Таємниці спільного підприємства.
Чи не підірвуть вони програми розвитку країни?
В.Княжанський,
День,
04.02.06
Валерій Боровик, голова оргкомітету Альянсу "Нова енергія України": "...співпраця з компанією "Росукренерго" — це стратегічна помилка України на довгі роки".
Закінчення тижня може виявитися для нашої країни справді доленосним, оскільки останні його дні ознаменувалися двома взаємопов`язаними й такою ж мірою взаємозаперечними подіями. У четвер Україна дізналася про довгострокову стратегію свого розвитку, розроблену урядом Юрія Єханурова, а також про утворення спільного підприємства "Укргазенерго" та підписані ним договори.
Урядова стратегія у вустах прем`єра має обнадійливий вигляд, оскільки в ній зазначені такі високі цілі, як перетворення на європейську державу з демократичним шляхом розвитку, конкурентоспроможною економікою та високим добробутом громадян, для чого обрані відповідні вектори: зростання економіки, підвищення ролі України у світі, розвиток і використання інтелектуального потенціалу нації, підвищення якості життя та єднання країни. При цьому в уряді, мабуть, передбачували докір у тому, що відправленим у відставку міністрам, та ще й у ході виборчої кампанії негоже пропонувати країні довгострокову програму. Тому, розповідаючи про неї студентам Києво-Могилянської академії, Єхануров наголосив, що з урахуванням майбутніх виборів і приходом нового уряду цей документ є максимально практичним і аполітичним.
Наскільки ця програма реальна та здійсненна? Чи не ставить вона як головну свою мету за рахунок пропаганди чергового "світлого майбутнього" зменшити негативні враження від підсумків діяльності урядів "нової влади"? Чи не є цей "аполітичний" за формою документ за своєю суттю передвиборною програмою політичної сили, очолюваної главою уряду?
Спробуємо з`ясувати перспективи втілення довгострокової стратегії, у якій вирішальним досягненням, безумовно, буде подвоєння до 2012 року валового внутрішнього продукту (згідно з прогнозами, нинішній рік може дати нульовий приріст ВВП). Єхануров не зміг пояснити студентам, за рахунок чого це буде зроблене (аналогічна обіцянка в Росії спирається на подорожчання нафти та газу) й пообіцяв пізніше повернутися до цього питання... Як вважають, аналітики, опитані "Днем", усі проблеми впираються в підвищення газових цін і зростання витрат підприємств і держави на енергозбереження. На їхню думку, на це знадобиться не менше 3—5 років, і за цей час на якесь зростання взагалі важко розраховувати...
І тут доводитися повернутися до другої топ-події минулого тижня — створення горезвісного газового СП, основними напрямами діяльності якого стане поставка природного газу й інших видів енергоресурсів українських споживачів. Саме зі зміною газових цін, а також із явною непрозорістю останніх газових домовленостей між Росією й Україною та їхніми господарюючими суб`єктами і виникають багато ризиків, що ставлять під сумнів виконання стратегічних планів українського уряду...
Згідно з повідомленням начальника управління зі зв`язків із громадськістю НАК "Нафтогаз України" Едуарда Занюка швейцарська компанія "Росукренерго" та новостворене СП підписали п`ятирічний контракт на поставку газу. "Ціна газу зафіксована на п`ять років і становить $95 за тисячу кубометрів", — наголосив представник "Нафтогазу".
Обсяги поставок у 2006 році досягнуть 34 млрд. кубометрів, а наступні чотири роки — до 60 мільярдів. При цьому був поставлений особливий акцент на тому, що розмір статутного фонду ЗАТ "Укргазенерго", становитиме п`ять мільйонів гривень, причому це буде внесено "виключно грошовими коштами", тоді як "статутом "Укргазенерго" спільному підприємству заборонено отримувати у власність, розпоряджатися й управляти газотранспортною системою та її частинами, в тому числі підземними сховищами газу".
Далі починаються якісь таємниці. Почнімо з того, що останні газові домовленості в Києві були освячені підписом прем`єр-міністра Єханурова (у виступі на одному з телеканалів він пояснив це приблизно так: "Щоб у декого ноги при підписанні не тремтіли..."). Чи не означає це, що енергетичний блок уряду і/або керівництво "Нафтогазу України" не схвалювали підписані контракти, і голова уряду взяв усю відповідальність на себе. Громадськість, звісно, могла б вітати цей мужній вчинок, якби знала суть протиріч, що виникли усередині владної команди...
Поки ж як вияви виниклої колізії можна розглядати такий "неістотний" факт. Найвищим представником "Нафтогазу" на брифінгу, де розповідали про СП і його контракти (на них, повторюємо, поставив свій підпис український прем`єр), був лише заступник начальника юридичного департаменту НАК Андрій Галущак. Цікаво також, що за наявності здорового та бадьорого голови "Нафтогазу" Олексія Івченка раптом знадобилося, як повідомив Інтерфакс-Україна, призначати маловідомого широкій громадськості Владислава Шперуна тимчасово виконуючим обов`язки голови правління компанії...
Але головна колізія, мабуть, навіть не в цьому. Контракт українсько-російського СП із російським СП "Росукренерго" (нещодавно Президент Віктор Ющенко розповів, що в ньому абсолютно не представлені українські державні структури, але промовчав про те, чи є там наші приватні компанії) намагаються подати таким чином, наче ціна $95 за тисячу кубометрів у ньому Україні гарантується протягом усіх п`яти років... Тим часом, як розповіла названому агентству поінформована особа, контракт передбачає, що в разі незалежних від сторін обставин на паливно-енергетичному ринку або у випадку, якщо ціна не відображає рівня цін ринку, будь-яка сторона може зажадати початку переговорного процесу, обґрунтувавши свою вимогу. При цьому протягом 10 днів цей перегляд мав статися, а у випадку відмови від перегляду він має бути обґрунтований. Словом, контракт не виключає нового газового торгу, а точніше, шоку для України.
Нагадаємо також, що лише за три дні до підписання в Києві цих газових документів представники "Росукренерго" заявляли, що ціна $95 за 1000 куб. м буде постійною тільки в першому півріччі 2006 року, тоді як надалі вона залежатиме від вартості закупівлі середньоазійського газу. А після підписання один із виконавчих директорів "Росукренерго" Костянтин Чуйченко стверджував, що компанія може переглядати ціну на природний газ, що поставляється спільному підприємству "Укргазенерго". За його словами, в документах "прописана процедура, що є типовою для міжнародних контактів такого роду". Щоправда, інший виконавчий директор цієї ж компанії Олег Пальчиков вважає, що такої формули в контракті немає, і пояснює, що ціну газу для "Укргазенерго" визначатиме цінова кон`юнктура на середньоазійський газ. Якщо вже для цих людей підписані контракти не є прозорими, то що вже казати про український бізнес, який вимушений тепер буквально в темряві верстати свої фінансові та виробничі плани? І як йому чути про двократне зростання ВВП, що в таких умовах можна забезпечити хіба що багаторазовим посиленням податкового тиску?
КОМЕНТАРІ
Олесь ДОНІЙ, голова Центру досліджень політичних цінностей:
— Виконавчий директор компанії "Росукренерго" Олег Пальчиков заявив в ефірі телекомпанії НТН, що ціна 95 доларів за тисячу кубометрів газу для України буде стабільною лише на перше півріччя. У подальшому вона може зазнати змін у зв`язку з можливістю збільшення ціни на газ середньоазійськими державами. Відповідно, позитивні реляції Плачкова й Івченка не дуже відповідають дійсності. Що стосується створення нової компанії "Укргазенерго", то важко говорити про позитиви або про негативи її створення, а можна констатувати лише одне: як увесь переговорний процес із "Газпромом", так і засновники "Росукренерго", а також процес формування нової компанії приховані від очей громадськості. Газ має настільки велику ціну й тягне за собою такі великі прибутки, що ці перипетії є лише іграми російсько-українських бізнесових еліт. Чи матиме позитивне значення створення "Укргазенерго" — українське суспільство дізнається лише потім, на власній шкурі.
Сергій ЄРМІЛОВ, директор Інституту енергозбереження й екології, екс-міністр палива й енергетики:
— Питання тут не в ціні. Насправді замість НАК "Нафтогаз України" в країні фактично організована філія "Газпрому" з подальшим поступовим поглинанням "облгазів" і замиканням на себе функцій управління газотранспортною системою України. Це вже відображене в документах. Їм не треба брати щось на баланс, не треба купувати. Досить сидіти на крані в Москві й тут за трубою. Це найдешевший й абсолютно безплатний варіант для того, щоб отримати українську ГТС в управління, причому на 25 років, до 2030 року. Тож зараз можна говорити про втрату Україною частини своєї незалежності...
Валерій БОРОВИК, голова оргкомітету Альянсу "Нова енергія України":
— Я маю великі сумніви в тому, що СП збереже 95 доларів хоч би на 2006 рік. А співпраця з компанією "Росукренерго" — це стратегічна помилка України на довгі роки. Ми ж беремо тепер газ не в первинних власників ресурсів, а в посередників. Таким чином ми себе самі штучно відсікаємо від туркменського ринку та від угод із країною, яка була для нас єдиним джерелом диверсифікації поставок газу. Я не знаю достовірно, чому до підписання контрактів про СП приєднався Кабмін. Але мені зрозуміло, що Україні довелося відступити від свого початкового рятівного наміру зробити учасником СП не "Нафтогаз", а його дочірню компанію "Газ України", чим гарантувався захист від поглинання ГТС. До того ж, не знаючи кредитної історії "Росукренерго" та не уявляючи, як ця компанія виконуватиме домовленості щодо СП, не можна визначити й реальність запропонованої урядом програми стратегічного розвитку. Якщо домовленостей не виконуватимуть, то зрозуміло, що цю програму доведеться переглядати.
Территория свободы слова
