МВС зневажає своїх ветеранів

В.Перков,

Правда Украины (16.-22.02.2006),

16.02.06

Невиконання зобов`язань щодо ліквідації диспропорцій у пенсійному забезпеченні пенсіонерів силових структур свідчить про аморальність влади, аморальність тих політичних структур, які делегували своїх представників у владу.

Я пенсіонер із 2003 року, ветеран МВС, тривалий час намагаюсь через суд добитись перерахунку пенсії відповідно до чинного законодавства України.

Про українську Феміду часів Кучми писати багато не буду. Тоді суддя, пославшись на неіснуючі норми закону, просто відмовила мені в позові.

Із середини 2004 року суди нарешті почали приймати позитивні рішення за позовами пенсіонерів військової служби. Після звернення Віктора Ющенка до ветеранів військової служби, цей процес набув ще більшого поширення. В той же час деякі суди не приймають документи про перерахунок пенсії, а по прийнятих позовних заявах відмовляють у задоволенні позовів пенсіонерам МВС, СБУ. Тому звернення ветеранів до Феміди не набуло масового характеру.

Серед небагатьох, хто звернувся до суду, був і я. Суд частково задовольнив мій позов. 28 березня 2005 року рішення суду набуло законної сили. Відповідач - ГУ МВС України в Київській області, пропустивши термін на апеляційне оскарження рішення суду 26.04.2005 року, звертається із заявою, про поновлення терміну, суд ухвалою від 14.05.2005 року відмовляє у цьому відповідачеві на законних підставах. Здавалося, все ясно. В УВС є законні підстави для перерахунку пенсії. Зважаючи на часткове задоволення позову, моя пенсія після перерахунку збільшилась ненабагато. Та не маючи ніяких законних підстав відмовити мені у перерахунку пенсії, посадові особи МВС почали цинічно, зухвало порушувати закони, залучивши до цього посадових осіб інших органів управління.

У зв`язку з відмовою відповідача виконувати рішення суду, я направив документи у державну виконавчу службу Шевченківського району м. Києва для його примусового виконання. Та під тиском посадових осіб МВС чиновники з ДВС мабуть знищили отримані документи і повідомили мене про нібито їх направлення в ДВС м. Києва. Зрозуміло, що туди вони не дійшли. Після трьох місяців імітації пошуків Міністерство юстиції визнало факт втрати виконавчих документів начебто під час їхньої пересилки і доручило ДВС м. Києва отримати дублікати документів. Але на цьому мої поневіряння в коридорах ДВС не закінчилися. У грудні 2005 року чиновники з ДВС пішли на друге коло брехні, підробки документів. Чиновник із ДВС повідомив, що я... не звертався до них. У той же час чиновник із ДВС Шевченківського районного управління юстиції м. Києва повідомив, що мої документи зареєстровані в журналі вхідної кореспонденції 04.05.2005 р. Документи надійшли в ДВС 06.05.2005 р.

Одночасно я намагався отримати дублікати втрачених документів, для чого 5 разів письмово звертався в суди різних рівнів — від Білоцерківського міжрайонного до Верховного. Але відповіді на жодну заяву не отримав, як і дублікати документів, які просив. Верхом цинізму є відповідь голови Апеляційного суду Київської області, який після мого звернення до уповноваженого з прав людини ВР України, дивлячись на копії заяв, написав, що для отримання виконавчого листа мені потрібно було звернутись із письмовою заявою до суду.

У жовтні 2005 року мені стало відомо про приєднання до матеріалів справи підроблених документів, серед яких була ухвала, якою поновили термін на оскарження від 14.05.2005 р. та вилучення документів, які вказували на порушення, що допустили чиновники від суду.

Мої нові звернення до голови Апеляційного суду, міністра юстиції, голови комітету ВРУ із правової політики не зупинили порушення, а навпаки, прискорили фальшування справи. Проігнорувавши заяву про перенесення терміну розгляду справи, заяву про зупинення провадження по справі у зв`язку з оскарженням підробленої ухвали та подачею апеляційної скарги, судова палата в цивільних справах Апеляційного суду Київської області виносить ухвалу про скасування ухвали від 14.05.2005 р., та поновлює строк на апеляційне оскарження рішення суду.

Кваплячись, суддя X. приймає до розгляду апеляційну скаргу, хоча документів, які б свідчили про передачу справи з адміністративного в цивільний суд, немає. Ось так судді та Юрій Луценко воює з пенсіонерами МВС.

А де ж наш "гарант"? Чому він мовчить? Невтручання в діяльність окремих посадових осіб може свідчити про зацікавленість у певному розвитку подій, або про слабкість президента, внаслідок чого державою фактично керує оточення глави держави.