Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  27.07.2024
  Статьи

Версия для печати


Ми — не ваша нація

О. Семченко,

"2000" (03.-09.02.2006),

03.02.06

Подивлюся новини, а диктор в помаранчеве хутенько перевдягся, мусить читати, бо... Отака-то демократія.

Пишу вам і плачу від безсилля. Як жити? Якби не ваша газета, то опустилися б руки від такого життя!

Скажете: ностальгія. Що ж її спричинило, оту безмежну та важку душевну тугу? А оце остогидле "так" та "любі друзі".

У нас було все — держава, самобутня культура, висока економіка з ядром у Донбасі. Ми знали, що ми — європейці, бо від Іспанії до Уралу — Європа! Ми були сильні, бо поруч Росія, Білорусія. Над нами — одне небо, під нами — спільні надра, що давали нам все...

Ми всім ділилися, економічний і культурний ланцюг єднав Камчатку і Львів, Тюмень і Крим, Київ і Москву, Чорне і Балтійське моря. А що залишилося? Хочу крикнути на весь світ: куди пнетеся ви, 18 тисяч помаранчевих "професіоналів", — на берег Атлантичного океану? А тоді куди? Хто і що вас там чекає? Роздягнули догола, а на березі океану і лапті останні знімуть! Хто і за що вас там поважатиме? За те, що зрадили "свою націю"? Ви, пане Ющенко, не знаєте, як соромно і огидно чути саме від вас ці слова!

Ми, українці, росіяни, білоруси, давно нація, і не "ваша нація". Нам не хочеться бути "вашою нацією"!

А може, ви не знали, що ми, український народ, — нація, а тепер смакуєте ці слова? На здоров`я! Серце моє рветься в минуле. Було горе, холод, війна з фашизмом, радість Перемоги. Після війни по селу провели радіо, телевізори увійшли в кожен дім. Ми поспішали до екранів, було чим жити.

Хіба можна забути хор імені П`ятницького, Верьовки, капелу бандуристів, фестивалі культури і мистецтва? Це була висока культура, яку "проїхали" помаранчевими "Гринджолами"!

У нас були космічні польоти, безплатні медицина і навчання, великі, величні будови. Від цього дух захоплювало.

А що тепер? Телевізор боюся увімкнути, щоб серце від болю і сорому не зупинилося. Подивлюся новини, а диктор в помаранчеве хутенько перевдягся, мусить читати, бо... Отака-то демократія. В центрі Америки є Республіка Беліз. Чого Буш там своїх порядків не встановить? А він до нас, тут йому все треба, бо ж Росія заважає! Обезкровити хочуть слов`ян! Схаменіться, люди, знайте, за кого голосувати!

У телевізорі помаранчеве все — і фон, і одежа, і серце в мужів державних. З люттю висмикую шнур з розетки, падаю на диван, б`ю кулаками по подушці... від безсилля! Де подітися від помаранчевої брехні, як жити далі?

Мій син має вищу освіту, він класний спеціаліст, а працює різноробом у бізнесмена на заводі. В місяць заробляє 400—600 грн., а квартиру наймає за 400 грн. Я віддаю пенсію дітям, бо ще ж є двоє онуків-школярів. Як бути? Власного житла в дітей немає, а кредит не візьмеш, бо відсотки високі. А у вас же, пане Президенте, і у народних депутатів гарні зарплати, маєтки. Яке право маєте ви на таку високу оплату? Я грошей не маю, бо пенсіонерка. Аби молода, то поїхала б на заробітки. А так...

При СРСР я двічі була на курорті, тепер хвора, а ліки... Залишилася наодинці з собою і з Богом та ще з тобою, дорога газето "2000"!

От і газу вже позбулися. Хай нас не втішають. Балон вже по 130 грн. Пане Ющенко, нам не треба НАТО.В нас багата земля, добрий, мудрий, довірливий народ. Нам не треба милостині з-за кордону! Робімо так, щоб нас поважали, бо в нас великий культурний, духовний і економічний потенціал. Не обманюйте нас! Прийде час, і воздасться "злодіям за злая"! Не забувайте!

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0