Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  07.09.2025
  Статьи

Версия для печати


Рішення, якого не було?

Ольга ЗАГУЛЬСЬКА,

2000 (16–22.09.2005 ),

16.09.05

Звинувачення оточення Президента в корупції, які пролунали з уст ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО, неминуче поставили на порядок денний питання про її власну фінансову незаплямованість. Зокрема, виринула тема 5-мільярдного (за версією податкової — 7-мільярдного) боргу корпорації ЄЕСУ перед бюджетом. Тим самим бюджетом, який що було сили нібито намагалася наповнити тепер уже відставний прем`єр-міністр. Претензії мала до всіх, окрім рідних колись енергосистем. Від них бідним та знедоленим українцям не перепало нічого — навіть того, що належало. Силою свого авторитету та високого посадового становища ЄЕСУ від такої благородної місії Юлії Володимирівні вдалося вберегти.

Хоча шанс продемонструвати всім безсоромним мінімізаторам та неплатникам, як державний інтерес треба ставити понад власний, випадав унікальний. Хто б тоді посмів вчинити інакше?! Добрий приклад не менш заразливий, ніж поганий. Авсенародної любові скільки б було! Жодні викриття не зможуть її в таких обсягах забезпечити.

Однак не склалося. Гроші залишились в ЄЕСУ. І не могли не привернути уваги ще одного невтомного борця за наповнення державної скарбниці — тоді ще міністра ВС Юрія Луценка. Чи то з власної пильності, чи з підказки журналістів нібито відкрив відповідну карну справу. Всупереч резонансному обсягу недоодержаного бюджетом — якось тихо та непомітно. Без оголошення по телебаченню та затримання до з`ясування обставин підозрюваних. Виходить, ЄЕСУ посідають у суспільстві таке непомітне становище, що остерігатися їхнього тиску на слідство та суд не було підстав? Це ж не позбавлені всіх владних повноважень колишні чиновники! Бо хіба ж можна невинну цікавість глави уряду видати за намагання вплинути на результат розслідування?

Все обійшлося головному міліціонерові фактично нічим — лише щирим зізнанням і у факті вивчення питання, і у факті його закриття. І фінал закономірний. Виявляється, сам Вищий господарський суд несплату податків благословив. Хіба має право міністр ставити під сумнів його рішення? Тут і думати не треба. Не має!

Залишилося тільки дізнатися, коли ЄЕСУ одержала таку поважну індульгенцію. Шлях до встановлення істини простий. На сайті ВГС всі його рішення — як на долоні. Та чомусь по могутній колись енергетичній компанії рішення нема. За жоден з п`яти років, починаючи з 2001го. Що було раніше, не показано. Але й не треба. 5 (7) мільярдів були на початок 2005-го, і тільки тоді їх можна було списати. В попередні періоди сума була менша.

Луценко ж твердить, що бачив рішення суду на 5-мільярдну цифру. Нам би ще його показав. Або пояснив, у чому таємниця, раз серед інших аналогічних документів воно в електронному вигляді не фігурує.

А може, йдеться про вердикти, винесені до кінця 2000 року? Але податковий борг тоді був утричі менший. І навесні 2000-го Вищий арбітражний суд України скасував раніше ухвалене рішення про відміну стягнення з корпорації ЄЕСУ заборгованості в бюджет в сумі 1,433 млрд. грн.

Чи бачив Юрій Луценко ці матеріали? Чи йому досить було тих, де майже півторамільярдний борг дітища Тимошенко ще раніше анулювали? Досить настільки, що заодно і до 5-мільярдного подарунка ДПА зразка чесної, прозорої і народної влади 2005 року претензій не має?

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0