Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

 

Манипуляции с демократией

начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  15.06.2024
  Статьи

Версия для печати


Конституційна реформа в небезпеці

В.Слуцький,

Свобода (31.01.-06.02.2006),

01.02.06

Президент не хоче ділитися царськими повноваженнями.

Політична реформа, привид якої рік блукав Україною, стала реальністю.

Віктор Ющенко протягом останніх місяців робить суперечливі заяви з приводу конституційної реформи: від кардинального її неприйняття до спроб ревізії в Конституційному суді та винесення питання на референдум. Мабуть, позначилася велика кількість радників, які планують свої конфігурації більшості у майбутньому парламенті й намагаються якнайменше ображати потенційних союзників.

Загалом, таких нашіптувачів у Ющенка не бракувало й раніше, оскільки особливою послідовністю у висловлюваннях щодо конституційних змін він не відзначався ніколи. "Ми проти референдумів, зокрема референдумів прямої дії, коли, "звертаючись до народу", хтось збирається вносити прямі зміни до Конституції!" — коментував він у лютому 2003 року спробу Леоніда Кучми провести референдум щодо... політреформи. "З тим, що політична реформа назріла, згодні всі. Наступний президент має поступитися частиною своїх повноважень уряду", — це вже серпень того ж таки 2003-го.

"Я даю слово, що голосував за політреформу... Це рішення в цілковитій гармонії з позицією фракції... Усім зрозуміло, що більшість у парламенті повинна формувати уряд", — клявся народний депутат Ющенко у грудні 2004 року. А в квітні 2005-го вже Президент обіцяв: "Я вам даю слово: перегляду політреформи, референдуму або ще там чого я ініціювати не буду".

І от річниця президентства. "Я визнаю, що з 1 січня 2006 року, згідно з рішенням Верховної Ради, в країні діє оновлена Конституція. Але я не вважаю її ідеальною. Реформа Основного Закону відбулася без участі громади, навіть без обговорення в українському парламенті. Вважаю, що суспільство повинно сказати своє слово відносно конституційних змін. Після парламентських виборів нас очікує чесний діалог щодо політичної реформи", — з телезвертання з нагоди першої річниці інаугурації.

За якихось два роки Віктор Ющенко опинився у тій самій ситуації, що й Леонід Кучма у квітні 2000 року. І так само, як і його попередник, ризикує залишитися ні з чим — тоді результати референдуму щодо політичної реформи, на який було витрачено мільйони гривень, так і не були визнані. Адже Президент не має права ініціювати референдум ані за старою Конституцією, ані за новою.

Окрім того, своєю ініціативою Ющенко може відкрити "скриню Пандори", з якої вийде хвиля найрізноманітніших ініціатив: НАТО, статус мов, реґіональні питання. Тих, хто забажає "піаритись" на референдумах, знайдеться багато. У деяких реґіонах під час проведення президентського референдуму можуть бути додані й власні реґіональні питання, що в нинішній ситуації може ще більше розділити Україну.

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0