"Бандити" повертаються?

Петро Толочко,

Голос України,

11.02.06

Країна знову в смертельній небезпеці, їй, як і раніше, загрожують незліченні полчища "бандитів", що рвуться до влади.

Слухаючи передвиборну партійну рекламу, важко позбутися думки, що наша політична еліта, переважно помаранчева, ніяк не може вийти зі стану постреволюційного чаду. Агітаційні телевізійні ролики блоків "Наша Україна", "Пора—ПРП", "БЮТ", "Костенка —Плюща" нагадують бойові заклики воєнного часу, що кличуть співгромадян до боротьби. Країна знову в смертельній небезпеці, їй, як і раніше, загрожують незліченні полчища "бандитів", що рвуться до влади.

Люди, які не дуже обізнані з нашою українською дійсністю, почувши і побачивши заклики помаранчевих політиків, можуть подумати, що нинішні можновладці в Україні в соціальному і майновому відношенні справді відрізняються від опозиції. Всі безсрібники, що живуть на одну зарплату. Але ж для більшості наших співгромадян, що були свідками корупційного скандалу в стані помаранчевих переможців, уже давно не секрет, що ті також захопили досить великий шматок загальнонародного надбання. І ще невідомо, в кого він більший: у так званих бандитів чи в людей, які демонструють свої чисті руки. Тож навряд чи варто помаранчевим так нестямно кричати: "Тримайте злодія!". Народ знає, хто найбільше зацікавлений у такому заклику.

Не знаю, чи задумався хоч один із представників помаранчевої влади над глибинною сутністю своєї передвиборної риторики. Таке враження, що ні. А варто було б. Як на мене, вона не просто зла й агресивна, а така, що межує з порушенням українського законодавства, сіє розбрат і ворожнечу між громадянами України. Без суду і слідства в ній українських громадян обвинувачують у бандитизмі. До того ж не лише у стані опозиційної політичної еліти, а й фактично серед виборців, які її підтримують.

Цікаво, а хто ж є для цієї частини українського населення Президентом? Природною буде відповідь: "В. Ющенко". Але ж юна страшенно суперечить рекламному телевізійному ролику "Нашої України". У ньому Віктор Андрійович уособлює винятково помаранчевих, просить учасників Майдану не допустити повернення до влади "бандитів", як вони це вже зробили у грудні 2004 року.

Не хотілося б вірити, що цей політико-технологічний передвиборний "шедевр" є дітищем Президента. Більше того, переконаний, що це не так. Це послужливе, "без лестощів віддане", оточення в черговий раз підставляє свого шефа. Власне кажучи, реклама "Нашої України" антипрезидентська, оскільки визнає його у цьому високому статусі лише серед своїх — помаранчевих. На місці Віктора Андрійовича я заборонив би не надто вибагливим соратникам всує згадувати ім`я Президента. Завважте, в жодному іншому агітаційному ролику, в тому числі і не "бандитському", Президент відсутній.

З`ясовується, що дуже злякалися можливого повернення "бандитів" не лише нашоукраїнці, а й їхні ідейні союзники. Експлуатуючи гасла покійного В. Чорновола, вони заявляють, що "бандити повинні сидіти у в`язницях". Хто б із цим сперечався! Ось тільки постає закономірне запитання, яке я чув і від простих людей: "А чому вони вже не сидять у цих самих в`язницях?" Адже більш як рік ви, добродії помаранчеві, неподільно правите країною. Могли за цей час посадити якщо не всіх бандитів, то хоча б стільки, щоб тепер не боятися тих, хто залишився на волі. Але щось не чути було про судові процеси над "бандитами" в Україні. Або їх немає в країні — і тоді вам треба б вибачитися за свої безвідповідальні публічні звинувачення, або вони є — і тоді треба зізнатися у своїй неспроможності виконати обіцяне на "революційному" Майдані. І де гарантія, що ви це зробите в майбутньому?

Уже чую заперечення обурених прихильників помаранчевих. Хіба можна було трохи більш як за рік перебування при владі виконати заявлену роботу з очищення країни від "бандитів"? Але ж рівно за такий само термін нова влада зуміла зруйнувати економіку країни, посварити між собою регіони, зіпсувати відносини з Росією, а також переконати Євроатлантичний альянс (НАТО) у тім, що народ України вже настраждався від того, що перебуває поза цією військовою структурою. То, може, вона не тим займалася?

Переконаний, що страшилки про віртуальних українських "бандитів" потрібні нинішній владі для того, щоб зберегти своє панівне положення. У них серйозно ніхто не вірить. Навіть євроатлантичні наставники помаранчевих. Якби це було не так, не стали б вони вилучати Україну зі списку країн, що підлягають постійному моніторингу на предмет корумпованості.

Мабуть, і справді головне лихо України не в тім, що новій владі не дають можливості ощасливити своїх співгромадян "бандити", "п`ята колона" або "вороги українського народу" (деякі політичні діячі договорилися вже й до такого), а в тім, що влада елементарно некомпетентна. Адже не можна ж серйозно розмірковувати про щасливе європейське майбутнє українців і робити все те, що погіршує їхнє нинішнє становище.

Крім реклами, гнітюче враження справляють непримиренні заяви провладних і, на жаль, опозиційних політичних лідерів: "Жодних переговорів з політичними суперниками, жодного блокування в майбутньому парламенті". Але так можуть казати лише люди, що переймаються своїми політичними амбіціями, а зовсім не долею країни. Мудрий політик ніколи не говорить слово "ніколи". Він завжди зважає на інтереси свого народу, і якщо той зажадає об`єднання з політичним суперником, він неодмінно піде на такий союз.

На тлі непримиренності двох протилежних сил, які поки що переважають у політичному спектрі України, вигідне враження справляє блок, очолюваний Головою Верховної Ради В. Литвином. По суті, він пропонує єдино реальний шлях примирення і злагоди в країні. Буде дуже шкода, якщо виборці України пройдуть повз таку можливість.