Подивіться уважно виборчі списки "помаранчевих" політичних сил: у перших п`ятірках ті, кого "величають" не інакше, як "кримінальні авторитети".
Розставляючи все на свої місця, час має здатність і розвінчувати міфи. І ті, в які хочеться вірити, і ті, в які вірити примушують. А ще саме час підтверджує, що найбезглуздіші з них створюють проти того, кого не люблять, у кому бачать сильного опонента, кого хочуть знищити... Чи не тому за останні роки найбільше всіляких чуток, пліток і міфів виникло з приводу діяльності об`єднаних соціал-демократів?
Міф 1. Об`єднані соціал-демократи скупили все Закарпаття, прибравши до своїх рук заводи і фабрики та вирубали ліси.
У цю казку навряд чи хтось ще вірить. 2002—2004 роки, коли губернатором краю був лідер закарпатських об`єднаних соціал-демократів Іван Різак, повністю розвіяли його. Своєрідним контрольним пострілом у міф про "скуплене Закарпаття" було зізнання головного закарпатськоо "нашоукраїнця" в одному із інтерв`ю місцевій пресі. Він визнав, що ніхто (!!!) із столичних лідерів СДПУ(О) у Закарпатті не має власності. Про власність Різака годі й говорити.
Що ж до вирубаних лісів, то слушними будуть деякі факти. Коли йшлося про ситуацію в лісах Закарпаття, то представники колишньої опозиції оперували абсолютно популістськими і голослівними штампами про "катастрофічне знищення лісів", "безпорадність влади" та причетність до цього СДПУ(О). З цієї ж серії численні міфи і абсурдні вигадки про причини закарпатських паводків. Як на мене, подібні твердження свідчили не тільки про політичну заангажованість, але і про некомпетентність тих, хто "аналізував" ситуацію у закарпатських лісах. А варто дещо знати...
Щонайперше: саме на початок 2003 р. припадає перелом у позитивний бік у лісовій галузі. Саме при губернаторові Різакові в Закарпатті було запроваджено і реально забезпечено заборону (!!!) вивозу круглого лісу за межі області. Цей важливий і ефективний крок суттєво вдарив по інтересах розкрадачів лісу та контрабандистів. Було також зламано систему розподілу лісосічного фонду комерційним структурам, і весь його ліміт передано постійним лісокористувачам, тобто державним лісогосподарським підприємствам. Що б не говорили, але саме керівництву об`єднаних соціал-демократів вдалося нарешті повністю подолати хронічну збитковість держлісгоспів і недержавних деревообробних підприємств. Було повністю погашено борги із зарплат працівникам галузі.
В області було запроваджено практику проведення відкритих аукціонів і публічних торгів лісоматеріалами, систему сертифікації лісів та індивідуального маркування деревини. Сумлінно і цілеспрямовано велася боротьба з самовільною вирубкою лісу. Масштаби розкрадання лісу за часів керування областю Івана Різака суттєво зменшились, а от заходи протидії цим явищам відчутно зросли.
Міф 2. Об`єднані соціал-демократи, перебуваючи при владі, тиснули на підприємців.
Насамперед, хотілося б з`ясувати, що означає "тиснути на підприємців"? Хіба хтось із читачів не погодиться з думкою про те, що на підприємців варто "тиснути", коли йдеться про вчасну виплату заробітної плати, про сплату всіх податків і неприховання прибутків? Ось і давайте розглядати міф саме з цієї точки зору, а також — наскільки ефективно й результативно та чи інша влада бореться з корупцією, з незаконними поборами, і як це позначається на діловій активності підприємців та інвестиційному середовищі.
Скажіть, про який тиск може йтися, якщо у промисловості області за два роки керування нею соціал-демократами середньомісячні обсяги виробленої продукції зросли вдвічі. За темпами виробництва промислової продукції протягом 2003 - 2004 років Закарпаття посідало перше — третє місця серед регіонів України. Із збиткової ями в 16,5 млн. грн. промисловість вийшла на прибутковий фінансовий результат за підсумками 2003-го та 2004 років.
Показовим фактом успішності ділового та підприємницького середовища в області стали темпи та обсяги капітальних вкладень та іноземних інвестицій. За 2003-2004 роки в економіці Закарпаття було освоєно понад 2 млрд. грн. капітальних інвестицій, що майже втричі більше середньорічних показників за попередні 5 років! За період з вересня 2002 по вересень 2004 років в економіку області залучено 87 млн. дол. прямих іноземних інвестицій, що складає майже 45% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, які надійшли в область за останні 10 років!
Важливо відзначити також, що у 1997 - 2001 роках економіка Закарпаття була хронічно збитковою. Після зміни обласної влади восени 2002 року і до початку 2005 року економіка Закарпаття жодного разу не продемонструвала фінансових збитків! Закарпаття було єдиним регіоном в Україні, де за два роки питому вагу збиткових підприємств в економіці вдалося зменшити з 38 до 4%! Якщо у 2002 році фінансові результати діяльності суб`єктів малого бізнесу складали більше 11 мільйонів гривень збитків, а вже за підсумками 2003 року — понад 23 мільйонів гривень прибутків! То чи від поганого життя малий бізнес і підприємництво буквально за рік показали такі вражаючі результати економічної діяльності?!
Міф 3. Об`єднані соціал-демократи використовували тоталітарні методи керування та адмінресурс, у тому числі і під час виборів Президента у 2004 році.
Чи буває таке, що при тоталітарному стилі керування кожен бажаючий може спокійно говорити про владу все, що думає? Чи буває так, щоб при тоталітарному режимі підлеглі відкрито виступали проти керівника в опозиційних ЗМІ (факт наявності яких, до речі, сам по собі також "дикість" при тоталітарному режимі), висловлювали йому недовіру і вимагали відставки? Чи можуть при тоталітаризмі на вибори з`явитися трохи більше 65% виборців, як це було під час голосування на президентських виборах 2004 року? До речі, це була найнижча явка в Україні. У порівнянні з 98-відсотковою участю у голосуванні тих же сусідів — жителів Львівської, Івано-Франківської областей — закарпатські 66 виглядають більш ніж скромно. І чи можливо, щоб при тотальному використанні адмінресурсу за так званого провладного кандидата проголосувало тільки 40%? Питання, як кажуть, відповідей не потребують.
До теми тоталітаризму хотілося б додати кілька слів про міф, який помер, ледь народившись. Як не старалися опоненти, але всі їхні потуги навісити на команду Різака зловживання владою та використання бюджетних коштів не за призначенням виявилися марними. Все, на що спромоглася "помаранчева" влада — з`ясовувати, хто оплачував екс-губернаторові послуги мобільного зв`язку? Тему "мусолили" недовго, настільки безглуздим виявився рівень звинувачень. Воно і не дивно. Навряд чи якась інша владна команда може похвалитися такою прозорістю у розподілі та використанні бюджетних коштів, як колишня — під керуванням обласного лідера СДПУ(О).
Міф 4. Об`єднані соціал-демократи, керуючи областю, тісно були пов`язані із кримінальними елементами.
"Бандитська" влада — саме такий ярлик намагалися приклеїти "помаранчеві" до колишньої влади загалом і, зокрема, соратників Івана Різака в Закарпатті. Боротьба за місце під "політичним сонцем" — річ у наш час не просто жорстка, а навіть жорстока. Бажання опонентів позбутися об`єднаних соціал-демократів раз і назавжди було таким безмежним, що вони не обходили увагою жодного більш-менш зручного випадку, аби налякати населення краю страшними казками про "бандитів".
На перший погляд, соціал-демократи області якось дуже мляво реагували на подібні закиди, точніше, навіть зовсім не звертали на них уваги. Така поведінка пояснювалася дуже просто: їм було ніколи. У той час, коли політичні опоненти звинувачували команду Різака у чергових злодіяннях, сам губернатор зі своїми однодумцями переймався... житейськими проблемами закарпатців: реконструкцією доріг, будівництвом шкіл і дитячих садків, ремонтом об`єктів соціального спрямування і т. ін. Чимало з цих справ стали можливими саме завдяки активній спонсорській підтримці та допомозі меценатів з числа підприємців та бізнесменів.
А щодо закидів про нібито "бандитські угруповання", за допомогою яких об`єднані соціал-демократи "пограбували край", то варто зазначити: протягом одного лише року колишня закарпатська влада вивела "з тіні" і дала бюджету держави 500 мільйонів гривень! Уявіть: одна лише команда екс-губернатора найменшої за територією області протягом року знайшла 100 мільйонів прихованих від оподаткування американських доларів!
Справжні ж злочинці ховалися, відсиджувалися "у тіні" до кращих часів. Як не дивно, але активізувалися вони саме зараз. Подивіться уважно виборчі списки "помаранчевих" політичних сил: у перших п`ятірках ті, кого "величають" не інакше, як "кримінальні авторитети". А скільки їх — з Ужгорода.., Мукачевого.., Сваляви...
Міф 5. Соціал-демократи винні у подіях на ужгородському стадіоні "Авангард" у листопаді 2004 року.
26 листопада 2004 року велика група співробітників УБОЗу, карного розшуку і спецпідрозділів міліції без жодних санкцій та законних підстав вдерлася на стадіон, відкрила стрільбу по неозброєних людях, які знаходилися на трибунах і спостерігали за тренуванням футбольної команди. Потім цих громадян було затримано, здійснено незаконні обшуки і вилучено у них близько 30 автомобілів, у яких нібито знайшлася зброя.
Сьогодні вже зрозуміло, що увесь цей спектакль відбувався за сценарієм "помаранчевих" місцевих опозиціонерів, які чужими руками міліціонерів прагнули зробити з провокації на стадіоні "Авангард" гучну кримінальну та політичну справу. Але не вийшло з того ні "ужгородського Беслана", ні "жахливого криміналу", ні, тим більше, "замовленого владою політичного злочину". Справи, порушені з цього приводу, фактично розсипалися на очах. Міліція так і не "пред`явила" народу "бандитів", які начебто зібралися на стадіоні для того, аби пізніше напасти на колону демонстрантів. Не продемонструвала зброї, з якої ці начебто "бандити" повинні були стріляти у мирних громадян. Донині так ніхто і не дав пояснення, чому і на яких правових підставах керували озброєними убозівцями нардепи-нашоукраїнці: віддавали накази, кого затримувати і класти на сніг, здійснювали самовільні та незаконні обшуки автомобілів. І чому тільки мукачівський телеканал "М-Студіо" було допущено до зйомок подій на стадіоні? Чому всім іншим представникам ЗМІ охорона суворо забороняла навіть включати диктофони чи фотокамери?
Очевидно, що сфабрикована справа припадає десь кабінетною пилюкою, бо не має жодних перспектив для бравурного завершення. Про події на стадіоні "помаранчева" влада згадує тепер хіба що з метою в черговий раз налякати довірливих виборців "страшними есдеками".
Территория свободы слова
