Базарна економіка

В.Писанська,

Голос України,

08.02.06

Ми побудували базарну економіку, яка залежить від усіх і вся.

Арсенал лозунгів і закликів політичних партій не новий: усе про тих само бандитів, чиє місце у в`язниці, й начебто нових людей, котрі допровадять їх туди "не словом, а ділом". Торік ми переконалися, чого варті гасла. Нині претенденти на участь в управлінні державою, очевидно, розраховують на простаків — нас з вами, бо пропонують таке само. Й жодна політична партія не розповідає, як саме досягатиме молочних рік і кисільних берегів.

А що це непросто, ми пересвідчилися на прикладі так званої продовольчої війни з Росією. Ті, хто намагається виправдати недолугість уряду в цьому питанні, звинувачують у підступності Росію, котра, відмовившись від нашої м`ясо-молочної продукції, кривдить українського виробника.

Подивімося на проблему з іншої точки зору. Наприкінці грудня на засіданні РНБО розглядався стан нашої економіки. Відзначалося, що дефіцит харчів, потрібних для нормальної життєдіяльності, становить 40 відсотків — ми в чотири рази відстаємо від розвинених країн. Під час начебто оголошеної Росією продуктової війни у ЗМІ з`явилася інформація, яку підтвердило і Мінагропромполітики: в Одесі виявлено 400 "нічийних" контейнерів з м`ясом невідомого походження, котре мали відправляти до Росії, яка напередодні вже висловила протест, що під виглядом української яловичини вона одержує індійську буйволятину. А також про теплохід, завантажений м`ясом з карантинних зон світу. Водночас ділова преса повідомила: в нас лише два молочні заводи мають міжнародні сертифікати, а решта — лише зареєстровані в Україні фірми...

Саме тоді міністр агропромислової політики скаржився на погану Росію, котра вимагає від України "здачі"... комерційної таємниці. Приміром, чи надійні українські підприємства-експортери, яка в них репутація, до яких інших країн вони продають продукцію. Власне, те, без чого покупець на ринку не укладатиме жодної угоди. То до чого тут комерційна таємниця? Росія створює цивілізований ринок і не хоче, щоб до неї приходили невідомі люди й гнали з України невідомо який товар, а простіше — наводить лад передовсім у власній державі.

Та це — з іншої площини. Повернімося до нашої яловичини та сирів. Пам`ятаєте "фішку" уряду Юлії Тимошенко "Контрабанді стоп!"? Невдовзі навіть заявлялося, що з цим лихом мало не покінчено. У такому разі, чиє ж тоді підозрілої якості м`ясо чекає на відправлення з Одеського порту? Хіба не контрабандне?

Але це все-таки не найцікавіше. За статистикою, в Україні бракує майже 50 відсотків продуктів тваринного походження. Водночас їх експорт становить: м`яса — 40, молока 60 відсотків від загального виробництва. Тут слід звернутися до торгової схеми, запровадженої Тимошенко й реалізованої Баранівським. Це вони вимагали від парламенту нових і нових квот на завезення дешевого імпортного м`яса, бо торік його бракувало 400 тис. т. Розгадка проста: наше м`ясо дороге й не може конкурувати на західних ринках, тому доправляємо його до Росії. Водночас на внутрішній завозимо дешеве з Польщі. Якщо 2004 року імпортовано 635 голів свиней, то за січень—жовтень 2005-го вже 107841 — в 170 разів більше! А зараз хай хтось скаже, що польське м`ясо в наших магазинах дешевше, ніж українське. Закуповували справді задешево, а продавали, як завжди. Водночас, приміром, у США обсяги експорту зберігаються на рівні 10 відсотків внутрішнього продукту. В Європі не більш як 20—30 відсотків — для того, щоб внутрішнє виробництво забезпечило ритмічність роботи економіки.

Що в результаті маємо ми? Варто було Росії відмовитися від нашої м`ясо-молочної продукції, як з`ясувалося, що цей дефіцит на внутрішньому ринку... немає куди подіти, оскільки ніша зайнята імпортними, начебто дешевими, сирами й м`ясом. Даруйте, але це не має стосунку до ринку: ми побудували базарну економіку, яка залежить від усіх і вся. Й продовжуємо гробити своє, завозячи аргентинське.

Тим часом чомусь майже не коментують дані Держкомстату про дисбаланс у зовнішній торгівлі: на початок минулого року позитивне сальдо становило 7 млрд. дол. За 11 місяців 2005 року негативне сальдо становило 1,3 млрд. дол. Пропоную ідею для проурядових партій: запитати у влади, яка, замість того щоб розвивати виробництво, пішла найлегшим шляхом створення торгових схем, як вона виходитиме із ситуації? І як сталося, що красиві слова перетворилися на жалюгідні діла, до того ж без будь-якої за це відповідальності?

І, насамкінець, застереження політикам: не розкидайтеся гаслами, якщо не знаєте, як їх реалізувати. Адже колись ми з вас за це спитаємо...