьер, хотя в принципе я считаю, что барьер можно было бы повысить до 4 или 5 % – не выше, но не сейчас, а через одну или две каденции”.