Ціна градуса

В.Княжанський,

День,

21.02.06

За словами Олександра Чалого, газовий конфлікт із Росією має тільки одну позитивну рису: в країні пригадали про енергозбереження.

Що ближче до весни та тепла, то менше залишається в Україні прихильників січневих газових угод у Москві. Так, ця важка та холодна зима закінчується, але вона, звісна річ, для нас не остання, й із неї треба зробити серйозні висновки. Учора цим займалися експерти, які зібралися на круглому столі "До енергетичної безпеки в Європі: уроки газової конфронтації Росії з Україною", організованому Фондом ім. Фрідріха Еберта та Центром миру, конверсії та зовнішньої політики України.

Дуже різкий аналіз ситуації провів віце-президент консорціуму "Індустріальна група", колишній перший заступник міністра закордонних справ Олександр Чалий. За його словами, газовий конфлікт із Росією має тільки одну позитивну рису: в країні пригадали про енергозбереження. А негативів дуже багато, і головний полягає в тому, що Україна "дала можливість Росії повністю монополізувати ситуацію на ринку газу країн СНД, закрити доступ на цей ринок будь-яким реальним іноземним інвесторам, фактично закоркувати транзит центральноазіатського газу з території Євразії до Європи й до України". Як зазначив Чалий, "це не лише здача українських національних інтересів, а й стратегічних інтересів Євросоюзу та країн НАТО".

Протягом останніх днів стало помітне негативне ставлення до українсько-російських газових угод посла США в Києві пана Гербста. Та й заступник міністра торгівлі США Девід Семпсон сказав журналістам у суботу, що на зустрічі з прем`єр-міністром України Юрієм Єхануровим американська сторона знову підтвердила свою "зацікавленість у тому, щоб побачити дуже чітку та прозору угоду" між Україною й Росією щодо забезпечення України газом.

Голова найбільшої в країні промислово-фінансової групи СКМ Ринат Ахметов вважає, що українське керівництво не було готове до підвищення Росією цін на газ, унаслідок чого постраждали "українська економіка, український народ".

Із цим представником великого бізнесу, очевидно, погоджується і міністр фінансів України Віктор Пинзеник. На думку міністра, українські виробництва настільки залежні від російського газу, що через підвищення ціни на нього українці просто будуть вимушені віддати росіянам свої підприємства. "Та невизначеність і ризики, що полягають у можливому підвищенні цін, можуть перетворити українські підприємства на установи з переробки російського газу, які платитимуть готовою продукцією з невеликою маржею. А нинішні власники українських підприємств щонайбільше зможуть перетворитися на менеджерів нових власників", — зазначив Пинзеник, виступаючи в суботу на одному з телеканалів.

Заступник міністра закордонних справ Андрій Веселовський, котрий щойно повернувся з Брюсселя, дуже акуратно "зачепив" місцевих бюрократів за те, що вони "замовчують" недопостачання газу українській стороні, що відбувалися 1 і 2 січня (напередодні підписання газових угод), а наднормативні, але передбачені контрактами відбори іншої сторони "оголошуються крадіжкою".

Розшифровка "ноти" Веселовського (він на згаданому круглому столі констатував, що в Україні "вміють відрізняти політику від політиканства") показує, що антиукраїнську позицію в цьому питанні зайняв прем`єр-міністр Італії Сильвіо Берлусконі, який звинуватив Україну в несанкціонованому відборі газу, призначеного для Європи. Але італійці, яких в Україні люблять, все ж абсолютно не зобов`язані відповідати взаємністю. Інша річ — наші офіційні особи, яких країна, так би мовити, найняла для виконання тих чи інших функцій. Як далеко поширюється їхнє право на помилку? І чи зобов`язані інші країни, не кажучи вже про власних громадян, вибачати допущені помилки? Це питання на власний розсуд вирішив Веселовський. На його думку, "визнання українською стороною в принципі необхідності переходу згодом на ринкові відносини в газовій сфері та наміри щодо цього не є достатньою підставою для спонтанного підвищення ціни майже вп`ятеро".

Як бути? Чи можна сьогодні повернути низьку, "політичну", ціну на газ для України. Цього сьогодні мало хто хоче, і ще менше експертів на це сподіваються. Але чи можна без кінця підвищувати, як сказав учора директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики Олександр Сушко, "градус газової критичності"? Думається, громадська думка в країні, підготовлена низькою температурою в квартирах, достатньо дозріла для того, щоб зупинитися і, як пропонує Чалий, виробити певну корекцію зовнішньої політики, спрямовану на те, щоб, зберігаючи націленість на Європу, забезпечити також нову стратегію компромісів із Росією та неконфронтаційний баланс відносин із цією країною.