Віктор Янукович: "Незалежність під загрозою"

Лана ЧАЙКА,

2000 (16–22.09.2005 ),

16.09.05

В.Янукович: "Ми переконалися, що прийшовши до влади, некомпетентні й надто амбітні політики не лише розірвали сув’язь нашого просування вперед, а й підвели державу до дуже серйозної небезпеки, коли під загрозою може опинитися сама незалежність України".

— Вікторе Федоровичу, під час першої зустрічі з пресою після вашої відпустки, яка вочевидь затягнулася, ви наголосили на необхідності негайного запровадження в Україні політреформи. Минуло лише кілька днів після цієї вашої заяви, і ось 13 вересня Конституційний суд схвалив другий етап політреформи. Чи це означає, що фактично розпочався процес децентралізації влади в Україні?

— Давайте спочатку про, як ви висловилися, "відпустку, що затягнулася". Партія регіонів свідомо обрала тактику тривалої відсутності у просторі української публічної політики. Знаєте, необхідно було звірити свої сумніви.

Дати самим собі відповідь на питання: а може, ми справді не маємо рації? Може, ми щось не так розуміємо в економічних процесах? Може, нова влада все робить правильно, і незабаром Україна вступить у смугу успіхів та процвітання? Чи, маючи хоч найменший натяк на подібні сумніви, справжні патріоти своєї країни можуть дозволити собі хоч якимись діями перешкоджати новій владі творити обіцяне нею нове економічне диво? Звичайно ж, ні. І попри те, що наші спостереження за тим, що діється в країні, виводили нас на дуже тривожні прогнози, ми все ж обмежувалися лише заувагами і критичними заявами, майже не вдаючись до активних форм протесту проти дій влади.

І ось минуло вісім місяців — це достатній кредит часу, який ми дали владі, щоб вона продемонструвала суспільству свої можливості. Я кажу — достатній, тому що ми не можемо більше залишатися лише спостерігачами. Надто дорогою ціною заплатив би за таку нашу позицію український народ.

Адже "оранжева" економічна політика, якщо можна так висловитися, підірвала фундаментальні основи нашої економічної програми, тієї самої програми, завдяки якій українська економіка ще вісім місяців тому була однією з таких, що найшвидше розвивається.

Ми переконалися, що прийшовши до влади, некомпетентні й надто амбітні політики не лише розірвали сув`язь нашого просування вперед, а й підвели державу до дуже серйозної небезпеки, коли під загрозою може опинитися сама незалежність України.

Чи можемо ми в такій ситуації й далі залишатися лише спостерігачами? Звичайно ж, ні. Тому і саме тому першими моїми заявами після тривалої перерви стала вимога негайного впровадження в країні політичної реформи і проведення дострокових парламентських виборів. І я в своєму виступі перед пресою аргументував ці вимоги.

І ось 13 вересня, як ви зауважили, Конституційний суд зробив крок, котрий значно допоможе процесу децентралізації влади. Я всіляко вітаю таке рішення суду. Адже, підкреслюю, політична реформа — це перший і найважливіший крок на шляху виходу України з політичної та економічної кризи.

— Вікторе Федоровичу, далеко не всі оглядачі погодяться з вами стосовно думки про наявність в Україні, зокрема, економічної кризи...

— У всякому разі західні експерти говорять про неї вже відкритим текстом. Втім, подивімося на цифри.

У липні — серпні вперше за 5 років спостерігається економічний спад. І навіть британські економічні оглядачі підкреслюють, що нинішні темпи зростання надто повільні для України. Ще рік тому темпи економічного росту складали 12,5 відсотка. А сьогодні цей показник упав більш ніж наполовину. Чи це мається на увазі, коли говориться про "великі досягнення нової команди"?

А подивіться на ціни. На основні продукти харчування та послуги вони зросли у кілька разів. При цьому країну весь час лихоманить якщо не цукрова, то борошняна або бензинова криза. Тепер люди з жахом чекають зими, яка може виявитися голодною і холодною.

Можливе зростання цін на газ, дефіцит електроенергії. Це призведе до серйозних проблем у промисловості.

Наші аналітики зараз працюють над дуже конкретними прогнозами на найближчі місяці. Але вже той аналіз ситуації, який є, не дає підстав для оптимізму.

Особливо боляче вдарить господарювання нової влади по звичайних громадянах, по трударях, по пенсіонерах і студентах...

Від пустопорожніх обіцянок уряду дуже постраждає село. Адже люди вірили Юлії Тимошенко, коли вона закликала не поспішати з реалізацією нового врожаю. Мовляв, держава буде закуповувати зерно в селян по дуже вигідних цінах. Ця обіцянка теж виявилася звичайною примітивною брехнею. Нині фермери вже планують різко скорочувати посіви озимих. Славна житниця Європи — як називали Україну — може опинитися без хліба. Без тепла взимку, без світла в домівках, школах, лікарнях. (А влада при цьому поводиться так, наче має повноваження мало не президентським указом скасувати зиму і відмінити морози.) Так само, як українська промисловість — без інвестицій, бо хто ж піде з капіталом в таку нестабільну країну, в якій живуть сьогоднішнім днем, без стратегії на тривалу перспективу, без чітко встановлених правил гри.

Словом, розуміння того, що Україну можуть зіштовхнути в економічну катастрофу, спонукало нас усі літні місяці активно працювати над виробленням нової економічної стратегії. Хотів би сьогодні сказати, що ця велика робота майже завершена, і вже незабаром ми представимо на всенародне обговорення наш шлях виходу з економічної кризи, нашу "Нову економіку", наше бачення того, як в умовах глобального розвитку не лише позбавитися крайньої нужди, крайньої бідності, не лише забезпечити власному народу благополуччя, не лише прискорити подолання розриву між рівнем розвитку України і держав ЄС, а й вивести державу на такий шлях розвитку, за якого наш суверенітет нарешті перестане бути керованим ззовні.

Забігаючи наперед, скажу, що наша нова стратегія дає можливість уже за півроку відновити ті високі темпи економічного та соціального розвитку, які ми мали в 2003—2004 роках. Але ми ще повернемося до цього питання. І незабаром, як я казав, матимемо змогу всі разом обговорити нову економічну стратегію, котру запропонує народові України Партія регіонів.

— Така наступальна позиція була б ефективною, якби йшлося про Партію регіонів як основну опозиційну силу в Україні. Але ж сьогодні представники влади говорять, і ви не можете не знати цього, про те, що справжньою опозицією на політичний арені України стане екс-прем`єр Юлія Тимошенко з її "Батьківщиною", а не Віктор Янукович як лідер "Регіонів"...

— Говорити можна що завгодно. Чинна влада багато чого наговорила і наобіцяла людям. Кожного дня "маленький українець" (який принизливий термін вони придумали для людей) повинен був відчувати, що о 9-й годині вечора він заможніший, аніж був о 9-й ранку. Що з цього вийшло — ми бачимо. Тому мене не дуже цікавлять заяви окремих представників Банкової чи зорієнтованих на них політологів стосовно того, кого вони вважають справжньою опозицією, а кого — ні. Мене цікавить інша річ: як не допустити в Україні економічної катастрофи.

Ми неодноразово попереджали нову владу, фактично з перших її кроків, про системні помилки, які вона робить. Але до нас не бажали дослухатися. І, на жаль, наші прогнози щодо найближчої перспективи нової влади збулися.

Ми попереджали, що українська "революція" є плодом штучного запліднення і тому ніколи не стане повноцінним соціальним продуктом. І революційний "викидень" стався в рекордні терміни. Тому не суть важливо, що говорять про нас політики "оранжевого" табору. Люди бачать — ці оцінки дуже часто виявляються надуманими, а то й відвертими вигадками.

Як ось, наприклад, звинувачення нас у корупції. Вже майже рік ловлять тих корупціонерів і знайти не можуть. Під сфальсифікованими приводами арештовували людей, порушуючи їх елементарні людські права, намагаючись за допомогою погроз давити на свідків, щоб домогтися потрібних доказів проти неугодних для влади. Але усі звинувачення розсипалися, як будиночки з карт.

Натомість за вісім місяців влада вигодувала в прискореному темпі власних оранжевих корупціонерів, і не придуманих, а реальних. І весь світ побачив, як, за висловом першого президента України, "ті бджоли носять СОБІ мед чистими руками".

Словом, для мене не важливо, що там хто говорить про яку опозицію. Важливо, які ідеї і шляхи виходу з кризи пропонують опозиційні сили, і як на все це дивляться люди. Думаю, наші громадяни сьогодні — це вже не ті громадяни, які ще 8 місяців тому сприймали все, що відбувається, хто з осторогою, а хто — в стані ейфорії.

— І все-таки Тимошенко має значні шанси забезпечити "Батьківщині" сильні позиції напередодні парламентських виборів саме як силі, опозиційній до партії Ющенка. Важко очікувати, що соціально-економічна ситуація найближчим часом суттєво покращиться. Це створюватиме для Юлії Володимирівни додаткові переваги перед "партією влади". Іншими словами, вона може перетягнути до себе частину вашого електорату.

— Я ще раз наголошую: сьогодні наші громадяни — це не ті легковірні люди, яким восени пообіцяли "світле демократичне завтра", а навесні поставили в черги за дорогим бензином, м`ясом і цукром. Люди багато зрозуміли, притому значно раніше, ніж уряд Тимошенко опинився у відставці. І сьогодні переконати їх, що попередній Кабмін в жодному випадку не несе відповідальності за різке зростання цін, за падіння темпів економічного розвитку, за реальне масове безробіття, буде не так просто.

До того ж — це не наш електорат. Події останнього часу підтверджують, що еклектичний "майдан" демонструє неймовірну схильність до постійних еволюцій в бік регресу.

— Можливо, з приходом в Кабмін "технічного" прем`єра уряд деполітизується, і еволюції, про які ви кажете, будуть зведені до мінімуму...

— Не думаю. Політичні процеси в Україні мають колосальну інерцію. Яким би "технічним" не був склад нового Кабінету Міністрів, до нього однаково увійдуть представники політичних сил, інтереси яких у контексті очікуваних парламентських виборів і політреформи не збігаються.

В умовах, коли партія Ющенка є політичним проектом "під вибори", Банкова робитиме все для того, щоб уряд працював у першу чергу на неї. Зрозуміло, це не сподобається іншим суб`єктам політичного процесу. І поїхало... Це реалії, і коли я кажу про них, то не зловтішаюся. Я просто думаю про те, що як завжди постраждають люди. Адже важко очікувати, що в умовах політичної нестабільності в Україну піде іноземний інвестор, а без цього годі сподіватися на покращення життя наших громадян.

До того ж цей уряд навряд чи зможе виконати вимоги Банкової при тих серйозних помилках, що були допущені, наприклад, у сфері зовнішньої політики, зокрема, по відношенню до Росії, яка тепер не змінить своєї політики стосовно України ні при прем`єрі Єханурові, ні при будь-кому іншому з цієї команди.

Тому можна скільки завгодно заявляти про те, що Україна й надалі бачить себе в ЄЕП, переконувати в марності побоювань у антиросійській спрямованості ініціативи створення Балто-Чорноморсько-Каспійської дуги — це не спрацює.

На жаль, матимемо світові ціни на газ, до нас застосовуватимуться ті ж підходи, що і до будь-кого з інших партнерів РФ.Якщо ми до цього готові — проблем немає. Однак є сумніви, що до такого розвитку подій влада готувалася.

— А вас Росія підтримає? Ви як уособлення політика проросійського спрямування можете розраховувати на те, що у велику гру за майбутню парламентську більшість Росія включиться на вашому боці?

— Російський народ не бере участі у виборах українського парламенту, і я як лідер політичної опозиції є представником українського, а не російського політикуму. Зображення Партії регіонів у ролі "п`ятої колони" Росії — з категорії заяложених ідеологічних стереотипів.

Ми думаємо в першу чергу про інтереси України. А що ці інтереси багато в чому можуть бути забезпечені у якнайтіснішому співробітництві з Росією, то це об`єктивна реальність, і з нею важко не погодитися.

— Якою є позиція Партії регіонів у нинішній ситуації? Наскільки нам відомо, партію запрошують до участі у складі нового уряду...

— Свою позицію ми виклали у заяві партії, ухваленій на засіданні фракції "Регіонів" за моєю участю. Ми не братимемо участі у формуванні нового Кабінету Міністрів. Це суперечило б нашій політиці, спрямованій на принципову зміну підходів до проблем соціально-економічного розвитку держави. Це суперечило б і тій новій економічній програмі виходу з кризи, підготовку якої ми завершуємо і яку незабаром представимо на обговорення широкій громадськості.

Ми тим більше не будемо брати участі у формуванні уряду в умовах продовження політичних репресій проти представників опозиції. Наші вимоги — припинити переслідувати людей не з табору влади, забезпечити безумовне впровадження політичної реформи, провести дострокові вибори до Верховної Ради України. І лише за таких умов можливе створення нового дієздатного уряду національного єднання.

— З чим пов`язаний цей останній постулат?

— Ви пригадуєте висловлювання Ющенка під час президентської кампанії? Він сам казав, що треба покласти край такому правлінню державою, за якого влада належить лише декільком людям.

Якщо замислитися над цією фразою, то в ній було раціональне зерно. І тут ми з вами знову повертаємося до того, з чого почали нашу розмову — до політичної реформи. Вона потрібна. І ми хочемо розширити представництво всіх виборців у органах влади і перешкодити процесу концентрації влади в одних руках.

Ми вважаємо, що кращий спосіб захистити права людей — це дати їм більшу, а не меншу свободу вибору. І тут, до речі, важливо згадати про ідею Ющенка підвищити виборчий поріг для проходження партій у Верховну Раду. Ми будемо виступати проти цього. Адже підвищення порогу переслідує мету знищення тих політичних партій, які не настільки сильні, щоб боротися з адміністративним ресурсом і грошима тих, хто при владі.

Ми виступаємо за те, щоб голоси всіх виборців були представлені в парламенті. І робимо це, незважаючи на те, що підвищення прохідного порога було б вигідне Партії регіонів, адже це збільшило б її представництво у Верховній Раді. Але ми проти подібного нововведення, оскільки воно порушувало б права тих, хто хоче віддати свої голоси за невеликі партії, які виражають інтереси власне свого виборця.

Таким чином, завершуючи тему, скажу ще раз: нам потрібна політична реформа, політична реформа і ще раз політична реформа. Це зараз ґрунт для об`єднання народу. І якщо влада не хоче цього, а бажає мати державне правління, яке роз`єднало б людей і країну, то ми готові запропонувати кращу альтернативу.

Так, ми багато навчилися за ці непрості для нас вісім місяців, які минули. Ми винесли багато уроків з усього, що відбулося. І ми готові нині подати надію і нові можливості для всієї України. Нема дороги назад. Але вперед теж можна йти, лише прокладаючи собі дорогу мостами демократії.

Рух уперед можливий для нас лише тоді, коли ми будемо об`єднаними, будемо в єдиній Україні разом — у спільній сув`язі сходу, заходу, півдня і півночі.