Із випередження графіка в... кризу?

О.Гуцул,

Робітнича газета,

19.08.05

Це вже традиція — із Дня незалежності починати новий політичний сезон. До Києва на святкування з`їжджалися депутати, політики, урядовці: одні вирізнялися засмагою, інші розповідали про кількість зустрічей із виборцями, хтось — про прочитані книжки, хтось — про написану дисертацію тощо. Нинішній рік — виняток.

Ющенко плюс Саакашвілі — ще раз дружба

Політики кажуть, що політичний сезон не закінчувався, він тривав перманентно. Більше того, нинішнє літо просто вражає кількістю подій і в політичному, і в економічному житті. За якихось кілька місяців, коли все ж таки політикам та урядовцям доречно було б відпочити, аби з новими силами і тверезою головою починати нові справи, сталося чимало. Чого вартує, скажімо, сварка Юлії Тимошенко та Володимира Литвина. Володимир Михайлович навіть не встиг розпочати свою відпустку, як уже довелося повертатися, аби гідно відповісти Прем`єру. Нагадаю, що Юлія Володимирівна звинуватила парламент у саботажі ряду важливих починань уряду, мовляв, депутати не голосують за необхідні документи, і все це, на думку Юлії Володимирівни, робилося за підтримки керівництва парламенту.

Або ж ще одна політична інтрига: кулуарами влади та й сторінками засобів масової інформації вперто гуляють чутки про те, що, мовляв, Голові Ради Національної безпеки та оборони Петрові Порошенку залишилося недовго обіймати цю посаду. До речі, відомий аргумент про те, що Юлія Тимошенко та Петро Порошенко не можуть довго бути разом в одній упряжці (надто вони однаково сильні особистості, амбітні, але по-різному бачать шляхи будівництва держави) у розмовах щодо можливої відставки Порошенка не фігурує. Скажімо, народний депутат Валерій Коновалюк, який є одним з ініціаторів розмов про відставку, говорить, що Петро Порошенко є грубим порушником Конституції. Він п`ять місяців суміщав депутатську посаду і головування у РНБО, хоча знав, що цього робити не можна. Тож логічно, аби гарант Конституції — Віктор Ющенко відреагував адекватно.

Віктор Ющенко, у свою чергу, хоч і відпочивав у Криму, але також став учасником важливих подій, які досить активно обговорюються. Чи не найважливіша з них — утворення разом із президентом Грузії Михайлом Саакашвілі співдружності демократій Балтійсько-чорноморсько-каспійського регіону — Спільноти демократичного вибору. Власне, на зайве зміцнення відносин із Грузією, можливо, ніхто великої уваги і не звернув би — Грузія сьогодні для нас близька, як ніколи. Втім, деякі постулати з цього документа, зокрема, про "перетворення цієї співдружності на потужний інструмент для звільнення нашого регіону від усіх розподільчих ліній, що залишилися, порушень прав людини, від будь-якого духу конфронтацій, від заморожених конфліктів", яскраво свідчать — країни, у яких пройшли мирні революції і які намагаються стати на шлях справжньої демократії, об`єднуються... проти Росії. Те, що третьою у цій Співдружності, схоже, стане Литва, а Росія висловила свою незгоду з методами "насильницької демократизації" — зайве тому підтвердження.

Кризі бути?

Втім, спокійно не відпочивалося у це буремне літо 2005-го не лише можновладцям, а й нам, рядовим громадянам. Хто знає, кого із нас можна назвати більшим щасливцем — того, хто у результаті ретельних пошуків рідним містом, містечком чи селищем все ж таки знайшов цукор за ціною 3 грн. 30 коп. за кілограм і купив його за радянською звичкою стільки, скільки давали в одні руки, чи той, хто вдовольнився меншою кількістю цукру, але вже за ціною понад 5 гривень. Були серед нас, рядових громадян, і такі, хто намагався усі свої засіки заповнити бензином, який дорожчає на кілька копійок ледь не кожного тижня. За прогнозами фахівців, на початку осені бензин А-95 перевалить за 4 гривні за літр, а там, дивися, купуватимемо його, як у Європі — евро за літр. Аби ж тільки до того нам ще й зарплат європейських.

Кажуть, ніщо так не втомлює, як очікування. Що ж суспільству чекати найближчим часом? А це вже, дивлячись, кого слухати. Скажімо, якщо прислухатися до прогнозів Першого віце-прем`єра Анатолія Кінаха, то наше суспільство наближається до економічної кризи. Якщо слухати Прем`єра Юлію Тимошенко, то попереду нормальне життя за умов нормального функціонування економіки. Кому вірити? Адже одна справа, якщо різні прогнози лунають із вуст влади та опозиції. Інша, коли різні прогнози дають члени однієї команди. За таких обставин найкраще довіряти власним відчуттям, власним спостереженням та підрахункам.

Соціологи кажуть, що наше суспільство, з одного боку, ще далеке від межі, за якою тотальне розчарування діями нової влади, з іншого — 54 відсотки живуть у стані постійного напруження — що ж буде завтра?

Формула, яка виписана в підручниках з економічної теорії, свідчить, що у будь-якому суспільстві, навіть дуже багатому, за піднесенням іде спад. Сьогодні статистика фіксує різке падіння темпів зростання економіки. Минулий рік, нагадаю, українська економіка розвивалася найбільшими темпами в Європі—до 12 відсотків росту. Нині, говорить член Комітету з питань бюджету Валерій Коновалюк, темпи розвитку впали до 3-4 відсотків, а у серпні, твердить пан Коновалюк, зростання загалом не зафіксують. Отже, попереду стагнація? Перші ознаки обвалу економіки — різке падіння цін на нерухомість. Наступний факт може поки що тішити: у Києві за останній місяць зафіксований черговий стрибок цін на нерухомість, а ціна за квадратний метр вже стала вищою, ніж у розвинутих містах Європи, скажімо, у Берліні, Мадриді, і все ж, економісти сходяться на тому, що економічна криза Україні серйозно загрожує. За умов падіння темпів зростання економіки повинні падати й прибутки населення, зменшуватися соціальні виплати. З останнім у нас поки що усе гаразд, та й не може допустити нова влада падіння соціальних виплат. І це, як не прикро, також тривожний момент, який наближатиме кризу. Для наших грошей просто не вистачить товару, а інфляція, а це вже за словами Володимира Литвина, сягне 20 відсотків. Чи є вихід ? Філософи твердять, що безвиході не буває. Хто її нам запропонує? Парламент, уряд, Президент?

Самі народні депутати не тішать себе ілюзіями і не вірять в ефективність роботи чергової сесії парламенту, яка почнеться у перший вівторок вересня. Адже разом із стартом роботи Верховної Ради стартуватиме і черговий виборчий марафон — до парламентуу березні 2006 року. Депутатам вже зараз не до законотворчої діяльності. Формуються партії, списки тощо. Скажімо, Леонід Кравчук під час відпустки встиг організувати форум "Об`єднаймо Україну", а ще встиг назвати помаранчеву революцію "родинною", а політичну культуру Ющенка — "нижче ватерлінії". І це лише початок звинувачень з боку опозиції.

Політологи кажуть, що запас міцності у суспільства різний. Першим своє невдоволення висловить Київ — колиска помаранчевої революції. Не забаряться і західні регіони країни. Як не дивно, схід, у разі економічної кризи, "вибухне" останнім — там немає яскравих політичних лідерів. Приміром, одного з них, Євгена Кушнарьова, днями взято під варту.

І все ж люфт довіри і сподівань на краще в суспільства ще є. Головне, аби можновладці ним правильно скористалися. Якщо ж засідання парламенту перетворяться на бойовий ринг — перспективи наші дуже сумні. Але ж як добре усе починалося: "Разом нас багато...".