Що приписав лікар Пинзеник and K°

Віктор Толокін,

Київ сьогодні (23-29.12.05),

26.12.05

І.Шурма: "Цей бюджет є бюджетом зростання цін і банкрутства".

Незважаючи на чудовий, як для грудня, сонячний день минулого вівторка, у Верховній Раді України панували досить похмурі настрої. Як переважно і в українському суспільстві в цілому. Адже кожному більш-менш інформованому громадянину зрозуміло, що приймати бюджет, запропонований тимчасовим Урядом на початку виборчої лихоманки, та й ще при повній невизначеності цін на газ, справа марна і тхне дешевим популізмом, як трійним одеколоном від бомжа.

З величезним напруженням, завдяки вмовлянням Литвина, який сам назвав бюджет "гидким", з четвертої спроби вдалося набрати необхідні 226 голосів. Можна згадати, що так само приймався бюджет і у 1998 році, тією ж кількістю голосів, щоправда 31 грудня, також перед виборами, але президентськими. Коли вся країна зціпила зуби у передчутті економічних негараздів, досить дивно виглядала хлопчача радість на обличчях урядовців та їх палкі обійми. Але їхній екстаз можна пояснити. По-перше, набагато плідніше займатися "дерибаном" повноцінного бюджету, ніж лише 1/12 частиною від видатків 2005 року. По-друге, затвердження бюджетного кошторису убезпечує Уряд від відставки.

Звичайно, що на публіку проголошуються зовсім інші слова. Юрій Єхануров, вийшовши з урядової ложі до преси, з пафосом заявив: "Проголосували люди, які розуміють, що країна має жити з бюджетом. Сьогодні є вже питання українського патріотизму. Питання голосування по бюджету, відношення до Уряду є питанням, щоб в Україні, попри вибори, була нормальна обстановка, тому ті "нульовики" зробили свій політичний вибір у небуття". Людині, навіть знайомій з історією за шкільним курсом, зрозуміло, що про патріотизм мова заходить переважно тоді, коли справи в країні вкрай кепські, коли треба звалити на когось провину за власні провали, головотяпство та авантюризм. Тобто шукати ворогів.

Якої ж думки з приводу бюджетної епопеї так звані "не патріоти". Колишній віце-прем`єр більш успішного уряду Микола Азаров вважає, що твердження, яке постійно наголошується — краще прийняти поганий бюджет, ніж жити без бюджету — помилкове. Поганий бюджет для країни, це однаково, як невірно виписаний рецепт для хворого. Уряд, котрий проштовхнув через парламент незбалансований бюджет, підсилює фіскальне навантаження на економіку. А політичні партії, які голосували, замість теревенів про патріотизм, повинні нести повну відповідальність за подальший спад в економіці, та розвал соціального захисту населення.

Ще категоричніше з цього приводу висловлюється Ігор Шурма з фракції СДПУ(о): "Цей бюджет є бюджетом зростання цін і банкрутства. У цивілізованій Європі, коли бюджет не знаходить підтримки в залі, уряд не чекає, поки його відправлять у відставку, а сам іде у відставку".

Ярослав Сухий з фракції "Регіони України": "Маємо цифри, що економіка зупиняється. Це не бюджет розвитку, а бюджет, аби комусь сподобатися перед виборами. Образно: навіщо організм накачувати кров`ю, коли зупиняється серце?"

Тому, певно, не варто зупинятися на плюсах ефемерного бюджету. Реально Держбюджет-2006 не дозволяє вирішити ні однієї назрілої проблеми економіки - відновлення основних фондів, будівництво нових заводів і фабрик, рудників і шахт, створення нових робочих місць по мільйону за кожний рік, як це обіцялося рік тому на Майдані. Нічого не говориться про те, які заходи треба запровадити Кабміну щодо поновлення дій законів про вільні економічні зони і території пріоритетного розвитку, ліквідація яких з ініціативи глави держави й уряду вже завдала величезної шкоди економіці країни.

Серйозним недоліком Бюджету-2006 є невизначеність ефективності господарювання державного сектора економіки - насамперед таких гігантів, як "Нафтогаз України", "Укртелеком", "Енергоатом", "Українські залізниці". Що вони вносять у державну скарбничку і що повинні давати? Щодо видатків, то серед найпрожерливіших - правоохоронні органи й силові структури, які забирають 23% витрат Держбюджету (суди, Генеральна прокуратура, МВС, Міноборони, Податкова адміністрація, СБУ, Держохорона і т. д.). Чисельність держчиновників продовжує зростати до нескінченності. Чи доцільно тримати в Мінекономіки понад тисячу чоловік, коли економіка країни важко хвора? Чи доцільно тримати окремий Державний комітет фінансового моніторингу з бюджетом понад 43 млн. грн.? Або, наприклад, чим пояснити, що кошти на підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації кадрів у сумі більш ніж у 3 млрд. грн. розкидані майже по 70 окремих рядках - по кожному міністерству і відомству, не кажучи вже про бюджет Міністерства освіти і науки, фінансування окремих вищих навчальних закладів.

На закордонні візити Президента Ющенка передбачено в 2,4 рази більше коштів, ніж на ці ж цілі для 450 народних депутатів України. Або закладаються чималі витрати (за засоби платників податків!) на такі "актуальні" цілі: "популяризація історії медицини - понад 2 млн. гривень"; "міжнародне співробітництво Міністерства охорони навколишнього середовища - 7,5 млн. грн."; "розробка і впровадження моделей соціального інвестування - 99,6 млн. грн."; "підвищення ефективності керування реформою системи соціального захисту - 95,6 млн. грн.". Чи може пояснити міністр фінансів або міністр соцполітики, для чого конкретно плануються витратити 300 млн. грн., що дорівнює витратам на санаторне лікування ветеранів війни, забезпечення інвалідів автомобілями, установку телефонів інвалідам 1 і 2 груп, забезпечення інвалідів протезно-ортопедичними виробами, засобами пересування і реабілітації, разом узятим? Чому платники податків повинні забезпечувати "компенсацію збитку громадянам, завданого незаслуженими діями органів дізнання, наслідку, прокуратури, суду", на що передбачено 15 млн. грн. бюджетних коштів? Що зробить виконавча влада для того, щоб викоренити "судову мафію", як висловився міністр юстиції Головатий, мафію міліцейську, прокурорську і їм подібні? Не витримує ніякої критики Бюджет-2006 у правовому сенсі: ним припиняється дія понад 40 законів або окремих їхніх частин; вноситься понад 60 змін у діючі закони. Адже скасування дій окремих статей понад десяти законів суперечить рішенню Конституційного суду від 11 жовтня 2005 року.

Суттєву загрозу скромному добробуту країни несе скритий дефіцит бюджету, який приховано у невірно розрахованому зростанні ВВП у 7%. Адже зрозуміла його абсолютна нереальність, Так само як і зростання інфляції лише у 8,7% - фахівці передбачають не менше 11,5%. Позбавитися основної причини "головного болю" для простих громадян - зростання дорожнечі з таким кошторисом - сподівання марні. Вже після результативного голосування Пинзеник скаржився, що життя внесе корективи і це викликає в нього тривогу за цей бюджет. Що ж тоді казати про простий люд країни, якому належить жити милістю цього добродія з високої посади?

Тож бюджет, сфабрикований як продукт політичних, а не економічних обставин, позбавлено найголовнішого - людяності.