Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  01.07.2025
  Статьи

Версия для печати


Ви чули, що сказав Ющенко?

Віктор Толокін,

Київ сьогодні (25.11.-01.12.2005),

02.12.05

Від досягнень помаранчевої влади, про які намагався рапортувати вельмишановний головний бухгалтер сільпо за покликанням, то їх справді трохи менше, ніж кіт наплакав.

Пристрасний реформатор усього, що тільки підпадає під цей параграф канцелярської душі, а за сумісництвом ще й голова Ради НСНУ Роман Безсмертний, обіцяв виділити на святкування річниці "помаранчевої революції" аж 4 мільйони 200 тисяч гривень.

За його ж припущенням, на Майдан у річницю так само безсмертної "революції" мали прийти 300-350 тисяч громадян. Тобто на кожного учасника свята планувалося витратити майже 120 гривень. Реально на Майдані було максимум 60 тисяч людей. Відповідно, або на кожного припало аж по 700 гривень, або ж ці гроші вдалося дуже вдало заощадити. Про це можна б і не говорити (негоже рахувати грошики в гаманці пропрезидентської народної партії?), але це дає привід стверджувати: все, що заявив лідер "Сили народу", теж можна ділити на "5".

Якщо ж резюмувати коротко, то від досягнень помаранчевої влади, про які намагався рапортувати вельмишановний головний бухгалтер сільпо за покликанням (що й досі дається взнаки), то їх справді трохи менше, ніж кіт наплакав. Отож зміст 50-хвилинного рапорту Президента можна упустити.

Як на мене, то значно цікавішим є опитування, яке провело радіо "Ера".

Певно, бажаючи почути схвальні відгуки слухачів на адресу свого кумира, радіостанція запитала в учасників святкування "роковин", які враження у них від виступів лідерів Майдану. І з`ясувалося, що найбільш полум`яним і зрозумілим для цієї аудиторії став пан головний міліціонер - Луценко. Як не намагалися радіокоментатори розворушити свою публіку, але та була майже одностайна - Ющенко виглядав стомленим, водночас агресивним і невдоволеним своїм народом. Тут нема що заперечити, адже у Віктора Андрійовича і нація, і країна давно приватизовані.

Напередодні святкування прес-секретар Президента пані Геращенко справді повідомила, що рівень діоксину в організмі глави держави залишається аж занадто високим і виходить з нього (з організму) дуже важко. Можна лише поспівчувати. Та виникає нове запитання: яким чином, на кого чи куди виходить та отрута? Свою промову-звіт Ющенко читав з папірця, схиливши голову до аркуша, юрба практично не чула слів Президента. Ющенко відривав очі від заздалегідь написаної промови лише тоді, коли гнівався на власні вавки від грабель, на які приречений наступати, мабуть, до завершення своєї кар`єри. Наприклад, його дуже обурило рішення Шевченківського суду про поновлення на посаді Генпрокурора-шоумена Святослава Піскуна Взагалі здалося дивним, що справа, майже приватна, виноситься Президентом на розсуд народу Та ще в який спосіб: як це якийсь районний суд наважився не врахувати волю Президента? А де ж право, де закон, де незалежність судової гілки влади?

"Головний урок, який ми винесли, - ми хочемо перемогти на виборах 2006 року! Хочемо - ця команда, що стоїть за моєю спиною, повинна бути єдиною, повинна бути разом, подати один одному руки", - речив Ющенко. Скільки нісенітниці в одному реченні! Який стосунок має "головний урок" до того, що хтось чогось хоче? Бува, що і чоловік чогось хоче від жінки, і вона на все згодна, але якщо не здатен, то кому скільки руки на подавай, закінчиться тим, що хтось це зробить за тебе.

Віддав належне Президент і своєму відвертому супротивнику: "Є в цій країні таке явище як Янукович, є таке явище як опозиція, це правда, я не хочу описувати яке це явище... мова йде не про Януковича, а про тих людей, що підтримують інші політичні сили, котрі теж громадяни України". Мабуть, Ющенко мав на увазі російське слово "явление". Бо Янукович справді, як стихійне явище, піднявшись з попелу, таки може піти на Україну як "Катрін" на Флоріду, і тільки Карпати його зупинять.

Обминаючи рифи, Ющенко скоромовкою рапортував про наче виконані, а насправді давно забуті передвиборчі обіцянки. І гарячково брав нові зобов`язання, усвідомлюючи, що після 26 березня за них ніхто і півкопійки не дасть у базарний день у Верховній Раді. Чого варта легковажна обіцянка "жоден державний офіс, жоден державний комп`ютер чи машина" не будуть брати участі у виборах. Може воно і справді так. Але, наприклад, у день верстки нашої газети, в самий пік робочого дня, на три години редакція залишилася без світла. І годі шукати крайнього.

Можна справді майже нічим не сприяти. власній, абсолютній перемозі на виборах. Дивись, і просто на авторитеті "месії" до парламенту в`їде півтори сотні політиків третього ґатунку. Але можна так вставляти палиці в колеса всіх, що до фінішу доберуться самі інваліди.

А коли у своєму виступі Ющенко почав полеміку з Тимошенко, що не можна називати парламентські вибори виборами прем`єра, юрба почала поволі розходитися. Організована частина Майдану (тим студентам, що прийшли підтримати БЮТ, платили по 10 грн. за годину, тим, хто стояв за НСНУ, вдвічі менше) одержала по рації команду скандувати "Юля"!

Саме скандуванням імені екс-прем`єра і завершився виступ Президента України.

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0