"Наздоженемо і переженемо Гондурас!"

В.Рачинський,

Комуніст,

05.08.05

Чиновники від "євро" та іншої інтеграції наполегливо втовкмачують у голови громадян України дві маніакальні ідеї: швидше інтегруватися в ЄС (де нас не чекають) і швидше вступити у Світову організацію торгівлі (СОТ) "за будь-яку ціну".

Припустимо, що СОТ — це дуже добре. Тоді поставимо собі запитання: а що це за щасливі країни, які уже вступили в цю благословенну організацію? Будь ласка, оголосіть весь список!

Але список чомусь не оголошують. Він є, як кажуть, таємницею за сімома печатками. Говорять, що в СОТ, у цей клуб обраних, входять тільки "країни з розвинутою ринковою економікою", куди просто-таки хмарою сунуть "іноземні інвестиції". Тому заповнимо цей недолік — повний список країн—членів СОТ наводиться нижче.

Країни — члени СОТ:

Австралія, Австрія, Албанія, Ангола, Антигуа і Барбуда, Аргентина, Вірменія, Бангладеш, Барбадос, Бахрейн, Беліз, Бельгія, Бенін, Болгарія, Болівія, Ботсвана, Бразилія, Бруней, Буркіна-Фасо, Бурунді, Великобританія, Угорщина, Венесуела, Габон, Гаїті, Гайана, Гамбія, Гана, Гватемала, Гвінея, Гвінея-Бісау, Гондурас, Гонконг, Гренада, Греція, Грузія, Данія, Демократична Республіка Конго (колишн.-Заїр), Джібуті, Домініка, Домініканська Республіка, Еквадор, Естонія, Єгипет, Замбія, Зімбабве, Ізраїль, Індія, Індонезія, Йорданія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Камбоджа, Камерун, Канада, Катар, Кенія, Кіпр, Киргизія, Китай, Колумбія, Конго, Коста-Ріка, Кот-д`Івуар, Куба, Кувейт, Латвія, Лесото, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Маврикій, Мавританія, Мадагаскар, Макао (Аоминь — Китай), Македонія, Малаві, Малайзія, Малі, Мальдівські Острови, Мальта, Марокко, Мексика, Мозамбік, Молдова, Монголія, М`янма, Намібія, Непал, Нігер, Нігерія, Нідерланди, Нікарагуа, Німеччина, Нова Зеландія, Норвегія, ОАЕ, Оман, Пакистан, Панама, Папуа-Нова Гвінея, ПАР, Парагвай, Перу, Південна Корея, Польща, Португалія, Руанда, Румунія, Сальвадор, Свазіленд, Сенегал, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Люсія, Сінгапур, Словаччина, Словенія, Соломонові Острови, Сурінам, СІЛА, Сьєрра-Леоне, Таїланд, Тайвань, Танзанія, Того, Тринідад і Тобаго, Туніс, Туреччина, Уганда, Уругвай, Фіджі, Філіппіни, Фінляндія, Франція, Хорватія, Центрально-Африканська Республіка, Чад, Чехія, Чилі, Швейцарія, Швеція, Шрі-Ланка, Ямайка, Японія.

Дані — wto.org

Вражає, чи не так!? Одна країна демократічніша і розвинутіша за іншу. "Обраними" членами СОТ є такі "економічні гіганти", як М`янма, Сьєрра-Леоне (триває кровопролитна громадянська війна), Зімбабве, Нігер, Демократична Республіка Конго (в останні 3-4 роки вирізано від 4 до 5 млн. чоловік), Руанда (де в останні роки вирізано від 2 до 3 млн. населення), Центрально-Африканська Республіка (тут колишнього главу держави нещодавно судили за поїдання собі подібних), Соломонові Острови (де продовольча проблема розв`язується за рахунок людожерства досі). З пострадянських держав у СОТ разом з іншими республіками входять і такі "розвинуті" країни, як Киргизія і Грузія. Однак чомусь не чути про грандіозні успіхи грузинської або киргизької економік, досягнуті після вступу у СОТ.

До речі. В один ряд з Нігером і Соломоновими Островами готується стати і Росія. На думку експертів, Росія вступить у СОТ уже до кінця 2005 року. Вступ Росії матиме значні наслідки як для самої економіки країни, так і для країн СНД, у першу чергу України.

Річ у тому, що основний товар, який Росія постачає на зовнішній ринок, — це енергоносії. При цьому в самій Росії енергоємність виробленої продукції є найвищою у світі. Основна причина такого становища — суворий клімат, в якому розташована переважна більшість російських регіонів. У зв`язку з чим необхідні великі витрати на опалення виробничих, адміністративних будівель і житла. Поки що російська продукція конкурентна на внутрішньому ринку лише завдяки низьким цінам на газ і електроенергію для внутрішніх споживачів. Таким чином, Російська держава, встановлюючи низькі внутрішні ціни на енергоносії, практично субсидує власних виробників, що в корені суперечить принципам СОТ. Цікаво, що з вступом у СОТ багатьох держав тропічного поясу, такої проблеми взагалі не виникало, оскільки опалювати приміщення у Гвінеї або Сенегалі не потрібно.

У Росії для багатьох підприємств витрати на опалення приміщень є заледве не основною статтею витрат, особливо це стосується районів Крайньої Півночі, де опалювальний сезон триває 8, а іноді й 9 місяців на рік. Для порівняння: в Україні опалювальний сезон триває близько 6-ти місяців, у Румунії — у середньому 4—5 місяців, а в Італії чи Греції більшість виробничих і адміністративних приміщень взагалі не опалюється. Зрозуміло, що в таких умовах собівартість російської продукції буде вищою, ніж у теплих країнах. Якщо Росія вступить у СОТ, вона змушена буде відкрити свій внутрішній ринок, який швидко заповниться дешевшою імпортною продукцією.

Таким чином, вступивши у СОТ, Росія остаточно стане вузькоспеціалізованим нафтогазовим експортером. Це може призвести до того, що більша частина росіян просто виявиться без роботи внаслідок закриття енергоємних підприємств. Розуміючи, що у разі швидкого підвищення цін на енергоносії до рівня світових Росію чекає катастрофа, російське керівництво зуміло переконати керівництво країн Євросоюзу у необхідності поетапного підвищення цін на енергоносії на внутрішньому ринку. Однак не говориться, якою ціною досягнутий такий компроміс. І перші тривожні припущення про те, що повільне підвищення внутріросійських цін на газ буде компенсоване швидшим підвищенням цін на газ, експортований у країни СНД.

Нещодавно в уряді Росії офіційно було заявлено, що найближчим часом будуть переглянуті поставки газу в Молдову — звичайно, вбік підвищення цін. Правда, якщо Газпром порушить питання про різке підвищення цін на газ, експортований в Україну, то Україна може з повною підставою вимагати підвищення плати за транзит. Що такі переговори рано чи пізно почнуться, сумніватися не доводиться. Тому в рамках вступу Росії й України у СОТ необхідні повна узгодженість і координація всіх дій. На жаль, охолодження останнім часом міждержавних взаємовідносин між Україною і Росією утруднює пошук взаємоприйнятного компромісу з питань поставок російських енергоносіїв в Україну в разі вступу обох держав у СОТ.

Що ж буде з Україною, якщо вона стрімголов побіжить у СОТ, передбачити неважко. Наше сільське господарство без держдотацій (а за правилами СОТ їх не повинно бути) просто загнеться. Потім "посиплються" машинобудування, харчова і легка промисловість. Але треба врахувати, що СОТ існує для того, аби розвинуті держави мали завдяки даній організації доступ до дешевої сировини і більших ринків збуту. А наша країна, на жаль, до розвинутих не належить. Її місце — поряд з різними "банановими", "кокосовими", "кокаїновими" та іншими республіками, залежними від коливань світових цін на ту або іншу сировину. Але в Конго, на відміну від України, не треба опалювати приміщення.

Нас же в ЄС поки що не приймають, клімат у нас холодний, банани не ростуть, людожерство не розвинуте. Навіть нафти і газу у нас мало. Отож, у жодну категорію країн СОТ ми не потрапляємо. А тому на нас чекає в цій організації доля Киргизії або Грузії. Та й то у кращому разі — там промисловість уже розвалили, а ми, судячи з рекомендацій СОТ, це ще маємо зробити.