Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  07.09.2025
  Статьи

Версия для печати


П’ять років туману

Олександр ЧЕРЕВКО,

Сільські вісті,

20.09.05

16 вересня у Львові, Таращі та Києві не надто велелюдні зібрання вшанували п’яті роковини зникнення та загибелі Георгія Гонгадзе. Загальний лейтмотив тих акцій — набридло жити без правди!

У Львові збирали підписи за перейменування однієї з центральних вулиць ім’ям Георгія. За перші півгодини назбирали ще 200 до вже наявних восьми тисяч. Однак Лесю Гонгадзе та ініціатива зовсім не втішає. П’ять років у муках і знущаннях з неї вже кількох влад так і не дають висохнути сльозам на її очах. Мамі не треба вулиць і звання Героя України. Мамі не треба надмірної політизації та постійного згадування «всує» імені її непохованого сина.

Леся Гонгадзе вже нікому не вірить, бо обіцяні їй експертизи «таращанського тіла» так і не зроблено. Відтак вона не йме віри ні Ющенкові, ні Піскунові й збирається позиватися до Європейського суду.

На роздоріжжі під Таращею, де стоїть єдиний хрест Георгієві на невисокому кургані, також відбулися скорботні заходи. Виступали на них Олександр Мороз, Юрій Луценко, Валентина Семенюк, Микола Томенко. Юрій Луценко, який взяв слово скоріше не як виконувач обов’язків міністра внутрішніх справ, а як політик, вказував, що справу Гонгадзе й після смерті Юрія Кравченка та зникнення Олексія Пукача можна «на підставі непрямих доказів» довести до суду й «покарати замовників».

— Кравченко у своїй передсмертній записці прямо обвинуватив Леоніда Кучму, — нагадав Ю. Луценко. — Також є свідчення сотень людей, які стежили за Георгієм, які знали про те, що з ним сталося.

Словом, кінці у воду заховати так і не вдалося.

Олександр Мороз розставив інші акценти. Він, як переконував, впевнений, що до виборів 2006 року перед судом постануть не лише виконавці злочину, а й його замовники. Принаймні для цього є усі передумови. Сподівається О. Мороз і на те, що Президент у сьогоднішніх умовах виявить більшу волю й зацікавленість у розкритті цього злочину.

А Микола Томенко чехвостив вже нову владу за «свідоме зволікання розслідування справи, в якій давно відомі й імена виконавців, й імена замовників».

У столиці скорботні заходи розпочалися біля Національної спілки журналістів, де прикріплено табличку з іменами одинадцяти журналістів, котрі склали голови за свободу слова. Тут також лунали гучні слова й запевнення. А як смерклося, Хрещатиком — від Бессарабки до Майдану — вибудувалася жива вервечка із запаленими свічками. На вулиці Банковій, де й понині президентський секретаріат, уже вдруге прикріпили таблички з новою назвою вулиці — Георгія Гонгадзе. Ніхто тому опору не чинив. А потім поріділа колона дійшла до Генеральної прокуратури.

Єдина різниця з минулими схожими акціями — менша кількість учасників та змінений плакат. Замість «Кучма, де Гонгадзе?» люди несли вже виправлений текст, написаний поверх колишнього, — «Ющенко, де замовники Гонгадзе?»

Тим часом Віктор Ющенко у Нью-Йорку знову обіцяв «прогрес» у справі. Усім обіцяв — і журналістам, і стурбованому Євросоюзові, і ООН...

Хотілось би й собі повірити, що п’ятирічки туману більш ніж достатньо для розслідування злочину. Що в Президента, особливо після останніх подій, з’являться вкрай потрібні для цього злість разом з відчуттям справжньої відповідальності. Адже торік у листопаді люди вийшли на Майдан не так персонально за Ющенка, як за правду про Георгія. І у Віктора Андрійовича залишився єдиний шанс довести, що він це, нарешті, зрозумів.

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0