Політична доповідь Голови партії В.Медведчука на ХХ з`їзді СДПУ(О)

Прес-служба СДПУ(О),

13.12.05

В.Медведчук: "За цей рік народ України добре зрозумів, що таке "моральна влада", "чисті руки", які "нічого не крали", і чого варті так звані "соціальні" програми "уряду народної довіри".

Шановні делегати! Шановні гості! Дорогі товариші!

Колеги і однодумці!

Наш з`їзд зібрався у нелегкий для нашої вітчизни час, коли знову на карті стоїть доля країни, її майбутнє, доля кожного громадянина України.

Рік тому українському народу довелось випробувати на собі добре відпрацьовану на Заході технологію "кольорових революцій". Всі добре пам`ятають, як це відбувалося, коли представники опозиції за шаленої підтримки Заходу, і вже відомо, на чиї гроші, захопила владу, скориставшись довірою багатьох українців, які бажали кращої долі. За цей рік народ України добре зрозумів, що таке "моральна влада", "чисті руки", які "нічого не крали", і чого варті так звані "соціальні" програми "уряду народної довіри".

Сьогодні багато тих, хто повірив обіцянкам "помаранчевої команди", зрозуміли, що за найпривабливішими ідеями мають стояти конкретні люди. Які можуть втілити в життя ці ідеї. Які здатні нести відповідальність за те, що вони роблять. Які мають розуміти, що наслідки їхніх дій — це добробут, соціальний стан, здоров`я і гідність цілої нації.

Низка криз, в основі яких лежить головна, що почалася ще рік тому — політична криза, привели до того, що в країні різко погіршився економічний стан, внаслідок чого має місце погіршення соціального стану пересічного громадянина. Я вже не кажу про моральний стан тих, хто знаходиться під шаленим тиском з боку нових, "моральних", чиновників. Які не знають и не хочуть знати, що таке права людини, законність, презумпція невинуватості, свобода совісті. Вони знають лише одне – політичну доцільність.

І сьогодні нам варто думати не тільки про те, як нам добиватися успіху на виборах, а й про те, як врятувати Україну від загрози. Загрози руйнації не тільки економічної, але, і саме головне - руйнації суспільної. А дії влади роблять цю загрозу реальною. Безумовно і без перебільшення згоден з думкою, що наступні вибори мають вирішальне значення для подальшої долі країни, а з урахуванням змін політичної системи, що відбудуться вже через три тижні, значення цих виборів можна прирівняти до історичних подій початку 90-х років.

Цього дня ми зібрались, щоб накреслити стратегію виборчої кампанії та запропонувати суспільству програму, яка дасть змогу:

відновити стабільну економічну динаміку;

навести лад у державному управлінні;

зменшити соціальну несправедливість;

зміцнити представницьку демократію.

зробити так, щоб зовнішня політика країни відповідала саме її інтересам, а не інтересам тих, хто відвів для України долю залізного щита між Заходом і Росією.

СДПУ(О), як ви знаєте, першою наголосила про перехід в опозицію до нинішньої влади. І увесь цей час ми послідовно і наполегливо робили все, щоб захистити соціальні, економічні, політичні, юридичні права наших громадян. І хоч ми зробили немало, але, на превеликий жаль, недостатньо, щоб запобігти руйнації економіки держави, яка розпочалась майже одразу після приходу до влади "помаранчевої" команди. Запобігти масовим політичним переслідуванням, які продовжуються й зараз, проти те що влада неодноразово наголошувала про їх припинення, запобігти розколу суспільства, який поглиблюється непродуманими, а може й навмисними діями влади.

Вже за місяць після формування "помаранчевого" Уряду ми наголосили про системні помилки, що припустилася влада і що матимуть фатальні наслідки для країни, а також запропонували шляхи їх уникнення. І те, що впродовж декількох місяців влада, під тиском проблем і породжених ними ж обставин, змушена була більшість з них признати, свідчить про те, що наша партія є реальною опозиційною силою.

Шановні товариші!

Події, що сталися після попереднього ХІХ з`їзду СДПУ(О), довели слушність зробленого в квітні 2005 року об`єднаними соціал-демократами критичного аналізу головних політичних тенденцій. Загальний прогноз розвитку ситуації в Україні лишається, на жаль, невтішним.

Неабияку стурбованість викликає стан державного управління. Некомпетентність та безвідповідальність, наївне мрійництво, зухвала корупція та кричущий непрофесіоналізм - все це було і є основними характеристиками нинішньої влади.

Керівництво держави фактично щодня збільшує перелік управлінських помилок, доводячи, що його діям бракує здорового глузду.

Нова команда чиновників виявилася зборищем тих, хто скомпрометував себе, або не відповідав професійним вимогам і був позбавлений посад ще при старій владі, а до них додались друзі та куми, що взагалі не мають досвіду управлінської роботи. Якщо додати безпрецедентне зрощення бізнесу з владою, і як наслідок цього — неймовірне зростання корупції – портрет команди Ющенка буде майже повним.

Гадаю, що, як фахівець, який має досвід у сфері державного менеджменту, маю право на експертний висновок: ця влада є недієздатною. Країна поступово втрачає керованість. Режим фактично почав агонізувати вже на першому році свого існування. Управління державою якось ще зберігається — радше за інерцією від минулих часів, аніж внаслідок цілеспрямованих зусиль нового керівництва.

Президент фактично усунувся від виконання своїх функціональних обов`язків. Створюється враження, що він взагалі не має виразних уявлень про зміст і цілі власної політики.

Мені досі нагадують журналісти і слідчі Генеральної прокуратури мою впевненість, коли я більш як рік тому наголосив, що Ющенко не стане президентом країни. Я і сьогодні наголошую, що, на превеликий жаль, це так і є – Ющенко так і не став президентом України. І я не бачу підстав для того, щоб це відбулося у найближчому майбутньому.

Управлінська система в центрі і на місцях катастрофічно розладнана й послаблена. Значна частина губернаторського корпусу складається з людей, які не мають досвіду управління або представляють великі бізнес-інтереси у власних регіонах. Нинішній глава держави виявився неспроможним впродовж першого року виконання своїх повноважень навести лад навіть у власному апараті.

Величезної шкоди завдано державній регіональній та гуманітарній політиці. Часом спадає на думку, що нинішня влада зумисне провокує конфлікт на мовному грунті, нацьковуючи російськомовну та україномовну спільноти одна на одну. Водночас вона штучно зберігає політичну напруженість у відносинах між Східними і Західними регіонами, які загострились під час президентських виборів.

Це є наслідками того, що до влади прийшли саме націоналістичні політичні сили, про що ми попереджували багато місяців тому. Правляча коаліція – це зрощення правих сил – лібералів і націоналістів. І найближчим головним завданням СДПУ(О) є викриття їх антинародної суті.

Зростаюче розчарування в суспільстві свідчить: так звана "помаранчева "революція" — це помилка українського суспільства.

Сьогодні вже біля 60% громадян вважають, що наша країна рухається у неправильному напрямку розвитку.

"Оманливі людські надії", - казали древні. Але надзвичайно небезпечно, коли цю слабкість людської вдачі намагаються використати у своїх цілях цинічні політикани, для яких народ – це юрба, позбавлена здорового глузду.

Правда полягає в тому, що "помаранчеві" лідери зухвало обманули тих, кого вони вивели на Майдан, спокусивши їх облудними гаслами та примарною надією миттєвих змін.

Певен: Україні потрібна нова революція - "революція здорового глузду". А точніше: зважені й продумані демократичні реформи.

Звідси випливає висновок: будь-яка участь представників "помаранчевих" політичних сил у формуванні уряду після парламентських виборів 2006 року призведе лише до того, що управлінський безлад буде продовжуватись й надалі. "Помаранчеві" в уряді – це щось на кшталт урагану "Катрін" для системи державного управління. Одне слово – суцільне стихійне лихо.

Шановні товариші!

Колосальних втрат за час діяльності помаранчевої влади зазнала економіка. За лічені місяці країна, яка була одним із лідерів по темпах економічного зростання, перетворилася на аутсайдера навіть на території СНД.

За 10 місяців поточного року темпи приросту реального валового внутрішнього продукту в порівнянні з січнем-жовтнем минулого року впали у 4,5 рази, промислового виробництва – в 4,4 рази, сільського господарства – в 14 разів.

В будівництві та на транспорті фіксується спад – це загрозлива ознака початку сталої економічної кризи. Кожен сьогодні може порівняти, як працювала залізниця за часів урядування Георгія Кірпи, який був нашим представником у коаліційному уряді, з тим, що є сьогодні.

Критично погіршилася ситуація в зовнішній торгівлі. Багатоміль`ярдне позитивне сальдо перетворилося в негативне. В 10 разів знизилися інвестиції в основні фонди.

Представники "помаранчевих" виправдовують погіршення економічної ситуації поганою кон`юнктурою для основних товарів українського експорту, зростанням цін на імпортовані енергоносії та іншими начебто об`єктивними факторами. Тут можна нагадати, що заважає поганому танцюристу – звичайно, музика. Але ми знаємо, що то за музика. І ми знаємо, хто замовив і хто платить за музику, під яку танцює нинішня влада.

Що ж насправді в найкоротший час змогло докорінно змінити траєкторію економічного розвитку країни?

По-перше, ще ніколи за роки незалежності Україна не знала масових звільнень державних службовців всіх рівнів за політичними ознаками та заміни їх на політично лояльних непрофесіоналів, бізнесових спонсорів нової влади, родичів та друзів.

По-друге, занепад економіки був закономірним наслідком авантюрної економічної політики "помаранчевих", яка нічого спільного не має не тільки з вимогами економічних законів, але й просто зі здоровим глуздом.

Так звана нова команда влади, виконуючи безвідповідальні "майданні" обіцянки Віктора Ющенка, ініціювала справжній погром вітчизняного підприємництва та виробництва. А саме:

Позбавлення пільг малого та середнього бізнесу;

економічно не обрахована та протизаконна ліквідація податкових пільг у вільних економічних зонах та в пріоритетних галузях економіки, що призвело до рекордного за багато років зростання податкового тиску на економіку;

брутальне адміністративне втручання в ціноутворення, яке спровокувало бензинову, м`ясну, цукрову кризи;

штучне роздування тарифів на вантажні залізничні перевезення; багатократне зниження митної захищеності внутрішнього ринку;

і, нарешті, реприватизація.

Все це і призвело до падіння темпів зростання виробництва та експорту.

Лише у вересні Ющенко був вимушений визнати цілковитий провал економічної політики.

Але не потрібно ілюзій: можливо, дещо змінилася форма, стиль, але зміст залишився старим: новий уряд особливо нічим не відрізняється від попереднього. Це - одна помаранчева команда!

Про це свідчить представлений в Верховну Раду вкрай непрофесійний, абсолютно нереальний проект Бюджету-2006, в якому, поруч з фантастичними прогнозами зростання ВВП та утримання інфляції, міститься безліч антисоціальних норм.

Попри всі заяви Ющенка та Єханурова майже нічого не зроблено для дійсного припинення реприватизації, яка триває на повні оберти, не розв`язане питання з вільними економічними зонами. Уряд Єханурова успадкував безглузду лінію на форсований вступ до СОТ за будь-яку ціну, нехтуючи тим, як це позначиться на ряді ключових галузей української економіки (сільське господарство, автомобіле- та літакобудування тощо).

Особливо небезпечно – немає позитивних зрушень в економічних відносинах з Росією, як в плані формування ЄЕП, так і в плані вирішення питання ціни на російський газ. Навпаки, ці відносини і надалі погіршуються. Проблема ціни виникла і у відносинах з Туркменією, оскільки борг України цій країні за газ складає декілька сот мільйонів доларів, і сформувався він при помаранчевій владі.

Якщо в наступному році ціна на імпортований газ складе хоча би 110 дол. за 1000 кубометрів, а навіть не 160 дол., про що йде мова, це буде означати крах основних експортних галузей України, металургії та хімії.

Ланцюгова реакція завдасть нищівного удару всій економіці країни. Нас очікує колосальний спад виробництва, гіперінфляція, зростання безробіття.

Аналітичний центр "Стратфор" зі Сполучених Штатів, який належить до ряду найбільших авторитетних у світі політичних прогнозистів, з цього приводу зазначив: "щодо України, то в результаті такого підвищення цін Київ, скоріш за все, потрапить до краю прірви". Я прошу всіх уважно замислитись над цим прогнозом, який сформульований заокеанською установою з дуже далекими від нинішньої української опозиції інтересами.

Тому без відсторонення нинішньої владної команди і діючого Президента як ключової ланки існуючого безладу, від впливу на соціально-економічну та кадрову політику, годі сподіватися на можливість навести елементарний лад в економіці України. Я впевнений, що запровадження політичної реформи дасть змогу обмежити свавілля й деструкцію, які поширюються в економіці країни.

Віктор Ющенко, будучи кандидатом у президенти, обіцяв виборцям "завтра прокинутися у новій країні". Створюється враження, що особисто він й досі спить. А от український народ насправді прокинувся у іншій країні, у якій підірвано економічне здоров`я, зруйновані надії та розколоте суспільство.

Шановні товариші!

Ані для кого не є таємницею, що економічні провали нинішньої влади тісно пов`язані з дефектними особливостями її зовнішньої політики. Зовнішньополітичні смаки команди Ющенка сформувались під прямим впливом поглядів східноєвропейського емігрантського лобі у Сполучених Штатах та Західній Європі. Ці кола здавна керувались на перший погляд вельми логічною ідеєю, яка у найбільш ясній формі була сформульована Збігневом Бжезинським: "З Україною Росія є імперією, без України – ні".

Саме зараз, коли світ зіткнувся з таким явищем як глобалізм, наша країна на собі відчула і відчуває його реальність. І те, що відбувається в Україні, є наслідками геополітичної гри західних держав не тільки за вплив у регіоні чи протистояння Заходу і Росії, але й за усунення конкурента, яким є Україна в галузі високотехнологічного виробництва, експортера зброї, конкурента з виробництва сільхозпродукції. Захід мріє зробити Україну не тільки політичним, але й економічним придатком.

Звідси останніми роками походило намагання цих сил намертво прив`язати Україну до Центральноєвропейських держав.

Основними засобами для цього обрано:

залучення нашої країни до військових структур НАТО;

блокування її економічного, зокрема військово-технічного, співробітництва з Російською Федерацією;

намагання довести, що керівництво ЄС готове надати Україні повноцінне членство у цій організації.

Саме тому з перших днів свого існування "помаранчева" влада намагалася у своїй зовнішньополітичній діяльності імітувати дії польської, румунської, балтійської дипломатії. Зважена та обережна політика була відкинута на користь євроатлантичної одновекторності з усіма однобічними вчинками, які випливають звідси.

Перевороти у Грузії та в Україні були оголошені початком "нової хвилі" демократизації у Євразії. Керівники МЗС та Міністерства оборони з величезним ентузіазмом почали прилаштовувати нашу країну до натовських стандартів.

Росія при цьому почала розглядатись як держава, з якою на пострадянському просторі вже можна не рахуватись. Про це свідчать і ті акценти, які були зроблені під час створення за ініціативою Саакашвілі та Ющенка "Спільноти демократичного вибору".

У цій чудовій схемі було враховане все, окрім одного невеличкого моменту - справжніх інтересів України та особливостей її геоекономічного становища.

Щодо інтеграції до Євросоюзу, то ми, об`єднані соціал-демократи, в жодному випадку не заперечуємо проти цього процесу. Але – виключно на правах партнера, з яким рахуються, аби не повторювати помилок країн Центральної та Східної Європи, які вступ до ЄС розглядали суто як своєрідну "політичну сатисфакцію" за десятиліття правління комуністів.

Насправді ж Євросоюз – це міждержавне утворення, яке виникло, насамперед, на економічному підґрунті, а тому політична складова тут відіграє другорядну роль, виступаючи лише в якості каркасу, наповненого комерційними інтересами. Саме цей момент і став для нових членів ЄС відкриттям, оскільки вони розраховували стати повноправними партнерами, а розглядаються лише в якості "молодших братів". Їхня ж територія цінується не як промислова база, а як ринки збуту. За винятком, хіба що, шкідливих виробництв, які "стара Європа" із задоволенням виводить за свої межі.

Можна зрозуміти амбіції Віктора Ющенка, котрий хоче ввійти в історію як євроінтегратор, але об`єктивні фактори свідчать про те, що Україна дрейфує в бік Євросоюзу незалежно від персоналій. Питання в іншому – до того часу, поки питання вступу стане справді актуальним, ми повинні володіти настільки потужним економічним потенціалом, щоб на наші інтереси зважали.

Ми наголошуємо, що рух України до Євросоюзу має бути розпочатим саме з створення певних, європейського рівня, умов життя і праці для українців, саме європейського рівня соціального захисту громадян, європейського рівня демократії, забезпечення захисту прав і свобод кожного. Влада певно розраховувала, що Захід теж прийме "політичне рішення" і всупереч всьому візьме Україну в ЄС, але цього не сталося, що було першим холодним душем для "помаранчевих".

Для ЄС питання про євроінтеграцію України нині аж ніяк не є нагальним. І на сьогодні нічого, окрім політики "сусідства", офіційний Брюссель, заклопотаний власними проблемами, Києву не пропонує.

Іншими словами, не ми повинні прагнути сподобатися Брюсселю за рахунок однобічних поступок, а спонукати ЄС ставитись до себе як до промислово розвиненої країни, а не сировинного придатку Європи, відстійника для нелегальних емігрантів, смітника її отруйних та ядерних відходів. Підтвердженням реальності останньої загрози є нещодавня заява Ющенка про можливість створення європейського могильника ядерних відходів в зоні ЧАЕС.

Водночас для нас дуже багато важать східний вектор, експортна експансія на ринки Росії, інших пострадянських та багатьох азіатських країн. Йдеться про регіони, у яких українські товари є конкурентоспроможними.

Нагадаю, що відносини, які в нас склалися з Росією у 2003-2004 роках, на 80 відсотків визначили той рекордний ріст економіки, який мав місце у 2004 році. І це - головне, чого не розуміє, на жаль, нинішня влада.

Зрозуміло, що повноцінний розвиток російського геоекономічного вектору буде унеможливлений доти, доки Україна, а точніше — її нинішня влада, й надалі наполягатиме на вступі до НАТО. Не можна нехтувати й колосальною енергетичною залежність Києва від Москви, зумовлену надзвичайно високим рівнем енергоємності нашої економіки.

Нарешті, ми не маємо права забувати: впродовж останніх років рівень прихованого міжнародного протиборства значно підвищився. У таких умовах Україна не має права дати себе втягнути у протистояння між — з одного боку — євроатлантичними державами, з другого — Російською Федерацію.

Звідси стає зрозумілою позиція нашої партії з приводу ЄЕП. Ми вважаємо, що Україна має цілком реальні шанси стати впливовою силою на континенті, з якою буде рахуватися Євросоюз, лише шляхом тісної економічної інтеграції з Росією, Казахстаном, Білоруссю та іншими державами. При цьому немає жодних підстав говорити про те, що ЄЕП є політично інтеграційним проектом і може загрожувати державному суверенітету України.

Все це змушує нас до наступного висновку: політика нинішньої влади щодо НАТО, ЄС, Росії та ЄЕП не відповідає національним і економічним інтересам України. Наша партія покликана запропонувати виборцям ефективну зовнішньополітичну альтернативу.

Проведення референдуму з питань НАТО та ЄЕП, ініційованого об`єднаними соціал-демократами, має стати першим вагомим кроком до порятунку зовнішньої політики від "помаранчевої" загрози.

Шановні товариші!

За час, який минув з приходу до влади "помаранчевої" команди, Україна зіткнулась з трьома головними викликами:

по-перше, з дезорганізацією державного управління, яка спостерігається на тлі посилення розколу за регіональною та мовною ознаками;

по-друге, з позбавленою здорового глузду економічною політикою;

по-третє, з зовнішньополітичною лінією влади, яка завдає шкоди національним інтересам.

Для відвернення національної катастрофи, захисту інтересів українських громадян, ми повинні зробити все, аби разом з нашими політичними союзниками якнайшвидше відсторонити помаранчевих від влади.

Ми знаємо, як виправити ситуацію, наші представники працювали на різних рівнях законодавчої та виконавчої влади, коли були досягнуті найвищі успіхи в розвитку України.

Вважаю, що ми маємо запропонувати виборцям програму здорового глузду, яка б ґрунтувалась, зокрема, на таких засадах:

наведення ладу в сфері державного управління;

пріоритет цілей національної економіки та інтересів внутрішнього інвестора над інтересами іноземного транснаціонального капіталу;

категорична відмова від вступу до НАТО;

повноцінна участь України у ЄЕП;

формування соціальної політики України на засадах вимог Європейської соціальної хартії;

припинення політики "викачування" грошей з бюджетоутворюючих регіонів і проведенні бюджетної реформи;

захист інтересів малого та середнього бізнесу;

розробка законодавства, яке б забезпечило встановлення мінімальної заробітної плати на рівні прожиткового мінімуму;

розробка механізму оперативної компенсації інфляційного зниження пенсій;

прийняття спеціального Закону про російську мову на засадах Європейської хартії регіональних мов, що дасть змогу врегулювати мовне питання в Україні і зняти його з політичного порядку денного;

зміцнення політичної ролі профспілок.

Шановні товариші!

Наш сьогоднішній форум покликаний остаточно розв`язати питання про політику блокування СДПУ(О) на майбутніх виборах.

На жаль, єдина антипомаранчева коаліція, яка була б логічною і доцільною, і на створенні якої ми наполягали з самого початку, не відбулась. Саме це свідчить про те, що безвідповідальних політиків вистачає не тільки серед представників нинішньої влади… Залишається жалкувати і тому, що така згуртована опозиційна команда могла б більш ефективно протистояти владі та не допустити багато з того, що відбулось у країні за останні місяці.

Гадаю, що в політичному спектрі України є сили, для яких близькі такі наріжні постулати соціал-демократичні ідеології, як:

прагнення до соціальної і політичної рівності, зокрема гендерної - розуміння важливості входження жінок у коридори влади;

миролюбність,

відмова від застосування насильницьких засобів у політиці,

особлива увага до соціальної політики.

Напевне, зрозуміло, що йдеться про організований жіночій політичний рух і його найбільш важливу ланку в Україні - Партію "Жінки за майбутнє" на чолі з Валентиною Довженко.

Нагадаю, що в європейських країнах саме завдяки енергійній підтримці соціал-демократичних партій жінки здобули вельми вагоме представництво в законодавчих органах та на урядовому рівні. І, що характерно - там, де це сталось, одразу позначився помітний прогрес у соціальній сфері.

Ніде правди діти: українські політики з цього погляду багато в чому заборгували перед нашими жінками. Жінки фактично ще не представлені належним чином у владних структурах. Настав час виправити цю несправедливість.

Не можу не нагадати, що, незважаючи на свій жіночий статус, партія "Жінки за майбутнє" завжди послідовно і принципово відстоює інтереси громадян, на відміну від деяких політичних сил, котрі зовні декларують дуже "мужні" гасла. Вся країна знає, що ця партія завжди підсилює свої принципи реальними справами.

Я також вважаю, що ми повинні бути разом з тими, хто був з нами, коли тривала драматична боротьба за політичну реформу. Серед її фундаторів - провідний українських правознавець Степан Богданович Гавриш, який спирається на підтримку політичної партії "Всеукраїнське об`єднання "Центр". Ми маємо бути вдячні за послідовність і принциповість, з якою Степан Гавриш боровся і бореться за демократію і соціальну справедливість в Україні. Об`єднані соціал-демократи завжди відчували його надійне плече, в тому числі у нелегкі часи, коли вирішувалась доля політичної реформи, фактично доля майбутнього України.

Однією з нових і водночас найбільш динамічних і перспективних політичних сил України є Республіканська партія на чолі з Юрієм Бойком.

Об`єднаних соціал-демократів і республіканців поєднує спільна прихильність до поміркованих і зважених політичних підходів. У нас є дуже близькими погляди на питання ставлення до міждержавних об`єднань - ЄС, ЄЕП, НАТО, СОТ.

Республіканська партія, безперечно, є партію здорового глузду та раціональних політичних рішень. Вона виступає за застосування принципів соціальної справедливості і рівності у питанні щодо розподілу ВВП. Партія приділяє великої ваги таким питанням, як модернізація української економіки, зокрема створення мультинаціональних виробничих корпорацій разом з Російською Федерацію, Казахстаном, Білоруссю. Вона прагне до максимального просування українських підприємств, насамперед високотехнологічних, на ринки СНД, Балтії, Східної Європи та інших країн. Сподіваюсь, що в особі Республіканською партії ми отримаємо серйозного й відповідального політичного партнера.

Сьогодні ці партії разом з СДПУ(О) не змирились з існуючим станом речей, не змирились з антинародною політикою тих, хто, захопивши владу, досі не знає, як нею розпорядитись, плутаючи свої політичні інтереси з народними.

Шановні делегати!

Ми – опозиційна партія класичного типу.

Ми не вели і не ведемо боротьбу за владу в ім`я влади, але обіцяємо надзвичайно рішуче обстоювати інтереси виборців, які нас підтримують.

Зараз найголовніше для нас – ефективна агітація серед виборців і пропаганда наших ідей.

Вона повинна бути простою, як "Отче наш". Нам є з чим іти до своїх виборців. Виборці мають знати, чим ми відрізняємось від партій влади:

Вони вміють обіцяти – ми вміємо працювати!

Вони вміють руйнувати – ми вміємо будувати!

Вони вміють нищити – ми вміємо зберігати!

Вони вміють роз`єднувати – ми вміємо об`єднувати!

Вони вміють ділити - ми вміємо примножити!

Ми закликаємо до перемоги здорового глузду в ім`я інтересів українського народу та формування демократичного і гуманного суспільства на нашій рідній землі — Україні!