Олег Соскін: В Україні буде диктатура

Галина ГРЕЧИН,

«Поступ», Інтернет-видання „proUa”,

01.09.05

Так-от, Ющенкова група своєю структурою дуже нагадує президентську сім’ю, бо будується на родинних, кумівських зв’язках. Вона дуже закрита, втаємничена. Там єдина постать у центрі -- Президент. Він є стрижнем групи, підпорядковує собі всі елементи.

Група ця дуже жорстка, честолюбна і, я би навіть сказав, нахабна. Вона свої позиції завойовуватиме силовими методами. Ми бачимо, як вона вже зараз чинить зі своїми конкурентами, використовуючи адміністративно-силовий тиск, Генеральну прокуратуру, Міністерство внутрішніх справ. Значно жорсткішими і відкритішими методами вони розправляються зі своїми конкурентами, ніж це робили старі групи часів Кучми.

Розмова з директором Інституту трансформації суспільства про сучасне і можливе майбутнє України та української влади

- Пане Олегу, ще перед виборами 2002 року Ви говорили про клан Ющенка. Скажіть, будь ласка, чи зберігся цей клан, у якому він нині складі?

- Це група, яка постійно була поряд з ним. Цим людям він повністю довіряє і з ними вирішує фінансові питання. До цієї групи насамперед належить дружина Ющенка Катерина. Друга людина, яка начебто стоїть трохи осторонь, але через яку проходить ціла купа бізнесових проектів, - це брат Ющенка Петро. Потім іде група людей, які теж є компаньйонами Президента - це Жванія, Мартиненко, Порошенко, Рибачук, Червоненко, Ігнатенко. Вони відповідають за фінансові проекти.

Близько до них, але не можна сказати, що він є складовою групи, стоїть Роман Безсмертний, хоча він останнім часом почав випадати із системи. Певним чином у політично-організаційну структуру групи входять Пинзеник, Терьохін, Томенко. Ближче до групи, поза сумнівом, стоять Поліщук, Білозір і Павленко, який ще молодий, але має шанс вирости до особи із серйозним політичним обличчям, як і Катеринчук. У останнього зараз виникли проблеми, бо він не хоче підкоритися правилам, які діють у кланово-корпоративній групі.

- Що характерно для цієї групи, наскільки вона демократична?

- Передусім вона відрізняється від тих кланово-корпоративних груп, що були раніше, - президентської сім’ї чи донецьких. Наприклад, донецькі складалися з кількох сегментів. Тепер ми бачимо, що вони поділилися ще на кілька самостійних груп. І така сама ситуація в «київській сімці» - там теж є великі проблеми, після того як вони втратили потужні постаті Плужнікова та Ляха.

Так-от, Ющенкова група своєю структурою дуже нагадує президентську сім’ю, бо будується на родинних, кумівських зв’язках. Вона дуже закрита, втаємничена. Там єдина постать у центрі - Президент. Він є стрижнем групи, підпорядковує собі всі елементи.

Це й зрозуміло, тому що це молода група - зухвала, голодна. Вони були не такими багатими, не розжиріли, як попередні групи, і тому діють такими, я б сказав, антицивілізаційними методами.

Як події будуть розвиватися далі? Вони зберігатимуть стабільність, тому що в них один керівник. Поки буде живий Ющенко, ця група накопичуватиме. Але якщо з ним раптом щось станеться, то вони, як павуки в банці, розбіжаться, або почнуть один одного пожирати.

- Хіба український народ, який усе-таки багато навчився наприкінці минулого року, терпітиме таке?

- Ми ж бачимо, що останні опитування громадської думки свідчать про втрату Ющенком популярності. За його партію НСНУ готові проголосувати трошки більше як 20 відсотків. Рейтинг довіри власне до Ющенка знизився до 40 відсотків. Це зменшення, майже вдвічі, відбулося буквально за липень і серпень. Це дуже серйозно, тим паче, що це були досить спокійні місяці. Думаю, рівень довіри ще буде скорочуватися, бо економічна та політична ситуації погіршуватимуться.

Їх проблема у тому, що вони не мають загальнонаціональної стратегії розвитку України. Понад усе ставлять корпоративні, владні інтереси та їх реалізацію. Україна їх цікавить лише як засіб збагачення та ствердження позицій кланово-корпоративної групи. Їх не цікавить Україна як соціум, як країна, яка має світову місію з формування нової цивілізації, їх не цікавить формування системної креативної православної української нації. Тому вони зараз і кидаються то в ЄС, то в ЄЕП, то ще кудись, у них нема розуміння та професійного рівня, щоби формувати стратегічну модель розвитку України як центральноєвропейського лідера.

Крім того, вони залежні, передусім -- від Сполучених Штатів. Зрозуміло, що вони не формуватимуть середній клас, малу буржуазію. Це показали останні півроку. Вони не взялися за податковий, кримінальний, бюрократично-адміністративний тиск на малий бізнес, не дали сформуватися національній буржуазії.

Але український народ став мудріший, його ця революція теж чомусь навчила. Зараз розпочалося падіння довіри до влади. Але, на жаль, ця влада діятиме ще жорсткіше.

Вони не підуть на широку коаліцію -- демократичну і партнерську. Одна з характерних рис цієї групи -- декларування панування. Вони хочуть над усіма панувати. Якщо Кучма був патерналістом, то ці ще жорсткіші. Ющенко фактично уособлює тип керівника -- симбіоз між месією та диктатором. Він хоче, щоб його всі любили, а з іншого боку, він хоче сам судити кожного і визначати, хто має рацію, а хто ні. Він дуже хворий на фаворитизм -- полюбляє формувати навколо себе групи фаворитів.

Отож можна чекати посилення цензури, політичних репресій, спроби посилити фінансовий тиск і взяти всіх бізнес-людей під контроль. Власне кажучи, це вже почалося -- зараз у Києві податкова відкрила «телефон довіри», щоб люди, які працюють у ДПА, могли закладати своїх керівників. Це свідчення того, що вони хочуть розгорнути в Україні полювання на відьом -- великий і середній національний бізнес. Їх опора на те, аби залучати іноземні кошти, а не виводити з тіні гроші національного бізнесу, що свідчить про те, що вони космополіти.

Усе це означатиме загострення ситуації в Україні. Думаю, буде достатньо серйозна криза у листопаді-грудні.

- Як у цю ситуацію вписується Тимошенко?

- Яскравий приклад - Ющенко несподівано приїхав у Донецьк одразу після Тимошенко. Або ще один - під час виступу в День незалежності заговорив про підвищення бар’єру на вибори до Верховної Ради. Виникає запитання: а що змінилося з середини липня, коли Ющенко підписав нову редакцію закону про вибори до Верховної Ради, де в перехідних положеннях чітко проставлена норма, що закон не можна змінювати, якщо до виборів залишається менше як 240 днів. Отже, Ющенко фактично порушує стабільність законодавчої бази в Україні.

Про що це свідчить? Що Ющенко і його група розуміють, що втрачають свій авторитет, що Тимошенко вже формує свій блок і що вона піде окремо, а в березні набере стільки ж відсотків, скільки партія Ющенка. Вони розуміють, що Литвин теж створить свій блок і теж піде окремо. Отже, їм потрібно якось штучно зняти цю конкуренцію. Як? Тільки підвищити бар’єр до семи відсотків. Тоді зрозуміло, що непокірних заженуть в одну стайню, а всіх інших просто знищать.

Отже, між Ющенком і Тимошенко виникла серйозна, відкрита конкуренція. І група Ющенка вже оцінює Тимошенко як серйозного і політичного, і фінансово-економічного конкурента. Ющенко не може її зараз усунути з посади керівника уряду, але події листопада-грудня можуть його підштовхнути і йому доведеться це зробити. Можна казати, що союз між Ющенком і Тимошенко добігає кінця. Ющенко вже боляче сприймає конкуренцію з боку Тимошенко.

Коли станеться цей відкритий розрив? Мабуть, ще повинні відбутися якійсь події. Я думаю, що і лівій, і правій опозиції треба цьому всіляко сприяти, бо не можна допускати, щоб утворилася монополія ющенківської кланово-корпоративної групи. Треба, щоб якомога швидше з’явилися достатньо конкурентні фінансово-корпоративні групи, які стануть серйозними конкурентами групи Ющенка.

Тимошенко вже готова таку функцію виконати. Я думаю, що приблизно в грудні буде готовий до цього і Литвин. Інакше, підкоривши Тимошенко і Литвина, Ющенко розправиться зі старими групами - Януковичем, Кучмою, Медведчуком, а потім візьметься за всіх інших, знищить праву опозицію, яка йому не підкорилася, а потім, як справжній комунобільшовик, візьметься за Литвина і Тимошенко.

- Як Ви вважаєте, чи допоможе уникнути цього політична реформа?

- Допоможе, дуже допоможе. Тому Ющенко її всіляко гальмуватиме. Є ще одна постать, якої я не згадав, - це Зінченко. Думаю, саме на нього буде покладено завдання зламати політичну реформу. Але якщо опозиції - ліва і права, стара і нова - діятимуть узгоджено і якщо Тимошенко і Литвин стануть самодостатніми і самостійними фігурами, то, думаю, політична реформа почне діяти. Вона підготує адміністративно-територіальну реформу. І, врешті-решт, ми ввійдемо в демократичну фазу розвитку.

- Пане Олегу, в кулуарах ширяться чутки, що осінь принесене нам кадрові зміни, зокрема у вищому ешелоні влади?

- Думаю, що Ющенко не буде нікого міняти. А кого він може змінити? Він розставив на місцях усіх своїх людей - на всіх чільних посадах сидять члени його групи. До того ж вони вибудувані як єдиний ланцюг - якщо вирвати одну ланку, то ланцюг може розірватися, і всі ці фішки попадають. Отже, Ющенко триматиме їх до останнього. Це показали події і з Порошенком, і Червоненком, і Білозір, і Безсмертним, і Рибачуком.

Ми бачимо, що команда, яка складається з близьких до Ющенка людей, абсолютно неефективна, непрофесійна і не здатна вирішувати питання щодо здійснення серйозних соціально-економічних і політичних трансформацій в Україні. Достатньо подивитися на діяльність того ж Червоненка, який фактично розвалює Міністерство транспорту. Але Ющенко його не чіпає і не чіпатиме, так, як і Зінченка і того ж Рибачука, посада якого абсолютно непотрібна. Це означає, що ці люди поставлені не за фаховою ознакою, вони поставлені за ознаками своєї доцільності, як члени кланово-корпоративної групи.

Зате Ющенко може спробувати розпочати ще масштабніші репресії. Йому ж треба знайти ворогів, які заважають йому і членам його групи працювати. Він може сказати, що політико-економічна криза, яка зараз насувається на Україну, зумовлена не низьким фаховим рівнем людей влади, а наявністю ворогів, які займаються саботажем і не дають групі Ющенка здійснювати реформи. Я думаю, саме на це націлена реформа силових відомств і прокуратури. Вони хочуть створити таємний так званий департамент розслідування з людей, яких ніхто не знатиме, щоб вони входили, як підсадні качки, у будь-яку структуру і зсередини її підривали.

- Побутує думка, що Україні треба пережити час до виборів. Після березня 2006 року все заспокоїться, і влада почне спокійно працювати на країну...

- Якщо Ющенко не зможе здійснити ревізію закону про вибори і не буде тріумвірату - Ющенко, Литвин, Тимошенко, то в парламент увійдуть приблизно десять структур. Це означатиме, що будуть приблизно рівні сили у провідних блоків, і в українському парламенті не буде монополії. А отже, в Україні відбуватимуться зміни в більш відкритому просторі, вони будуть більш демократичними, хоч не такими радикальними та швидкими.

Якщо ж Ющенко зламає-таки Тимошенко і Литвина і створить єдиний блок з трьох, то він набере понад 50 відсотків. І тоді в Україні буде створена диктатура. Але оскільки населення перебуватиме в серйозній опозиції до того режиму (це вже буде режим, а не демократичний лад), то тоді почнуть виникати нові польові форми супротиву, і нам треба буде чекати нової революції. Тільки не знаю, як вона вже називатиметься - зимова чи осіння, чи сіро-буро-малинова.

Я розраховую на те, що у здорових сил вистачить глузду залишити той закон про вибори, який усі підписали. Тоді ми спокійно пройдемо через березневі вибори. Будуть протистояння, протиріччя, але в парламенті з’являться нові сили, і головним результатом такого процесу буде розвиток демократії, відкритості суспільства, вільної преси, свободи слова, демократичної спільноти, громадянського суспільства. А це вже є головним, врешті-решт -- рушійною силою розвитку демократичного суспільства. Я маю надію, що буде саме такий розвиток сценарію.