Ядерно-відходні перипетії

Михайлина Зінчук,

Київ сьогодні (16-22.12.2005),

19.12.05

В.Удовиченко: "Чиновники підставили Президента, підкинувши йому ідею створення на території ЧАЕС міжнародного могильника радіоактивних відходів та відпрацьованого палива".

Чорнобиль — це наш біль. Незагойна рана. Хоч і минуло вже майже 20 років. Чи варто ятрити її?

Ятрять. І хто? Наш народний Президент, Віктор Андрійович Ющенко.

8 грудня він відвідав ЧАЕС, побував у 30-кілометровій зоні відчуження, зустрівся з самоселами в ній і, здається, не був убитий наповал побаченим, а навпаки - поїздка надихнула його на нові ідеї. От він і поділився намірами "що готовий вивчити і прийняти політичне рішення по захороненню на території Чорнобильської зони відпрацьованого ядерного палива з інших країн у разі схвальної оцінки експертів і вчених і після громадського обговорення цієї теми".

Правду кажучи, більшість громадян України пропустили епохальну заяву Президента. А ті, котрі все ж почули чи прочитали, справедливо вирішили, що чогось не зрозуміли. Бо інакше виходить, що пахне новою революцією: хто з нормальних українців дозволить Президенту, хоч би він був сто разів народний, таке вчинити з власною країною! Мало своїх відходів назбирали, то ще чужого бруду треба?

Словом, те, що сказав Віктор Ющенко, потім три дні розтлумачували його міністри. Таке іноді трапляється з нашим Президентом...

Тим часом, 12 грудня офіційне Інтернет-представництво Президента уже повідомило, що одним із ключових економічних проектів, на думку Ющенка, повинно стати будівництво на території Чорнобильської зони сучасного заводу для захоронення і переробки ядерних відходів з українських ядерних станцій. Це, так би мовити, перший етап президентського наміру. Президент нагадав, що сьогодні Україна щорічно платить Росії 60-80 млн. доларів за вивезення цих відходів. При цьому, у відповідності з міжнародною практикою, а також з угодами, підписаними між Україною і Росією, ці відходи після переробки повинні повертатися в Україну. Тому будівництво заводу суттєво збереже державні кошти, а також забезпечить додатковою роботою людей, які живуть у зоні відчуження. Завод повинен відповідати, на думку Президента, сучасним екологічним стандартам.

Усе це добре. Якби не закрадався сумнів: чи не перший це етап президентського наміру створити в Україні міжнародний ядерний могильник?

Днями виповнюється 5 років з часу закриття Чорнобильської атомної електростанції. Станцію закрили, а проблеми її гак і залишилися відкритими. Найболючіша - збереження, вилучення і захоронення радіоактивних матеріалів, що "дихають" в четвертому реакторі, який вибухнув. Не менш гостра - існуючі могильники, зроблені у вигляді траншей і насипів навколо АЕС, радіоактивні звалища, що так і залишилися в усіх чотирьох зонах відчуження.

Про все це йшлося на дні Уряду, який відбувся у Верховній Раді ІЗ грудня. Не обминули нардепи і заяви Віктора Андрійовича щодо можливості створення у Чорнобилі міжнародного могильника для радіоактивних відходів. Як не намагався міністр з надзвичайних ситуацій Віктор Балога вигородити Президента, більшість нардепів пристрасно засуджували нову ідею Президента. Не розчулили їх і обіцянки, що міжнародна спільнота гарно заплатила б за будівництво європейського могильника - на ці гроші можна було б латати саркофаг АЕС, побудувати нарешті об'єкт "Укриття" та компенсувати 2,9 млн. чорнобильцям пільги, які збираються позбавити в наступному році.

Юрій Костенко, член фракції УНП, прямо сказав: "Увезення на територію України відпрацьованого палива чи радіоактивних відходів - неможливе. Я був співавтором закону про охорону навколишнього середовища в 1991 році, яким забороняється ввезення навіть відходів побутових, не кажучи вже про радіоактивні чи відпрацьоване паливо. Законодавство України забороняє це".

Ігор Шурма, член фракції СДПУ(о), ще категоричніший: "Я не виключаю, що незабаром якісь капсули чи цистерни з'являться в Україні. Ніхто нікому не буде пояснювати, що це таке і навіщо його везуть в Україну. Я просто вражений, коли Президент, який є патріотом України (я в це вірю і не хочу вірити в інше), погоджується, щоб Україну перетворити в ядерний смітник".

Тим часом секретар РНБО Анатолій Кінах 14 грудня заявив, що РНБО на виконання доручення Президента України уже готує Програму модернізації і технологічного оновлення ядерної галузі і "здійснює вагомі кроки з формування розвиненої інфраструктури ядерно-паливного циклу - від відпрацювання до зберігання". Враховуючи це, сказав секретар РНБО, треба серйозно відпрацювати питання, пов'язані з будівництвом централізованого, сучасного і екологічно безпечного сховища для захоронення відпрацьованого ядерного палива. "Йдеться про будівництво сховища для відпрацьованого ядерного палива з українських атомних станцій. Бо захоронення відпрацьованого ядерного палива з-за кордону заборонено на території України нашим законодавством", - змістив акценти президентської заяви Анатолій Кінах.

Безперечно, завод треба будувати. Безперечно, Україні насамперед треба думати про будівництво надійного сховища для власних відходів. Бо ж у країні існує, на думку експертів, близько тисячі сховищ радіоактивних відходів. Більше половини з них - це просто звалища Весь світ намагається позбавитися ядерних відходів. Ми своїм ради дати не можемо.

Так, в Україні грошей катма. Але ж недарма кажуть: на чужий коровай - рота не роззявляй. Ми ж пам'ятаємо ще, як країни "великої сімки" й комісія Європейської спільноти, щойно ми закрили ЧАЕС, враз забули взяті на себе зобов'язання їхніх грошей ми не бачимо і дотепер. То може пора робити висновки.

- Чиновники підставили Президента, підкинувши йому ідею створення на території ЧАЕС міжнародного могильника радіоактивних відходів та відпрацьованого палива, - впевнений, мер міста-супутника ЧАЕС Славутича Володимир Удовиченко. - Вони просто лобіюють свої інтереси. Недарма ж після заяви Президента почали звертати увагу па економічні вигоди та технологічні аспекти можливого будівництва. Створення цивілізованого, екологічно безпечного сховища - це дуже складне питання. Хто більш-менш розбирається в ньому, не може навіть і думки припустити про можливість створення в Україні міжнародного могильника. В усьому світі відпрацьоване паливо і радіоактивні відходи вивозять на незаселені території, а у нас ЧАЕС знаходиться за 130 км від Києва Тридцяти кілометрова зона відчуження, а особливо десятикілометрова, перевантажена до нестями радіоактивними відходами і радіоактивним сміттям. Це вже, по суті, є могильник, безформний, хаотичний, екологічно небезпечний. Якщо проїхати до КП "Вектор", то навіть візуально це справляє гнітюче враження. Не про міжнародний радіоактивний могильник нам треба думати, а про здоров'я людей, екологічну безпеку держави. Найперше, що треба зробити, це провести екологічну реабілітацію 30-кілометрової зони відчуження. Ми ще ж навіть плану цієї реабілітації не маємо. Чітко не визначено навіть комплекс робіт, які треба негайно провести. Друге невідкладне завдання - провести моніторинг радіоактивних захоронень, які вже є в цій зоні і виробити план впорядкування їх. І третє - це реалізувати концепцію об'єкта "Укриття", щоб довести його до екологічно безпечного стану.

Міжнародний могильник неможливий в Чорнобилі ні теоретично, ні практично, ні сьогодні, ні в далекій перспективі. Екологічне навантаження Чорнобильської зони надзвичайно велике. Навіть завезення радіоактивних відходів чи відпрацьованого палива з інших українських АЕС - питання дуже проблематичне, як на мене, практично його не можна вирішити. Не мав права Президент психологічно будоражити суспільство такою ідеєю. Українці ще не відійшли від чорнобильської депресії, Чорнобиль для них ще дуже болючий, вони навіть у думках не можуть допустити чогось подібного.

15 грудня у міській раді відбудуться громадські слухання з приводу 5-річчя закриття ЧАЕС. Для нас це дуже болюче питання, бо багато людей через закриття станції залишилися без роботи. Але впевнений, вони не захочуть такого працевлаштування - на міжнародному сховищі радіоактивних відходів і відпрацьованого палива.