ЯК ПОСВАРИЛИСЯ ОЛЕКСАНДР І ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧІ
КОЛИШНІЙ ДЕРЖСЕКРЕТАР ЗІНЧЕНКО ЗВИНУВАЧУЄ ПРОВІДНИХ МОЖНОВЛАДЦІВ У КОРУПЦІЇ

Ярослав ГАЛАТА,

Демократична Україна,

07.09.05

Сенсаційність заяв Зінченка ще й у тому, що він уперше з посадовців (нехай і колишніх) такого високого рангу публічно розшифрував поняття «оточення Президента». Хоча, за його зізнанням, цей термін — не надто точний, оскільки в оточенні Віктора Ющенка «чимало порядних і професійних людей». Але три прізвища тих, хто, нібито, узурпував вплив на Віктора Ющенка, Зінченко все ж оприлюднив. Це — уже згадуваний секретар Ради нацбезпеки Петро Порошенко, перший помічник глави держави Олександр Третяков та керівник парламентської фракції «Наша Україна» Микола Мартиненко. Зінченко звинуватив цю «трійцю» в корумпованості...

Як і прогнозували численні політологи, старт нового політичного сезону видався надзвичайно жарким. Пригадується, ще на початку літнього затишшя (а чи було воно цього року?) експерти подейкували про неминучість кадрових змін з приходом помаранчевої пори року. Неточність була лише у прізвищі: відставку все більше пророкували Прем'єр-міністру Юлії Тимошенко. А першим команду Віктора Ющенка залишив держсекретар Олександр Зінченко.

Його викривальна прес-конференція, котра демонструвалася у прямому ефірі, напевно, ще довго згадуватиметься й аналізуватиметься. До речі, сам факт такої трансляції свідчить: де в чому нова влада таки відрізняється від своєї попередниці. Важко уявити, щоби котрийсь бунтівний чиновник часів «пізнього» Леоніда Кучми отримав таку преференцію від власників провладних телеканалів. Але в тому то й справа, що Віктор Ющенко ще далеко не «пізній». Його президентство ще настільки юне, що подібного роду кадрові скандали неабияк підривають довіру як до нього особисто, так і до влади в цілому. Відставник-неофіт Зінченко, поза всякі сумніви, це чудово усвідомлює. Відтак його відставка стала або наслідком справді нестерпних умов праці (як запевняє він сам), або підступом проти молодої влади (в чому переконує нинішній найбільший опонент Олександра Олексійовича Петро Порошенко). Третього, як кажуть, не дано.

Шановні читачі, котрі дивилися прес-конференцію Зінченка у прямому ефірі, мабуть, звернули увагу на те, що більшість журналістів відреагували на вступну промову колишнього державного секретаря оплесками. Це також — доволі знаково. Скажімо, Петра Порошенка, котрий власною персоною з'явився у зал «Інтерфаксу», цим не обдарували. Ніде правди діти, навіть найбільш «помаранчева» пишуча братія впродовж останніх місяців якимось шостим відчуттям усвідомлює: справи в державі розвиваються не зовсім так, як планувалося під час революційної ейфорії. Тому нинішній вчинок Олександра Зінченка все ж таки заслуговує на повагу. Цією відставкою можна продовжити перелік подібних кроків багатьох високопосадовців. Можна згадати, скажімо, залишення посади віце-прем'єром Ігорем Юхновським з уряду Леоніда Кучми у 1993-у або відставку кількох провідних кабмінівців з уряду Павла Лазаренка. Серед свіжіших прикладів — доволі скандальне закінчення кар'єри Валерія Хорошковського. Пригадується, після того, як той демонстративно пішов з уряду Віктора Януковича, чинний Президент Віктор Ющенко, ще був народним депутатом, з парламентської трибуни емоційно сказав: «Валеро, ти молодець!».

Олександру Зінченку таких месиджів з нинішнього опозиційного табору не роздають, адже він сам — виходець з лав партії, котра за Леоніда Кучми мала все, а нині досі не може віднайти собі гідну нішу. Відтак у СДПУ(О) Зінченка не люблять. І це почуття багато в чому обопільне. Принаймні, відповідаючи на одне із запитань, Зінченко зауважив: «Я не знаю, що таке нинішня опозиція. Вона настільки неструктурована й не здатна робити серйозних кроків, що, я думаю, вирішальною буде ситуація, яка вималюється в середині самої владної структури, що відтворить ті процеси, на котрі сьогодні є тільки натяк».

Можливо, так і буде. Але судячи з присутності й подальшого виступу на прес-конференції Петра Порошенка, поки що немає. Петро Олексійович позавчора не виглядав таким спокійним, як дуже часто, «відбриваючи» нападки опонентів: раніше у Верховній Раді, а нині — з секретарського крісла. Але в одному він правий точно: Зінченкові звинувачення наразі нічим не підкріплені. Поради провести щось на зразок інтерактивного опитування на «5-у каналі» щодо довіри Петрові Порошенку — це швидше з розряду кпинів. Фактів корупції «представників оточення» Зінченко справді не оприлюднив. Хоча й тут не все так просто, позаяк тепер, після перипетій із Борисом Колесниковим, Іваном Різаком та іншими «достойниками» попередньої влади, всі побачили, наскільки важко доводити провини політиків такого високого польоту.

Поки що пан Зінченко відкидає припущення про те, що вже незабаром його прізвище можна буде побачити, скажімо, у передвиборчих списках блоку Юлії Тимошенко, чи, принаймні, серед її штабних активістів. Але, пригадується, після виходу з СДПУ(О) він теж не надто активно говорив про свою потенційну причетність до Віктора Ющенка. Відтак дрейф Зінченка до БЮТу — цілком можливий і реальний. І тоді цей альянс дійсно може багато що змінити в українському політикумі. Чимало залежатиме від того, наскільки серйозно Віктор Ющенко хоче йти на парламентські вибори єдиним провладним блоком. Якщо таки хоче, то кадрові зміни неминучі. Коли вірити Зінченку, саме це є однією з умов його повернення до командної гри. Тому це — шанс. Причому аналогів в українській 14-річній історії не так і багато. З відомих політиків, здається, лише Євген Марчук двічі повертався у провладну річку з опозиційної. І таке враження, що й нині почувається не найгіршим чином.

ЯК ПОСВАРИЛИСЯ ОЛЕКСАНДР І ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧІ КОЛИШНІЙ ДЕРЖСЕКРЕТАР ЗІНЧЕНКО ЗВИНУВАЧУЄ ПРОВІДНИХ МОЖНОВЛАДЦІВ У КОРУПЦІЇ

Ярослав ГАЛАТА,

Демократична Україна,

07.09.05

ЯК ПОСВАРИЛИСЯ ОЛЕКСАНДР І ПЕТРО ОЛЕКСІЙОВИЧІ
КОЛИШНІЙ ДЕРЖСЕКРЕТАР ЗІНЧЕНКО ЗВИНУВАЧУЄ ПРОВІДНИХ МОЖНОВЛАДЦІВ У КОРУПЦІЇ