Юрій Бойко: Економіку підбадьорить "індустріальний кулак"

П.Дзюбенко,

День,

01.02.06

Юрій Бойко: ""Помаранчева революція" завершилася банальною помстою тим, хто просто професіонально виконував свої обов`язки, внаслідок кадрових чисток місця професіоналів зайняли дилетанти, і зараз ми пожинаємо плоди їхньої діяльності".

Республіканець Юрій Бойко розробляє у блоці "Не Так!" економічну програму. В її основі лежить модернізація української промисловості. За її допомогою опозиціонери обіцяють вивести Україну в двадцятку розвинених країн світу. Юрій Бойко знає, що треба змінити в економіці та як провести необхідні політичні рішення.

— Юрію Анатолійовичу, ви увійшли до політичної сили з досить оригінальною назвою — Опозиційний блок "Не Так!"… Ваша позиція базується лише на критиці нинішньої влади?

— Як цивілізована опозиційна сила, ми критикуємо владу. Ми бачимо допущені нею помилки і не можемо мовчати про них. Адже що змінилося після виборів? Ми стали свідками численних криз. Від головної проблеми — різкого погіршення якості життя — громадян знову відволікають на другорядні теми: урядова криза, захоплення маяків або референдум з політреформи. Насправді ця ситуація мало відрізняється від базарної ситуації, коли в сум`ятті злодій голосніше за всіх кричить "Тримай злодія!".

— Важко сперечатися про те, що добробут українців погіршився. Але все-таки хотілося б почути вашу оцінку діяльності влади. Що ви вважаєте помилками?

— Одна з головних помилок — це кадрова проблема. "Помаранчева революція" завершилася банальною помстою тим, хто просто професіонально виконував свої обов`язки. Внаслідок кадрових чисток місця професіоналів зайняли дилетанти, і зараз ми пожинаємо плоди їхньої діяльності.

Низка штучно створених товарних криз допомогла одним набити кишені, а мільйони українців у результаті не встигали вслідкувати за зростанням цін то на бензин, то на м`ясо, то на хліб. До кінця минулого року ми стали свідками бездарно початої та бездарно програної газової кризи. Керівники енергетичної галузі захотіли перейти на грошові розрахунки з Росією, але заговорили про це, не прорахувавши всіх наслідків. У результаті ціна на газ для промисловості виросла на 30 відсотків, а для комунальної сфери — вдвічі.

Я скажу так: помилок припускається багато хто, але гірше за все тим, хто на них не вчиться. Сьогодні економіка — на грані катастрофи. Ми першими звернули увагу суспільства на наростання кризових явищ. Зараз про необхідність термінових заходів уже говорять усі, кому не ліньки.

А уряд тим часом замість вирішення нагальних проблем кинувся брати участь у передвиборних перегонах. Це свідчить про безвідповідальність влади.

— … та відсутність стратегії?

— Ні, не зовсім. Нещодавно Президент озвучив пріоритетні напрями розвитку. Судячи з його звертання, Ющенко та його радники приблизно уявляють собі, яким має стати українське суспільство. Та от за який рахунок провести соціальні реформи, де взяти кошти на перетворення — це краще знають професіонали від реального сектору.

— У чому ж полягає ваша пропозиція?

— Наша мета — об`єднати націю заради здійснення могутнього економічного прориву. Це може забезпечити модель економіки інноваційного індустріалізму. Не буду приховувати — це дуже амбіційний проект, подібна стратегія лежала в основі розвитку економік багатьох сучасних країн — лідерів світового господарства. Україна має все необхідне для того, щоб перетворитися з сировинного додатку на продавця високотехнологічних товарів та послуг. У нас є високий освітній потенціал, виробнича база. Не вистачає лише стратегічного мислення: ми ж десятиріччями розпорошуємо свої ресурси замість того, щоб обрати головний напрям економіки, вкласти в нього достатню кількість коштів і створити "індустріальний кулак" — групу національних та приватних корпорацій-лідерів, здатних самостійно конкурувати на світовому ринку.

— Які галузі, на вашу думку, можуть стати пріоритетними?

— Сьогодні третину українського експорту складає продукція металургії. Але метал — продукт стратегічний, він коштуватиме в десятки разів дорожче у вигляді готової продукції. Тому насамперед доцільно розвивати машинобудування. Ми повинні створити для цієї галузі відповідні умови: дешеві кредити, податкові пільги.

В Україні діє безліч наукових установ, багато які з них займаються розробками, перебуваючи, в буквальному смислі, на межі виживання. Але наука — це основа інноваційної індустріалізації. У певних умовах бізнесмени зрозуміють, що їм необхідний союз із ученими: для створення нових високотехнологічних продуктів потрібен замкнений цикл — від розробки ідеї до її реалізації.

— Прозаїчне запитання: а що отримає народ від цього?

— Економічна програма Опозиційного блоку "Не Так!" гарантує економічне зростання на рівні 8—10 відсотків, інфляція — 6—7 відсотків, зменшення за 5—7 років рівня енергоємності економіки в два рази. Такий стабільний розвиток, безумовно, дозволить поліпшити добробут українських громадян і дозволить досягти середнього розміру зарплати в 1500 гривень, пенсій — 800 гривень.

Тут усе логічно. Модернізація дозволить збільшити прибутковість промисловості. Малі міста відчують це у збільшених зарплатах та відрахуваннях до бюджетів. В умовах зростання виробництва підприємства конкуруватимуть за робочу силу. Бізнес вимушений буде більше інвестувати у своїх працівників. Зросте попит на освічених фахівців.

Тому влада і бізнес домовляться про збільшення фінансування освіти, медицини, сфери культури та мистецтва. У нових економічних умовах відбудеться сплеск розвитку науки.

— Як ви збираєтеся реалізовувати свій план? У кожної сили є своя програма, і кожна намагатиметься нав`язати саме її. Як ви "продавите" свою програму?

— Вважаю, що часи ручного управління давно минули, хоч як би дехто намагався їх повернути. Сьогодні технологія прийняття рішень ускладнилася, роблячи той чи інший крок, треба враховувати дуже багато інтересів. Сотні програм і стратегій так і залишилися на папері тому, що їхні творці не розуміли цієї простої істини.

Єдину можливість змінити економіку вбачаю в пошуку стратегічної згоди між суспільством (в особі уряду) та приватним капіталом (а також політичних сил та окремих політиків, які його представляють) щодо пріоритетів економічної політики на найближче десятиріччя.

— Можна конкретніше, що маєте на увазі під "згодою"?

— За світовим досвідом, ця згода може бути закріплена у вигляді національної програми і законодавчого акта на найближче десятиріччя.

Предметом домовленості повинні стати "100 інновацій" — перелік проривних інноваційних технологій, впровадження яких дозволяє провести ефективну реіндустріалізацію провідних промислових галузей за участю держави та приватного капіталу, із залученням внутрішніх та зовнішніх інвестицій.

— Схоже на "міжсобойчик" між олігархами. Ви так не вважаєте?

— Ні, в жодному разі. Замість державної підтримки пріоритетних напрямів приватний капітал повинен пообіцяти підтримувати обумовлені стандарти соціального розвитку — темпи зростання зарплат, рівень соціальних виплат, зміни в системі освіти та медицини.

— Виглядає як красива, але нереальна мрія…

— Згоден, в українській політиці не звикли тримати слово. Але причина не в низькій моралі, а в незрілості політичної системи. Домовленості діятимуть, коли для цього будуть створені спеціальні правила гри.

Тому ми свідомо виступаємо за політичну реформу. Нова редакція Конституції створює такі умови, в яких політичним силам, великому бізнесу просто доведеться домовлятися. Інакше на нас чекає хаос — розпуск парламенту, імпічмент Президенту, бездіяльність уряду та падіння довіри виборців. Навряд чи політики цього хочуть.

Блок "Не Так!" знає не лише, що треба робити в країні, але і як цього досягти. Тому твердо відстоюємо політреформу і шукатимемо компромісу з основними гравцями щодо пріоритетів економічного розвитку.