Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  07.09.2025
  Статьи

Версия для печати


По споживачах — плі!

Валентина ПИСАНСЬКА,

Голос України,

02.09.05

Ціни на столичних заправках знову поповзли вгору. Експерти прогнозують, що вартість літра бензину найпопулярнішої марки А-95 може сягнути європейського рівня й у вересні становитиме 4 грн. 60 коп. Але, за прогнозами, це — не межа і навіть не «стеля»: незабаром 5 грн. за літр буде його нормальною вартістю. Урядовці пояснюють це зростанням світових цін на нафту. Але уряд запевняє, що дефіциту пального не буде.

Що дефіциту нафтопродуктів не буде — цілком можна погодитися. Але простежимо за зростанням цін на них, яке почалося ще в червні. Тоді прем'єр Юлія Тимошенко пояснила це змовою і монополізмом нафтотрейдерів, пообіцявши повернути дешевий бензин. Утім, з'ясувалося, що змови не було. Нині причину подорожчання вбачають уже в зростанні цін на світових ринках. Що є правдою, але не зовсім нашою.

Так, Україна одержує 80 відсотків нафтопродуктів з Росії. Наші експерти твердять, що підвищення з 1 жовтня експортного мита Росією на нафту до 179 дол. за тонну (досі — 140 дол. — Авт.) чинитиме тиск на ціноутворення в Україні. Але хто спостерігає за перебігом подій у цій галузі, той помітив, що вартість одної барелі нафти у СІЛА зросла з 57 дол. до 70 дол. 85 центів (дані на понеділок. — Авт.) Тож збільшення становить 124, З відсотка, приріст — 24,3 відсотка. Проте бензин там подорожчав лише на 6 відсотків. В Україні за цей час ціна 95-го бензину збільшилася з 2 грн. 99 коп. до 4 грн.: зростання становить 133,8 відсотка, приріст — 33,8 відсотка. Але ми одержуємо нафту не з СІЛА, а за старою ціною з Росії. Тож у нас вартість бензину випереджає зростання ціни на нафту — і не з жовтня, а вже з червня...

Чому така різниця в ціноутворенні на світових ринках, зокрема, у США, і в Україні? Тому, що ми, задекларувавши засади ринку, й досі не відмовилися від затратної системи ціноутворення, вигідної передусім для виробника, кінцевою жертвою якої є споживачі, тобто переважна більшість населення України. У країнах з ринковою економікою, скажімо, в США, ніхто — ані президент, ані прем'єр, ані депутат чи чиновник не може зменшити чи підвищити ціни. Оскільки там створено таку систему ціноутворення, коли виробник відповідає перед споживачем, незалежно від того, хто прийшов до влади. Вона передбачає передовсім захист інтересів споживача, а вже потім суспільних, а лише після цього — виробника. Тобто там діє система важелів, обмежень і противаг. Тому й від підвищення цін на бензин споживачі постраждали лише на 6 відсотків, тобто на чверть приросту ціни за барель нафти, а три чверті припадає на витрати виробника. Що є солідарною відповідальністю за інфляцію, яка спонукає виробника знижувати затрати.

В Україні виробник може закладати будь-які затрати у ціну й не нести за це жодної відповідальності. Тому у нас рівень цін є предметом торгу, практично змови чиновників без участі споживача, що дає можливість уряду переходити на важелі ручного управління. Що означає: подорожчання нафтопродуктів позначиться на кишені всіх громадян. Навіть тих, які ніколи не тримали в руках керма транспортного засобу чи рідко ним користуються. Але чи всі громадяни усвідомлюють, що як тільки дорожчає бензин, то автоматично зменшиться вага продуктів у їхньому холодильнику? Тож усі ми стаємо жертвами недалекоглядності чи некомпетентності уряду. Чи, може, не тільки цього?

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0