Хто крокуватиме з портретами Віктора Ющенка?

Б.Червак,

Українське слово (17-23.08.05),

18.08.05

Олег Тягнибок: "Очікування Майдану не справджуються. Нас не влаштовує те, що нова влада стає на задні лапки перед Росією, а наші можновладці вибачаються за енергетичні кризи, які Росія нам і влаштовує".

До виборів у Верховну Раду ще низка місяців, але колони виборців — хто за кого — уже формуються. І часто-густо— у гострих політичних дебатах, із різкими випадами не тільки в бік супротивників, а и логічних союзників. Отже, може трапитися так, що під стягами нині чинного Президента України маршируватимуть політичні сили та їхні прибічники, які не знайшли між собою спільної мови. І чи переросте Помаранчева революція в Українську революцію?

Ще жодна українська партія не народжувалася і не діяла в таких "муках", як "Народний Союз "Наша Україна". Фактично кожного дня ЗМІ розповідають про скандали, пов`язані із партбудівництвом НСНУ. Проте найбільша інтрига партії пов`язана з пошуками відповіді на запитання: хто очолить передвиборний список НСНУ або ж коаліцію з її участю? Донедавна функціонери НСНУ переконували суспільство, що "локомотивом" партії на виборах буде сам Президент. Однак заява Юлії Тимошенко, що Президент Ющенко не очолюватиме передвиборний блок, натомість на його чолі може стати Прем`єр-міністр, трансформувала партійну інтригу в інше запитання: чи й справді НСНУ — найсильніша пропрезидентська партія, якщо жоден із її лідерів не може скласти гідної альтернативи голові всеукраїнського об`єднання "Батьківщина"?

Амбіційна заява Тимошенко, безумовно, послабила позиції НСНУ й посилила тих, хто також має намір іти на вибори під прапором Президента Ющенка, однак, на відміну від НСНУ, сповідує певні ідеологічні принципи, які можуть компенсувати брак авторитетного лідера.

Очевидно, що у даному разі йдеться про "українських правих", які були найпослідовнішими прихильниками кандидата у Президенти Ющенка, однак не сприймають "лібералів" із партії, що її патронує глава держави.

"Передвиборний блок Ющенка—Тимошенко повинен будуватися не як технологічний проект, а як коаліція з чіткою ідеологією", — про це недвозначно наголосив один із керівників Української народної партії — Михайло Ратушний. Більш категоричний голова УНП Юрій Костенко, який, перебуваючи у Львові, форпості "національної ідеї", заявив: "Ми не можемо блокуватися з політичними силами, які займають недержавну позицію в питаннях про визнання ОУН і УПА, про участь України в ЄЕП, проти енергетичної незалежності". Така заява може означати одне: незважаючи на підтримку Ющенка, дороги НСНУ і українських правих на наступних виборах розійдуться.

Тим часом уже сьогодні відбувається жорстка конкуренція між НСНУ та УНП, яка вказує, що праві не мають наміру віддавати "електорат Ющенка" нікому, навіть партії, якою опікується Президент.

Традиційно "битва" іде на Заході України, який беззастережно підтримав на виборах Ющенка і вважається оплотом правих сил. При цьому треба зазначити, що "перший постріл" пролунав з боку НСНУ, який на своєму першому з`їзді вимагав від Президента відставки голови Рівненської обласної державної адміністрації та чільного діяча УНП Василя Червонія. Останній у боргу не залишився й вирішив показати, хто справді "господар" на Рівненщині. На сесії обласної ради Червоній поставив руба питання про підтримку його і переміг. За недовіру керівникові області проголосувало лише 24 із 57 депутатів.

Наступним етапом "війни" стала Яремча, що на Івано-Франківщині, де чинна влада на День міста заборонила активістам УНП збір підписів за державне визнання ОУН і УПА. Але, незважаючи на спротив міської влади, збір підписів тривав. Того дня за законодавче врегулювання визнання Української Повстанської Армії вдалося зібрати понад 750 підписів.

Зрозуміло, що політичні акції УНП, спрямовані на визнання ОУН і УПА, недопущення надання російській мові статусу другої державної, різкий спротив ЄЕПові, до якого схиляються окремі діячі НСНУ, знаходить підтримку в середовищі інших націонал-демократичних партій, не кажучи вже про українських націоналістів.

Звісно, сьогодні рано твердити, що українські праві можуть здобути переконливу перемогу на парламентських виборах. Але є всі підстави говорити про те, що на виборах ми можемо побачити політичну силу, яка під стягом Ющенка обстоювати національні цінності, "праву" ідеологію.

Поки що важко окреслити майбутню конфігурацію "правого блоку", але вже проглядаються його кістяк і лідери. На роль фаворита, без сумніву, претендує УНП і Юрій Костенко. На вже згаданій прес-конференції у Львові він назвав імовірних союзників: НРУ, УРП "Собор", ВО "Свобода". Проте не виключено, що погіршення соціально-економічної ситуації в державі та небажання влади розв`язувати пекучі проблеми, пов`язані із функціонуванням української мови, визнанням ОУН і УПА, не кажучи вже про подальші реверанси у бік ЄЕП, можуть радикалізувати правий табір у бік українського націоналізму.

Нещодавно "націоналістичний" перелік претензій до НСНУ як партії влади озвучив народний депутат, голова партії "Свобода" Олег Тягнибок: "Очікування Майдану не справджуються. Люди, які їхали на Майдан, керувалися насамперед патріотичним поривом, вони хотіли національної революції в державі. Людям не потрібна тільки зміна облич при владі, їм потрібна зміна системи. Нас не влаштовує те, що нова влада стає на задні лапки перед Росією, а наші можновладці вибачаються за енергетичні кризи, які Росія нам і влаштовує. Сьогодні, на превеликий жаль, практично повністю заговорене питання про визнання ОУН і УПА воюючою стороною. Створення різних комісій нічого не змінить, для визнання ОУН і УПА потрібна лише політична воля. Обурює кількість законопроектів про надання офіційного статусу російській мові, тим паче, що два з них подали члени фракції НСНУ. Немає жодних позитивних змін в інформаційному просторі, книговиданні, кіно..."

Не виключено, що Президенту Ющенку на наступних виборах доведеться спостерігати, як з його портретами маршируватимуть націоналістичні колони. І це не будуть провокатори із УНА Коваленка, а прихильники КУН, ОУН та інших націоналістичних організацій, які щиро підтримують Ющенка, а отже, вимагають, щоб Помаранчева революція переросла в Українську революцію.