Нижче пояса!

Валентина Писанська,

Голос України,

15.02.06

Скандал з компанією "Еліта-центр" висвітлив політичні, економічні, правові проблеми, що склалися з вини держави, зокрема її місцевих органів.

Саме такого удару завдано інвесторам, котрі вклали гроші в спорудження житла компанією "Еліта-центр". Держава в особі Київської міської державної адміністрації каже, що це - вина шахраїв. А також ... самих громадян, котрі начебто погналися за "халявними" цінами на квартирні метри. Завданий удар я порівняла б хіба що з боксерськими братів Кличків: після таких підвестися майже неможливо.

Тому влада має зробити з цієї історії щонайсерйозніші висновки - цілком конкретні й на законодавчому рівні. Пошлюся на власний досвід стосунків з будівельними компаніями, оскільки довелося впродовж минулого року будувати квартиру. Спочатку я переказала гроші в банк під досить високий, але цілком легальний відсоток. Запитання, які маю гарантії, викликало саркастичну усмішку в банківського службовця: жодних, бо в Україні лише в кількох банків є відповідне міжнародне страхування, але й відсотки там дають мізерні. Мабуть, мене теж можна звинуватити в гонитві за "халявними" цінами...

Й саме тоді в країні сталися форс-мажорні (фарс-мажорні?) обставини - помаранчева революція, і мій депозитний рахунок заблокував НБУ. Водночас трапилася нагода придбати квартиру за моїми статками, але мої гроші були вже й не мої. Чому я постраждала, наче злочинець - таємниця. За місяць рахунки розблокували, але й вартість квадратних метрів підстрибнула мало не вдвічі й на покупку квартири довелося брати позику. Добрі люди порадили поспішити, бо ще "не вечір". І мали рацію: за тиждень потому влада впродовж доби "зміцнила" гривню. Тож коли б не купила житло, то втратила б щонайменше 10 тисяч доларів - розраховуватися треба було національною валютою. Але коли я побачила, в якому стані розрекламований "Київміськбуд" передає інвесторам їхні квартири, схопилася за голову: все це мало вигляд "сам ліпив, паяв і клеїв". Тому виникла спонтанна ідея: продати цю квартиру, натомість купивши кращу - в компанії "Еліта-центр", котра за три місяці обіцяла здати в експлуатацію будинок на вулиці Отто Шмідта. Не зробила цього лише тому, що 25-поверхова висотка була на рівні шостого поверху й терміни закінчення будівництва навіть мені видалися нереальними. Тож я цілком могла б стати жертвою шахраїв.

І не тільки цих, а й держави: неважко полічити, скільки разів з її вини я могла втратити важко зароблені копійки. Виходить, влада й мене могла б у чомусь звинуватити? А за що відповідає вона сама? За що в разі з компанією "Еліта-центр" відповідають органи влади, котрі видавали дозволи на її діяльність? Адже інвестори заплатили за житло не підпільному концерну "Роги й копита", а цілком легальній структурі, про що свідчать офіційні й непідробні дозвільні документи влади. Тож вона й має перейняти відповідальність: або знайти шахраїв і змусити їх повернути кошти вкладникам, або зізнатися у власній недієздатності, компенсувавши гроші інвесторам - і не лише втрачені, а й за величезний моральний збиток. І з вибаченнями йти у відставку...

Скандал з компанією "Еліта-центр" висвітлив політичні, економічні, правові проблеми, що склалися з вини держави, зокрема її місцевих органів. А також з вини політичних партій і громадських організацій, що мають опікуватися захистом прав громадян. Тому й вони повинні долучитися до захисту прав потерпілих від шахраїв, що скористалися умовами, які для цього створила їм держава.

Нині лопнув величезний гнійник на тілі суспільства, зокрема в будівельній галузі: ціни на житло завищені також і через те, що мало не половину вартості компанії змушені платити у вигляді хабарів за дозвільні підписи. Хабарники знову-таки можуть звинуватити в цьому тих, хто дає хабарі, мовляв, самі винні. Цікаво, хіба не так? Тільки хай уже врешті-решт заговорять закони! З тим, щоб після нокауту держави, рівному за силою хіба що кличківському, ми все-таки змогли підвестися. І не тільки в галузі будівництва житла...