Віктор Медведчук: ""Берлінського муру" між Києвом і Москвою не буде"

В.Медведчук,

Без цензури.info,

01.02.06

Патологічна неприязнь керівництва вітчизняного МЗС до СНД і, зокрема, Росії досягла такої стадії, коли його чиновники з дипломатичним рангом вже почали відверто ігнорувати українські закони і публічно спотворювати незаперечні факти.

Яскравий приклад такої поведінки продемонстрував нещодавно 1-й заступник міністра закордонних справ України Антон Бутейко. Він заявив, що в українському МЗС вважають некоректним запрошувати спостерігачів від СНД на парламентські вибори 2006 року, оскільки ця організація, мовляв, не має статусу суб`єкта міжнародного права. При цьому високопосадовець послався на заяву Верховної Ради 1991 року, де говорилося, що Україна повинна ставитися до СНД як до структури, що не має статусу суб`єкта міжнародного права.

Заяву пана Бутейка можна сміливо назвати неприхованим тиском на ЦВК і свідомим викривленням норм українського законодавства. Адже ст. 77 Закону "Про вибори народних депутатів України", де регламентується діяльність закордонних спостерігачів, не передбачає жодних обмежень на реєстрацію міжнародних спостерігачів у залежності від статусу їхньої організації. Там лише сказано, що "офіційні спостерігачі від іноземних держав, міжнародних організацій реєструються ЦВК. Пропозиції щодо реєстрації офіційних спостерігачів подаються іноземними державами, міжнародними організаціями безпосередньо або через МЗС до ЦВК". Таким чином реєстрація, відповідно до закону, залежить лише від часу подачі спостерігачами пропозицій про бажання здійснити цю місію.

Аналізуючи цей скандальний факт, варто звернути увагу і на можливі наслідки буквальної реалізації незаконної пропозиції Бутейко. Керуючись його логікою, більшість спостерігачів від міжнародних організацій були б також позбавлені права спостерігати за українськими виборами. Тому що виборче законодавство України під міжнародними організаціями має на увазі як організації, учасниками яких є окремі держави (ОБСЄ, ПАРЄ) так і організації, учасниками яких є окремі громадяни. Наприклад, на минулих президентських виборах як спостерігачі від міжнародних організацій були зареєстровані представники від Українського Конгресового комітету Америки, Національного демократичного інституту, фонду Аденауера, фонду Жореса і ще близько трьох десятків подібних громадських об'єднань. По аналогії з попередньою ініціативою пана Бутейка їх також не можна реєструвати, бо вони не мають міжнародної правосуб`єктності такої, як, наприклад, ОБСЄ.

Але заступник міністра не подумав, куди може завести така логіка. Він, очевидно, був заклопотаний більш важливим на його думку питанням - як не допустити для спостереження за виборами представників організації, яка за результатами президентських перегонів зафіксувала порушення в тому числі з боку "помаранчевої" команди.

Тепер окремо що до питання правосуб`єктності СНД. Перший заступник міністра закордонних справ України мав би знати, що жодних офіційних критеріїв визначення правосуб`єктності міжнародних організацій не існує. Серед юристів-міжнародників панує думка про первинність міжнародної правосуб`єктності, насамперед, окремих держав, тому що в основі її лежить властивий їм державний суверенітет. Інша справа - міжнародні організації. Їхня правосуб`єктність є вторинною, вона обумовлена положеннями статутів та інших установчих актів відповідної організації. Саме ці документи визначають обсяг міжнародної правосуб`єктності таких організацій, який є обмеженим.

Заява ж Верховної Ради, зроблена в грудні 1991 року у момент розпаду СРСР, коли тільки-но визначалися форми СНД, мала на увазі саме те, що Україна не сприймає Співдружність як конфедеративну державу, яка б замінила СРСР. Однак Україна, природно, не може відмовляти ані СНД, ані іншим міжнародним організаціям - незалежно від того - входить вона до їхнього складу чи ні - у певній правосуб`єктності, регламентованій установчими документами цих організацій.

Це - загальновідомі факти, які, на жаль, демонстративно ігнорує один з керівників зовнішньополітичного відомства України.

Зважаючи на такі обставини, представники опозиційного блоку "Не так!" дійшли висновку, що продемонстровані першим заступником міністра закордонних справ некомпетентність, та спонукання ЦВК до незаконних дій, укупі зі зробленим напередодні нового року хамським висловленням щодо Росії, є безумовними підставами для його негайної відставки. Чим скоріше Бутейко буде звільнений з посади, тим менше збитків буде завдано державним інтересам України в стосунках з Росією та іншими країнами СНД.

Водночас опозиційний блок "Не так!" відзначає принципову позицію голови ЦВК Ярослава Давидовича, котрий проігнорував протизаконні вказівки МЗС. Ми сподіваємося, що у своїй подальшій роботі ЦВК завжди сповідуватиме принципи верховенства права.

Чесні і справедливі вибори, безумовно, призведуть до поразки "помаранчевої" влади. Істерично-злісні заяви панів, подібних до Бутейко, лише наближають неминучий кінець їхнього панування. Тому так запекло прагнуть "помаранчеві" за ті кілька місяців, що їм залишилося керувати країною, спорудити височенний мур між Україною і Росією та іншими державами СНД.

Немає сумніву, що таку стіну спіткає доля Берлінського муру.

Але, чи варто гаяти час на повторення помилок минулого? Чи не раціональніше буде негайно припинити ризиковані експерименти над країною та її народом? Для цього не потрібні нові революції. "Помаранчева команда" має бути відсторонена від влади шляхом демократичних виборів. "Польовим командирам майдану" не місце у Верховній Раді і Радах усіх рівнів. Епоха професійних революціонерів мине 26 березня. Зробіть правильний вибір.