Криза влади чи криза віри у владу?

О.Гуцул,

Молодь України,

08.09.05

Л.Кравчук: "Сьогодні Віктор Андрійович розпочав корупцію разом із своєю командою. Кучма мав свою корупцію і свою команду. Вони не перетинаються. Це інший вимір".

Так склалося, що головна політична подія тижня, який минає, не відкриття 8-ої, останньої перед новими парламентськими виборами сесії Верховної Ради, а відставка голови Секретаріату Президента Олександра Зінченка і гучні заяви, які він зробив потому. Перший день роботи Верховної Ради також пройшов під знаком Зінченка.

Мій сусіда, який був активним учасником помаранчевої революції, днями запитав: чи не соромно мені, журналістові, який також активно агітував підтримати народного президента у ті тяжкі для нашої країни дні, дивитися людям в очі і які контраргументи я можу навести всупереч тому, що відбувається. Мені не соромно, як і тисячам інших, хто відстоював у першу чергу не конкретно Віктора Ющенка, а своє право на чесний вибір, на справедливість, інша річ, що дуже боляче. А ще страх бути обманутим у кращих сподіваннях.

Сьогодні рано говорити, на чиєму боці стовідсоткова правда — на боці екс-голови Секретаріату Олександра Зінченка, який назвав прізвища перших осіб держави, звинувативши їх у корупції, переділі влади, у дезінформації Президента про стан справ у державі, у використанні влади для власного збагачення та накопиченні капіталу (до речі, Петро Порошенко вперше потрапив у список найбагатших людей Центральної та Східної Європи, складений польським журналом, і став першим представником у цьому списку із членів нової владної команди). Мова про Секретаря Ради національної безпеки та оборони Петра Порошенка, першого помічника Президента Олександра Третьякова та про голову фракції "Наша Україна" у парламенті, народного депутата Олександра Мартиненка. А може, правда на боці згаданих осіб, які відкидають усі звинувачення, а двоє із них — Петро Порошенко та Олександр Мартиненко — подали позови до суду про захист честі й гідності з приводу поширення неправдивої інформації. Отже, сьогодні, як на мене, ще рано вішати ярлики на один чи інший бік. Сьогодні час аналізувати.

Гучна прес-конференція Олександра Зінченка все ж таки не дала відповіді на головне питання. А саме, яким чином зреагував Віктор Ющенко на усі факти, які йому виклав Олександр Зінченко: здивувався, обурився, пообіцяв розібратися тощо. Олександр Олексійович на такі запитання не відповідав, казав, що цього не коментує і його стосунки з Президентом лишаються в іншій площині, що Ющенку він вірить.

Ми, журналісти, дізнавшись під час відкриття сесії парламенту, що за кількасот метрів від Верховної Ради зібралися перші особи держави (згодом туди підійшов і Володимир Литвин) на нараду, сподівалися, що результатом її і стане відповідь на закиди Зінченка. У кулуарах говорили, що там буде підписана заява першими особами держави, керівниками політичних фракцій про те, що влада єдина, що заяви Зінченка її не розкололи, що нічого такого, про що він говорив, немає. А найпікантніша чутка полягала в тому, що підписувати таку заяву нібито не була готова. Прем`єр Юлія Тимошенко. Про її складні стосунки із Петром Порошенком відомо давно і не є ні для кого секретом. Відома й одна з причин неприязні: два амбітні політики намагаються перестрибнути один одного у повноваженнях, у своїй першості та впливовості. Хоча це тільки вершина айсберга складних стосунків Тимошенко й Порошенка. У політичних кулуарах говорили й про те, що у разі непідписання такої заяви Юлією Володимирівною, останній загрожує відставка. Офіційно коментувати, так чи не так триває процес за лаштунками адміністрації Президента, ніхто з політиків не брався. На момент написання матеріалу достеменно відомо, що нарада була, яка потім м`яко переросла у закрите засідання РНБО за участю усіх силових структур. Ще відомо про прийняття рішення щодо створення Національного бюро розслідування. Прес-секретар Президента Ірина Геращенко заявила, що засідання РНБО планове, а не екстрене, і що заяви Зінченка тут ні до чого. А ще підкреслила: ніякої кризи влади немає. Всупереч прогнозам, більше ніхто не подав у відставку після наради, і так само, всупереч прогнозам, Президент продовжує грати у мовчанку і ніяк не реагує на звинувачення Зінченка. Найактивнішим лишається Петро Порошенко. Він не полінувався приїхати, хоч із запізненням, на прес-конференцію Зінченка і невтомно заявляє, що ні до чого такого, у чому звинуватив його колишній колега, не причетний. Аби це виглядало більш переконливо, Петро Олексійович сам ініціював, так би мовити, проти себе процес, зробивши подання до Прокуратури, аби там була відкрита кримінальна справа за фактом. Тобто, Петро Олексійович хоче, аби Генпрокуратура перевірила факти, які називав Зінченко. І якщо щось підтвердиться, та людина має бути покарана.

Олександр Зінченко також не схожий на наївну, ображену людину, аби розкидатися просто так такими серйозними звинуваченнями. Олександр Олексійович підтвердив, що говорив усе не голослівно, що він має конкретні факти, які доводять: все, що він стверджував про діяльність трьох державних діячів — правда. Коли настане час, він видасть свої козирі. Отже, лишається чекати результатів конкретних розслідувань, сподіваючись на те, що суди будуть об`єктивними, правдивими і незаангажованими. До речі, одне із звинувачень Зінченка полягає в тому, що знову діє телефонне право, а судова гілка влади, за його словами, нині підконтрольна РНБО.

Допоки триватимуть розборки на владному Олімпі, нинішня опозиція пробуджується до діяльності.

У перший день сесії, коли натовпи журналістів у кулуарах прагнули отримати коментарі від впливових політиків різних поглядів, спостерігався явний дефіцит на плюралізм. Представники провладних сил не поспішали у кулуари спілкуватися із журналістами. Леонід Кравчук, лідер фракції СДПУ(О), побив усі свої попередні рекорди по кількості інтерв`ю, які він давав у цей день, із явним задоволенням він таврував те, що відбулося і не відмовляв нікому. Ось що, зокрема, Леонід Кравчук говорив у інтерв`ю "РГ":

— Від Президента сьогодні вимагається рішучість і принциповість. Маю на увазі відставки. Є Конституція, є закони і є інформація. За Президентом — висновки. Колись про Олександра Зінченка я говорив, що він вчинив по-зрадницьки до СДПУ(О), але я ніколи не говорив, що він є зрадником України. Олександр Зінченко у цій ситуації виглядав значно краще за Порошенка. Петра Олексійовича мені шкода: у нього сльози були на очах. Хоча досвідчена людина ніколи б не прийшла на прес-конференцію, де її таврують. Треба було підготуватися і зустрітися з журналістами окремо. Не солідно було Секретарю РНБО стояти і слухати прес-конференцію опонента. А от Зінченко виглядав солідніше, бо був підготовленим.

— Чим ви поясните, що скандали відбуваються навколо двох колишніх членів СДПУ(О) — Порошенко і Зінченко — вихідці з вашої політичної сили.

— Хорошою школою. Ви ж чомусь теж звертаєтеся до "есдеків", аби почути нашу думку. Вважаю, що в оточенні Президента корупція сягає вершини. А розпочав її Віктор Андрійович Ющенко.

— А до того її не було?

— Я кажу про те, що сьогодні Віктор Андрійович розпочав корупцію разом із своєю командою. Кучма мав свою корупцію і свою команду. Вони не перетинаються. Це інший вимір.

—А під час вашого президентства?

— Тоді корупції не було, бо не було приватизації.

А ось яка думка про останні скандальні події у народного депутата, який обстоював інтереси Віктора Ющенка у Центрвиборчкомі під час виборів Президента Юрія Ключковського:

— Пане Юрію, чи існує сьогодні криза влади?

— Я не знаю, що означає в цьому сенсі криза влади. З моєї точки зору, криза настає тоді, коли влада не може керувати. Сьогодні управління державою здійснюється нормально.

—А чи існує розкол у владній команді?

— А що таке розкол владної команди? Коли йде одна людина—це не розкол, це відкол. Я вдячний Богу, що у більшості вистачило розуму не робити гучних заяв, бо гучні заяви можна робити у будь-які сторони, але користі від того не буде. Від заяв Зінченка користі теж немає. Якщо його звинувачення справедливі, то мають бути відкриті кримінальні справи. Але де ті факти? Генпрокуратура мала б запросити до себе людину, яка знає такі факти. Бо усе це поки що або правда, або брехня, і якщо все правда, то це один кримінал, а якщо брехня — то це кримінал в інший бік.

...Сьогодні, повторюся, рано робити висновки з того, що відбулося. Рано обурюватися, рано остаточно розчаровуватися у новій владі. Хоча, на жаль, справедливим є й інше — яким би чином далі не розгорталися події на владному Олімпі, неприємний присмак того, що хотіли, як краще, а вийшло, як завжди, міцно оселився в нашій свідомості. До речі, не Зінченко першим зчинив скандал. Дух того, що не все гаразд у владній команді, вже давно витає в суспільстві, про це пишуть, про це говорять, про це свідчать соціологічні опитування і рейтинги. До речі, заяви Зінченка затьмарили виступ Голови Верховної Ради Володимира Михайловича Литвина під час відкриття 8-ї сесії. Між іншим, він повторював оцінки Зінченка, хіба що без прізвищ особистостей. Володимир Михайлович говорив і про маніпулювання статистикою, про дезінформацію суспільства про справжній стан справ, про ослабленість держави у порівнянні з минулим роком, про економічну стагнацію, невиразну морально-політичну обстановку в суспільстві, про появу нових олігархічних родин за рахунок інших, про намагання сподобатися Заходу тощо. До речі, членів фракції "Наша Україна" доповідь Литвина розчарувала. Чому, мабуть, не важко здогадатися.

Яким би чином далі не розвивалися події, чи підтвердилися б, чи спростувалися факти, видані Зінченком, але удару по владі вже завдано. Найболючіший — особисто по Президентові. Чи усвідомлював це Олександр Зінченко? Питання риторичне. А от на міжнародній арені знову погляди прикуті до нас.

Один із депутатів Європарламенту вже заявив про серйозну шкоду іміджу України не від факту відставки Зінченка, а від звинувачень в корупції тих осіб, які в перших шеренгах стояли на Майдані. До речі, Майдан нікуди не зник і суспільство ще добре пам`ятає дорогу на нього...