Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  07.09.2025
  Статьи

Версия для печати


День бабака

Тарас ФЕДЮК,

Свобода (27.09-03.10.2005),

27.09.05

Події, що відбуваються нині в Україні, на її політичному Олімпі, без перебільшення поставили на вуха всю націю. Схоже на те, що 22 листопада — у першу річницю помаранчевої революції — святкувати вже буде просто нічого. І ні з ким. І ні з чим.

Молоді “регіонали” відкрили пункти з прийому помаранчевої символіки. Так приймають макулатуру. Ганчір’я. Порожні пляшки. Сміття.

Сказати, що на душі гидко й гірко — то не сказати нічого. України, яку ми вистоювали на холодному майдані, нема. Та чи й була?

Запитань більше, ніж відповідей. Якщо відповіді є взагалі. І все ж, не сподіваючись щось почути у відповідь, бо нова влада з народом говорить ще менше, ніж попередня, ризикну сформулювати кілька запитань.

Перше. Чи варті кілька підозрюваних у корупції чиновників поруйнування помаранчевої коаліції? Чи варті вони ж урядової кризи?

Друге. Де той “маленький українець”, який, згідно з обіцянками, мав би бути в центрі уваги влади? (Всі ми знаємо де, але не скажемо, бо лексика буде надто ненормативною.)

Третє. Хто фальсифікував вибори? Якщо проаналізувати, кого найбільше покарано останніми місяцями, то головним фальсифікатором виборів, видається, була Юлія Тимошенко.

Четверте. Хто замовив убивство Георгія Гонгадзе? Ще в березні, якщо не помиляюсь, Президент Ющенко дав слово, що протягом двох місяців...

П’яте. Чи варта персоналія будь-якого прем’єра меморандуму, підписаного між Ющенком і Януковичем? Меморандуму, в якому, за скупими коментарями його підписантів, йдеться про “припинення політичних репресій” (то Президент визнав їх існування?); “збереження власності” (влада гарантує недоторканість награбованого?); “амністію” (то тепер порушників виборчого законодавства, фальсифікаторів, бандюків з бейсбольними битами випустять на волю? Для чого? Чи не для виборів грядущих?).

Шосте. Чи дочекаються тюрми своїх бандитів? Щоправда, на це запитання відповідь вже є. Вона міститься у самому меморандумі.

Я не проти національного примирення. Я не вимагаю крові і жертв. Крім того, я довго живу і розумію, що політики рідко коли виконують свої обіцянки. Але скажіть мені на милість: якщо злодії не покарані, якщо нова влада “обціловує” “злочинний режим”, якщо Кучма з Пінчуком, Лукашенко і Путін вітають відставку уряду Юлії Тимошенко, то чи не здається вам, шановні читачі, що звуть нашого Президента просто і дещо несподівано — Віктор Янукович? І нам треба знову виходити на Майдан і знову скандувати: “Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!” Щоб вийшов до нас той, десятимісячної давності, Віктор Андрійович і звернувся до нас: “Любі друзі!”. І ми б йому знову повірили.

Був колись такий славний фільм “День бабака”. Переконаний, що читачі його бачили, але коротенько нагадаю. Там головний герой увесь час повертався в один і той самий прожитий день, проживаючи його знову й знову. Невже і нам судилося?

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0