Юридичний центр виборчого блоку політичних партій "Опозиційний блок "НЕ ТАК!",
Робітнича газета,
24.02.06
У Центральній виборчій комісії та в судах на дії посадових осіб органів державної влади за адміністративними позовами виборчого блоку політичних партій "Опозиційного блоку "НЕ ТАК!" розглядається більше десятка справ, що є підтвердженням використання адмінресурсу з боку органів державної влади та системного характеру їхніх антизаконних дій.
Конституційно-правова реформа, яка започаткувала відлік часу дії в Україні парламентсько-президентської форми правління, перетворила український парламент на визначальний політико-правовий центр формування зовнішньої і внутрішньої політики держави, утвердження парламентської демократії, зміцнення законності й правопорядку та формування сильної, ефективної державної влади.
Проте новонабутий статус вищого законодавчого органу країни, а тепер вже і найвищого органу в сфері владних повноважень, став спокусою для носіїв влади колишньої системи, їхнього прагнення у будь-який спосіб утримувати важелі управління, що спонукає їх до прямого втручання у виборчий процес — процес із формування парламенту та застосування публічно відвертих явно незаконних методів та форм впливу на виборця з метою забезпечення представництва у Верховній Раді України, сповіданої ними ідеології та політичної спрямованості.
Виборча кампанія з формування законодавчого органу держави й органів представницької влади на місцях виокремлюється як багатовекторністю адміністративного ресурсу, так і новими, раніше не відомими засобами його використання. Якщо загальновідомими засобами в теорії визнаються три засоби використання адмінресурсу (кримінальний, зловживання владою, "тіньова виборча кампанія"), то тепер акцент адмінресурсу зміщений в сферу правового нігілізму та фетишизму, що є характерним для агонізуючого адмінресурсу. Йдеться про відкрите ігнорування та порушення з боку вищих ешелонів влади (посадовців), включаючи гаранта Конституції, вимог Конституції України та виборчого законодавства, спробу під "благими намірами" прийняття мертвонароджених правових актів, які за своїм змістом і спрямованістю є антиконституційними по суті й такими, що суперечать Закону України "Про Центральну виборчу комісію", Закону України "Про вибори народних депутатів України", Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", що, безумовно, має елементи правового фетишизму, зумовленого правовим інфантилізмом, тобто недооцінкою ролі права, поганим його знанням.
Безперечно, в даному випадку йдеться не стільки про вину гаранта Конституції, а про його біду, спричинену недолугістю та необізнаністю його оточення (команди) з надбанням теорії і практики права в сфері державного будівництва та управління.
Реалії засвідчують, що виборча кампанія позначається відвертим втручанням президента України В.А. Ющенка у виборчий процес, систематичними фактами порушення норм демократії, принципів і засад виборчого процесу, передбаченими Конституцією України, міжнародними договорами, та законів України з боку прем`єр-міністра України та інших вищих посадовців виконавчої влади.
Протягом січня-лютого 2006 року президент України своїми діями та висловлюваннями відкрито демонструє неприйнятність здійсненої політичної реформи, запровадженої на конституційному рівні, чим спонукає до невизнання та ігнорування органами державної влади та їхніми посадовими особами чинної Конституції України та законів України. Його заклики про нелегітимність та неконституційність постанови Верховної Ради України стосовно відставки уряду призвели до дисбалансу та неструктурованості правових норм як регуляторів суспільних відносин, породження правового нігілізму в діяльності органів виконавчої влади, підриву принципів демократії, хаосу в нормотворенні та у нормуванні діяльності державних інституцій.
Має місце поширення неприпустимих і не відомих раніше в історії розвитку країн демократії явищ, коли президент країни безпосередньо втручається у виборчий процес, відкрито висловлює упередженість до опозиційних блоків (партій), тим самим порушуючи вимоги Конституції України і виборчих законів щодо неупередженості органів влади у виборчому процесі та заборони ведення передвиборчої агітації у будь-який спосіб. Адже про що може свідчити те, що президент України Ющенко В.А. зініціював позачергове засідання Кабінету Міністрів України, на якому постанову Верховної Ради України від 10 січня 2006 року про відставку уряду назвав "зрадою політичних і моральних інтересів нації", а представників політичних партій і блоків, що її підтримали, — силами, які не дбають про національні інтереси та формують "п`яту колону". При цьому він закцентував увагу, що "трагедії не відбулося, навіть драми не відбулося, але при одній умові — якщо з цього винесуть уроки 36 мільйонів українських виборців, щоб вони добре розпізнали, де є українські сили, а де є сили, які формують дійсно п`яту колону і не дбають про українські інтереси". Скажіть, будь ласка, якою може бути правова оцінка зазначених висловів президента? Безперечно, у даному випадку є аксіомою факт втручання президента України у виборчий процес, факт його упередженості до блоків і партій, які представляють у Верховній Раді України інтереси переважної частини населення України.
Є всі підстави стверджувати, що президент України відсторонився від виконання своїх обов`язків гаранта дотримання Конституції та законів України і не забезпечив в Україні реалізацію конституційних засад політичної, економічної та соціальної багатоманітності суспільного життя, прояви якого особливо мають місце під час виборчого процесу з формування єдиного законодавчого органу держави.
Більше того, Указом від 23 січня 2006 року "Про забезпечення демократичних, чесних і прозорих виборів 2006 року" президент України наділив центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації контрольно-розпорядчими функціями із забезпечення організації підготовки та проведення виборів народних депутатів України. Таким чином, всупереч Конституції України та законам України "Про вибори народних депутатів України" та "Про Центральну виборчу комісію", він незаконно втрутився у виборчий процес та правове поле, винятково конституційного та законодавчого регулювання, розширив та перебрав на себе повноваження, які не надано йому Конституцією України.
Виборча кампанія свідчить про відкрите використання адміністративного ресурсу на етапі проведення передвиборчої агітації з боку президента України, центральних органів виконавчої влади та їхніх посадових осіб. Порушення засадничих принципів виборчого права щодо рівності прав та вільного волевиявлення громадян на виборах до Верховної Ради України, за якими забороняється втручання органів державної влади у виборчий процес та не допускається їх упередженість до партій (блоків) як суб`єктів виборчого процесу, стали мати масовий характер.
Систематичне порушення виборчого законодавства та притискування інтересів політичних партій як складових виборчого блоку політичних партій "Опозиційного блоку "НЕ ТАК!" змушує Блок вести передвиборчу агітацію в умовах політичної, правової та соціальної дискримінації "Опозиційного блоку "НЕ ТАК!" та його представників.
Саме внаслідок таких дій президента України стало можливим, що керівники центральних відомств (Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України) стали на шлях конфронтації та грубих порушень принципу виборчого законодавства, безвідповідального та безпідставного звинувачення окремих категорій громадян та цілих груп населення у зраді, вчиненні інших особливо тяжких злочинів проти держави. Їхні публічні заяви мають відверто недостовірний та наклепницький характер на адресу як "Опозиційного блоку "НЕ ТАК!", так й інших опозиційних сил.
Виборчий блок політичних партій "Опозиційний блок НЕ ТАК!" з самого початку виборчого процесу змушений відстоювати свої права та охоронювані законом інтереси й захищати виборчі права громадян у Центральній виборчій комісії та судових установах України.
Постановою Центральної виборчої комісії №177 від 13 січня 2006 року в.о. прем`єр-міністра України Єханурова Ю.І. визнано винним в порушенні статті 71 Закону України "Про вибори народних депутатів України". Постановами №254 від 20 січня 2006 року та № 73 від 5 січня 2006 року визнані винними в порушенні виборчого законодавства також, відповідно, в.о. міністра юстиції України Головатого С.П. та в.о. міністра внутрішніх справ України Луценка Ю.В.
Дії зазначених вище керівників відомств мають рецидивуючий, хронічний характер, мають місце продовження огульного звинувачення кандидатів від опозиційних блоків в скоєні тяжких злочинів та поширення іншої негативної інформації, внаслідок чого дискримінується Україна як правова держава в очах громадян України і міжнародної спільноти.
Так, своєю постановою, винесеною від імені України Печерським районним судом м. Києва, Луценка Ю.В. визнано винним в порушеннях ст. ст. 66 та 71 Закону України "Про вибори народних депутатів України", які мали місце 2 лютого 2006 року.
На даному етапі у Центральній виборчій комісії та в судах на дії посадових осіб органів державної влади за адміністративними позовами виборчого блоку політичних партій "Опозиційного блоку "НЕ ТАК!" розглядається більше десятка справ, що є підтвердженням використання адмінресурсу з боку органів державної влади та системного характеру їхніх антизаконних дій, навмисно спрямованих на компрометацію опозиційних сил та спонукання до зміни підсвідомості виборців.
Використовуючи доступ до більшості засобів масової інформації України, зазначені особи подають недостовірні, наклепницькі відомості про масовість явищ скоєння умисних тяжких злочинів з боку представників усіх опозиційних блоків — суб`єктів виборчого процесу, і це видається ними як достовірний факт, що відбувся.
Складається враження, що суспільство нашої держави структуровано лише за ознаками бандитських угруповань та криміналітету, кандидати від яких рвуться до парламенту, з одного боку, і поліцейських кордонів, як це є у поліцейській державі, з іншого.
Таким чином плюндрується конституційний принцип презумпції невинності громадянина, за яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Крім того, системний аналіз поданої ними інформації засвідчує, що ця інформація замішана на правовому нігілізмі та має політичне підґрунтя, але за своїм змістом вона не піддається логічному сприйняттю з причини відсутності взаємозв`язку цієї інформації з реаліями у часі, просторі та за фактом, що межує з явищами параноїдального характеру.
Така брутальна псевдополітика та правовий нігілізм діяльності зазначених вище посадових осіб держави є антидержавницькими та такими, що несуть в собі руйнівну дію, легітимізують розкол і конфронтацію у суспільстві.
Территория свободы слова
