Дев`ять місяців Тимошенко
Підсумки роботи першого "помаранчевого" уряду

Максим Калашников,

Без цензури (16-22.09.2005),

16.09.05

Для бізнесу дев`ять місяців уряду народної довіри не принесли багато доброго. До речі, новину про відставку уряду, яка прозвучала на бізнес-форумі, присвяченому співробітництву бізнесу та влади, підприємці зустріли бурхливими оплесками. Анатолій Іванов, голова філії французької компанії "Меліора" в Україні, сказав, приміром, таке: "Економіки в розумінні бізнесменів не існує. Є ручне управління й рух виробництва. Не було ніякої приватизації. Не було інвестування. Є роздача підприємств, розподіл між кланами".

Дехто вважає його найуспішнішим урядом в історії незалежної України. Дехто – черговим у низці всіх швидкоплинних Кабмінів. Дехто розчарувався через нього в майданних революціях зокрема та демократії в Україні – загалом. А дехто, навпаки, ще більше відчув ненависть до олігархів, які відставили "залізну леді України". Чи виправдав уряд народної довіри, як він сам себе позиціонував, цю народну довіру?

Хліба! А видовищ уже потім

Свої досягнення Юлія Тимошенко, на той час уже екс-прем`єрка, спробувала розкласти по поличках на першій після відставки прес-конференції, яку, мабуть, дивилася вся країна. Там пані Тимошенко заявила про десять, на її погляд, найрезультативніших кроків. Отже, докладно.

"Ми закрили тіньові обіги, припинили контрабанду". Звісно, протягом півроку митники та прикордонники бадьоро рапортували про кількість затриманих фур, вагонів, авто з енною кількістю кілограмів, декалітрів, кубічних метрів тощо. Насправді на зміну контрабанді прийшли ще хитромудріші чорні схеми під прикриттям того ж таки уряду. Найяскравіший приклад – цукор. В обхід парламенту цукор-сирець завозила з-за кордону маловідома фірма та кидала на митниці, а звідти його забирав Держрезерв і продавав на внутрішньому ринку. При цьому гроші цій маловідомій фірмі на завезення цукру аж із Аргентини надавала державна структура. Інше логічне запитання: чому проти "найчеснішого митника чесного уряду" Володимира Скомаровського збираються порушити кримінальну справу? Чи не через надзвичайну чесність?

Друге досягнення, за словами екс-прем`єрки, – зростання ВВП на чотири відсотки. Тут вона навіть навела приклад того, що середнє зростання ВВП в США – 3,7%, а в Євросоюзі – 1,7%. Чим саме номінальний ВВП відрізняється від реального, "БЦ" писала докладно в одному з попередніх номерів. Варто лише сказати, що валовий внутрішній продукт є розрахунковим показником, і його відчуває пересічний громадянин тільки разом з інфляцією. Її, як і ВВП, кілька разів переглядали, причому інфляцію – у бік збільшення, а ВВП – у бік зменшення. За останніми даними за рік, ВВП має становити 8%, а інфляція – 9,2%. На макроекономічному, тобто глобальному, рівні це означає, що доходи населення зростають повільніше, аніж споживчі ціни. А те, що бюджет на 80% перевищує торішній, про що повідомила на прес-конференції екс-прем`єрка (він перетнув стомільярдну межу), для пересічного громадянина абсолютно нічого не варте. І навіть збільшені мінімальні зарплати, видатки в бюджетній сфері, пенсії та сукупні доходи кожного з нас реально з`їла інфляція.

Відставка уряду – бурхливі оплески бізнесменів

Для бізнесу дев`ять місяців уряду народної довіри теж не принесли багато доброго. До речі, новину про відставку уряду, яка прозвучала на бізнес-форумі, присвяченому співробітництву бізнесу та влади, підприємці зустріли бурхливими оплесками.

Анатолій Іванов, голова філії французької компанії "Меліора" в Україні, сказав, приміром, таке: "Економіки в розумінні бізнесменів не існує. Є ручне управління й рух виробництва. Не було ніякої приватизації. Не було інвестування. Є роздача підприємств, розподіл між кланами".

Володимир Клименко, генеральний директор Української зернової асоціації, додав до цього: "Абсолютно було зрозуміло для бізнесу, який спостерігав за діями влади, що ніяких позитивних рухів не відбувалося. Замість того щоб сваритися, треба з ранку до вечора працювати".

А Василь Попик, голова профспілки таксистів, вважає: "Хабарі не зменшились, а тільки збільшились удвічі-тричі, бо стали брати ще й за ризик. У нас проблеми були, є й будуть. За попередньої влади нам було погано, за нової теж погано. Треба, мабуть, когось нового".

Тим часом Юлія Тимошенко зафіксувала й таке досягнення уряду, як початок створення унікального інвестиційного клімату в Україні. Пригадується, після київського міні-Давоса потенційні іноземні інвестори поставили перед українською владою 10 вимог, за умови виконання яких вони ладні прийти в Україну зі своїми грошима. Зокрема, вони вимагали підтримки на найвищому рівні та спрощення бюрократичних процедур реєстрації, адміністрування тощо; ухвали закону про цінні папери, який би захищав права акціонерів, та запровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку й аудиту; позитивного голосування законів щодо вступу України в СОТ до літніх канікул депутатів; справедливих компенсацій за витрати, пов`язані зі скасуванням вільних економічних зон; скорочення соціальних податків, податку з корпоративного прибутку; перегляду механізму відшкодування ПДВ для експортерів і, нарешті, подолання корупції.

Справді, велику роботу виконав уряд щодо вступу в СОТ в економічній площині. Зрештою, те, що це питання заполітизували народні депутати, аби довести, хто в домі хазяїн, не провина Кабміну. Що ж до інших проблем, які заважають інвесторам нести гроші в Україну, то тут цілковите провисання.

Стосовно малого бізнесу, то його представники не очікували від уряду нічого оригінального, лише настійливо просили нардепів зробити їх "у законі": ухвалити нарешті закон про єдиний податок та спрощену систему оподаткування. Справді, на початку прем`єрства пані Тимошенко серйозно взялася за справу, створила робочу групу, координаційну раду та ще купу допоміжних органів, які мали опікуватися підприємцями та розробляти закони, проте не змогла вплинути на Міністерство фінансів, яке бачить закон у зовсім іншому світлі, ніж підприємці. Отже, наступного року малий бізнес буде знову поза законом: будь-які податкові зміни в закони можна вносити лише за півроку до початку дії нового бюджету.

Останнє і чи не найбільше урядове досягнення, на думку екс-прем`єрки, – чиста й прозора приватизація. Прозора настільки, що вся країна рахує хабарі, начебто отримані головою Фонду держмайна від власника НЗФ Віктора Пінчука за "дахування" у справі з Нікопольським, і тільки той, хто не має телевізора, не знає, що самій прем`єрці обіцяно певну кількість акцій телеканалу "1+1" від іншої сторони – Ігоря Коломойського – за допомогу у вирішенні "феросплавного" питання на його користь.

За великим рахунком, під граблі реприватизації потрапили тільки два металургійних гіганти – НЗФ та "Криворіжсталь", які опинилися заручниками ситуації, де основний удар було спрямовано на родинні зв`язки власника НЗФ (Віктора Пінчука) з колишнім президентом Леонідом Кучмою. Банальна річ, але дрібніші "криворіжсталі" можна знайти в кожному районі, тільки не такою мірою політично розпіарені. До речі, за часів Тимошенко жоден об`єкт не було, власне, приватизовано. Так, списки складали, роздержавлення готували, але до найголовнішого – "чистої приватизації" – справа не доходила жодного разу. Тож про яку "чистоту" може йти мова?

Кризовий менеджмент, або "Невиноватая я"

"Тільки взявся за яйця, олія подорожчала" – знаменита лукашенківська фраза актуальна й для України. Дев`ять місяців Україну супроводжували різноманітні кризи в багатьох галузях економіки: м`ясна, цукрова, нафтова та газова. Передбачаючи запитання із цього приводу, Юлія Тимошенко на прес-конференції сама пішла в атаку й звинуватила в усьому аморфне "оточення Президента", яке не давало їй займатися газом, домовлятися з нафтовими компаніями, відкривати та закривати ринки продовольства. Що маємо? Бензин А-95 – 4,15 гривні, м`ясо – 35 гривень за кілограм, цукор – 5 гривень. Як відомо, один із головних законів ринкової економіки полягає в тому, що річ має коштувати стільки, скільки вона коштує насправді. Та чи доречно це у випадку з товарами першої необхідності для населення – риторичне питання. До речі, ринковість-неринковість методів – найперший привід для політичних спекуляцій.

До Нацбанку та курсів валют уряд офіційно не має жодного стосунку. Але ж різке укріплення гривні сталося за часів Тимошенко. І в тому, що люди стали біднішими на п`ять відсотків, вони ладні винуватити також її.

Звісно, критикувати уряд, особливо на кухні з кумом, – справа кожного, бо ж усе-таки демократія. А от чи виправдав Кабмін Тимошенко назву "уряд народної довіри", буде видно з парламентських виборів, адже всі міністри, яких не залишать на посадах, знову попрямують у будинок навпроти.

Дев`ять місяців Тимошенко Підсумки роботи першого "помаранчевого" уряду

Максим Калашников,

Без цензури (16-22.09.2005),

16.09.05

Дев`ять місяців Тимошенко
Підсумки роботи першого "помаранчевого" уряду