Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

 

Манипуляции с демократией

начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  01.07.2025
  Статьи

Версия для печати


Щоб людям не боліло

Сергій Зятьєв,

Демократична Україна,

10.12.05

Як свідчать соціологічні дослідження, рівень довіри населення до українських судів бажає бути кращим.

55 років тому — 10 грудня 1950 року — з ініціативи дружини президента США Елеонори Рузвельт Генеральна Асамблея ООН запровадила Міжнародний день прав людини. Щоправда, цьому передувало прийняття Організацією Об`єднаних Націй у 1948 році Загальної декларації прав людини. А в 1966-му її доповнили Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Міжнародний пакт про економічні, соціальні й культурні права. Ці документи підписали десятки країн, у тому числі й колишній СРСР. Та його керівники, підписуючись під ними, лицемірили: надто демократичними вони були, щоб виконувати їх вимоги.

Компартійна влада всіляко порушувала Загальну декларацію прав людини: чимало людей жорстоко переслідувалися за свої політичні погляди, представники творчої інтелігенції, котрі акцентували увагу світової спільноти на порушеннях прав людини в Союзі, потрапляли в табори і заслання, а то й взагалі знищувалися. Нині важко сказати, скільки саме українців пройшли через табори Сибіру, де їх намагалися "перевиховати".

Утім, увагу читачів не акцентуватиму на подіях минулого, які й без того широко висвітлені як у літературі, так і в мас-медіа. Спинюсь на проблемах, пов`язаних з дотриманням прав людини у незалежній Україні. Вони, ці порушення, мають (принаймні мали до недавнього часу) не лише соціальне, а й політичне забарвлення. Це красномовно підтвердили й минулорічні вибори, коли було проігноровано думку мільйонів наших співвітчизників і лише завдяки титанічній наполегливості українців правда перемогла.

Проте вистачає й інших порушень прав людини. Зокрема, права громадян на справедливий суд.

— Існує тяганина з розглядом справ. Люди роками не можуть захистити свої права,— вважає Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова.— З порушенням термінів розглядається кожна десята кримінальна справа і кожна п`ята цивільна. Лише у Рівненському міському суді понад 100 кримінальних справ є нерозглянутими термінами від трьох до десяти років!

Як свідчать соціологічні дослідження, рівень довіри населення до українських судів бажає бути кращим. Тому почастішали звернення до Європейського суду з прав людини. Наприклад, саме він зобов`язав нашу державу сплатити учаснику ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інвалідові II групі Світлані Науменко, справа якої розглядалася в наших судах дев`ять років, 20 тисяч евро моральної шкоди та 500 евро — судових витрат.

Чимало порушень прав людини допускають самі правоохоронні органи, що безпідставно позбавляють громадян волі. За відсутності законодавчої бази, інших причин у нас і досі не вирішено проблему захисту прав потерпілих, зокрема, відшкодування їм завданої шкоди: за останні десять років не компенсовано збитки, завдані понад 1 млн. 300 тис. громадян України.

Порушення соціальних прав і гарантій українців стали, на жаль, нормою життя, в тому числі й тих, без яких людина не живе повноцінним життям, а виживає. Зокрема, в Конституції України сказано чітко:

"Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю... Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло".

Що ж маємо насправді? Мільйони (за різними оцінками від 5 до 7 мільйонів) українців наймитують у заможних європейців, тисячі в пошуках кращої долі подалися на заробітки до Росії. Мізерних пенсій, які отримує переважна більшість наших громадян, не вистачає навіть на найнеобхідніше, процвітає безробіття...

Перелік подібних фактів можна продовжувати. Та однією лише їх констатацією справі не зарадиш: потрібні заходи, спрямовані на їх викорінення, відновлення прав людини, які, за влучним словом давньогрецького філософа Сенеки, "людина отримує зі своїм народженням".

Нова влада в цьому напрямку робить певні кроки. Вони, можливо, не досить впевнені, а то й занадто повільні. Проте вона їх робить. І це не може не обнадіювати...

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0