Де ти, Богдане?

В.Писанська,

Голос України,

07.02.06

Щоб стати сильною державою, нам треба не озиратися на заокеанського "покровителя", а почати вже нарешті будувати незалежну економіку, використовуючи у власних інтересах геополітичне і стратегічне значення України...

Влада запевнила, що в червні ми станемо членом СОТ. Президент Ющенко закликав Верховну Раду ухвалити законопроекти, внесені для виконання вимог з підготовки до членства України в СОТ, зокрема, ті, що регулюють аграрний сектор. Президент знову звинуватив парламент, який, за його словами, своїми діями перекриває кисень нашому селянинові. Він вважає: членство в СОТ відчинить перед виробниками нові ринки збуту їхньої продукції.

Не зовсім забуте старе: Ющенко рухається у руслі політики Кучми, котрий розпочав похід до СОТ 1993 року, щоразу обіцяючи вступ туди на початку року й шукаючи виправдання наприкінці. Президент Ющенко до останнього переконував, що це неодмінно станеться 2005 року. Навіть тоді, коли США та Європа сказали: "Ні". Нині часові рамки потрапити в край благоденства звужено до півроку.

Благоденства, опонентами якого є начебто українські парламентарії, а гарантами — великий наш друг США. Водночас Америка з благодіяннями не дуже поспішає, а кількість її вимог до України у зв`язку зі вступом до СОТ постійно зростає. Наприкінці минулого року їх залишалося лише дві, а в січні вже... 20. У минулому листопаді ми били в барабани: Конгрес погодився зняти з України торгові обмеження — так звану поправку Джексона-Веніка. А за місяць один з сенаторів звинуватив Україну в розпалюванні антисемітизму, й питання закрили невідомо до якого часу. Ті самі США та Австралія, захищаючи власні економічні інтереси, відмовилися ухвалити Протокол про згоду на вступ України до СОТ. Здається, любов Америки до нашого Президента-демократа пішла на спад, бо вона навіть заради розвитку демократії в Україні ані на йоту не відступила від своїх вимог у цьому питанні. Чи вирішила поставити на іншу конячку?

Український уряд, незважаючи на такий поворот, продовжує нав`язувати думку, що саме СОТ є панацеєю від усіх наших економічних негараздів, а Президент посилається на Польщу та Румунію, які одержали від членства в СОТ переваги. Мабуть, не читав, що зовнішній борг, приміром, Польщі нині становить 100 млрд. доларів — у 2,5 разу більше, ніж до початку реформ. Але є й інші країни, приміром, Грузія, Молдова та Киргизстан, які, виконуючи вимоги зі вступу до цієї організації, повністю розвалили свої національні економіки й живляться вливаннями від американських фондів...

Нам закидають, що в нас ще недостатньо демократії для вступу в СОТ. Тим часом не таємниця, що за часи незалежності Україна могла щонайменше 10 разів стати членом цієї організації. Зокрема, поторгувавшись за "здачу ядерної зброї, чи за участь в іракській війні. Не використали шансу? То до чого тут демократія?

Щоб стати членом СОТ, вважають фахівці, Україна має два варіанти. Перший — той, політику якого наш уряд здійснює нині: грається в піддавки — аж до рівня добровільного холуйства, підлесливо догоджаючи інтересам Заходу. Другий — здійснення незалежної економічної і зовнішньої політики. Такої, як за часів Богдана Хмельницького, котрий навіть зумів посадити на трон такого польського короля, який йому був вигідний. Але, щоб стати сильною державою, нам треба не озиратися на заокеанського "покровителя", а почати вже нарешті будувати незалежну економіку, використовуючи у власних інтересах геополітичне і стратегічне значення України — держави-буфера між Заходом і Росією.

Для того, щоб розпластатися під Америкою, достатньо було Кучми, котрий посадив Україну на "голку" МВФ і Світового банку, а нині — Ющенка з фондом Карнегі на додаток. А нам потрібен інший варіант. Щоправда, для цього треба шукати Богдана Хмельницького. Тоді не ми кланятимемося Заходу, а він уклінно проситиме нас приєднатися до свого клубу багатих і знатних.