Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  07.09.2025
  Статьи

Версия для печати


Майора Мельниченка намагалися вбити?

Петро Троць,

Без цензури (16-22.09.2005),

16.09.05

Уже п’ять років справа про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе залишається плямою на репутації вітчизняних правоохоронних органів та всієї нашої країни в цілому.

«Розкриття цього вбивства – справа честі не тільки для України, а й для усього світу», – переконана вдова журналіста Мирослава Гонгадзе. Останній тиждень став досить насиченим щодо згадувань про цю справу. Одразу троє осіб, що мають безпосередній стосунок до неї, давали свої прес-конференції.

Першим це зробив Сергій Головатий, який зараз представляє інтереси Лесі Гонгадзе, матері Георгія.

Приводом для його виступу стало затримання Миколи Мельниченка 4 вересня в Туреччині. Того дня деякі інформагенції з посиланням на «джерело в правоохоронних органах» повідомили, що колишній охоронець екс-президента перебував там разом із Головатим. Оскільки всі кримінальні справи щодо екс-майора держохорони на даний момент закриті, то турецькі правоохоронці невдовзі відпустили затриманого.

Головатий, власне, заявляє, що в Туреччині він не був уже багато років, а саме затримання є частиною грандіозного плану, кінцевою метою якого є політичне усунення й дискредитація всіх причетних до «справи Гонгадзе». А стосовно Миколи Мельниченка (єдиного реального свідка у «справі Гонгадзе», переконаний нардеп) Головатий говорив не тільки про політичне, а й про фізичне усунення.

У його устах ця історія взагалі набуває детективного забарвлення. За словами депутата, вони й справді мали зустрітися з Мельниченком, але на кілька днів пізніше від дати затримання екс-майора. Головатий переконує, що про їхній приїзд до Туреччини не знав ніхто, а домовлялися вони про зустріч по електронній пошті. Він також переконаний, що це листування, окрім них, перечитував ще хтось (читай спецслужби), бо результатом цього стало нашуміле затримання.

Тим часом існує ще кілька цікавих моментів цієї історії: Мельниченко до Туреччини, за словами Головатого, діставався через всю Європу. У жодній із країн, які він перетинав, міліція ним не зацікавилася, а затримали його тільки при перетині турецького кордону. Головатий переконаний, що за Мельниченковими мандрами по Європі пильно стежили, і в певний момент чиясь «добра рука» занесла його до списку розшукуваних Інтерполом. А Туреччину для його затримання вибрали тому, що місцеві тюрми істотно відрізняються від європейських і тут легше було б фізично усунути Мельниченка «при спробі втечі», припускає Головатий.

Крім того, Головатий заявив, що йому всіляко намагаються перешкоджати в ознайомленні зі справою. Каже, що 22 серпня подав до Генпрокуратури два клопотання, одне з яких стосувалося експертизи тіла Гонгадзе, проведеної в Німеччині. У відповідь він отримав листа, в якому йшлося, що 29 серпня слідство у «справі Гонгадзе» було поновлено, через що він не може продовжувати знайомитись із деталями справи.

Про справу свого чоловіка говорила й Мирослава Гонгадзе. Вона переконана в необхідності розслідування вбивства у комплексі, а виділення окремої справи тільки зашкодить слідству.

«Пройшлася» Мирослава також і по Президентові, якого звинуватила у відсутності політичної волі для встановлення замовників убивства її чоловіка та закликала його «припинити коментувати хід справи».

Загалом же дружина Георгія була незадоволена ходом слідства в Україні. Коментуючи дії Генпрокурора Піскуна на своїй посаді, вона висловила сподівання, що слідом за двома прокурорськими «ходками» він колись отримає й третю, але «в трохи інші місця».

Піскун, до речі, зустрічався з журналістами майже одночасно з нею. Загроза звільнення у той момент для Святослава Михайловича була найреальнішою за весь час його прокурорства. Незважаючи на це, Піскун намагався робити «хорошу міну при поганій грі» і навіть не збирався говорити про можливу відставку. Він спростував звинувачення Мирослави Гонгадзе в тому, що і при новій владі, і раніше розслідування справи блокувалося згори.

Він також повідомив, що експертиза, проведена в Німеччині, підтверджує, що «таращанське тіло» належить Георгію Гонгадзе. За його словами, експертиза підтвердила, що волосся, надане матір'ю журналіста Лесею Гонгадзе, і волосся, яке знайшли на светрі, «ідентичне і може належати вбитому».

Андрій Федур, у відповідь, назвав заяви Піскуна «замилюванням очей». Він вважає, що експертиза німецьких фахівців є комплексною, а волосся – лише частина дослідження.

Леся Гонгадзе теж підтвердила, що її цікавить порівняльний аналіз ДНК волосся та стопи «таращанського тіла», а не самого волосся. Вона звернулася до Генпрокуратури з вимогою повідомити їй адресу та назву німецької лабораторії, яка проводить дослідження, аби особисто ознайомитися з результатами.

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0