Выборы 2006 – грубые нарушения Конституционных прав граждан

  

Манипуляции с демократией
начало | архив | темники | политреформа | эксклюзив от ГУИП | референдум | RSS 2.0
  07.09.2025
  Статьи

Версия для печати


Програшна ставка Президента

Олег СОСКІН,

Свобода (20-26.09.2005),

20.09.05

Україна знову опинилася без уряду. Цим ми завдячуємо «президенту-месії» В.Ющенку. На жаль, у сфері державного управління він виявився відданим прихильником помилкових методів свого «батька» Л.Кучми. Однак той хоча б давав прем'єр-міністрам попрацювати рік, тоді як Ющенко відправив свій перший уряд у відставку через сім місяців після його призначення.

Припустившись першої помилки, Президент не забарився і з другою — призначенням в.о. прем'єр-міністра Юрія Єханурова та поданням до Верховної Ради його кандидатури для затвердження на посаді керівника уряду. Механізм, який застосував Ющенко для визначення кандидатури наступного прем'єра, є невдалим і таким, що не відповідає засадам політичної реформи, яка з 1 січня 2006 р. почне діяти в нашій країні.

По-перше, В.Ющенко не запропонував парламентським партіям висловити свої пропозиції щодо кандидатури майбутнього прем'єра і не ініціював обговорення у Верховній Раді різних кандидатур на цю ключову в державі посаду. Хоча якщо Президент відповідає за обіцянки, які давав українському народові на Майдані, він мав би вже діяти в руслі європейської традиції. Натомість одноосібно визначивши наступника Юлії Тимошенко, В.Ющенко показав себе недалекоглядною людиною, схильною до тоталітарно-диктаторських методів управління державою.

По-друге, запропонувавши кандидатуру Ю.Єханурова, В.Ющенко вдався до ревізії основних цінностей грудневої революції 2004 р. Адже не секрет, що Єхануров — це плоть від плоті старої комуно-радянської системи й режиму бандократії Л.Кучми. У період з червня по листопад 2001 р. (за президентства Кучми) він був першим заступником глави адміністрації Президента України. Обіймання цієї посади означало найвищий рівень довіри з боку Кучми, адже добре відомо, за якими критеріями підбиралися кадри за часів його правління. Таким чином, Ющенко пропонує народним депутатам затвердити новим прем'єр-міністром України одну з довірених осіб Кучми. Недаремно ж останній так цілувався з Єхануровим у Дніпропетровську.

По-третє, було б доцільно, аби Верховна Рада, перед тим як затверджувати Ю.Єханурова на посаді прем'єр-міністра, створила тимчасову слідчу комісію для перевірки повідомлень про корупцію у Фонді держмайна України у період з вересня 1994 р. по лютий 1997 р., коли його очолював Єхануров. Саме тоді в країні відбулася афера з масовою приватизацією за ваучери. Тоді ж разом із приватизацією великих господарських об'єктів активно формувався первинний кримінальний капітал.

Нарешті, є сумніви, що Ю.Єхануров впорається з соціально-економічною ситуацією, яка склалася в Україні. Чи, може, він має завдання від Президента лише пересидіти до березня 2006-го? Але ж тоді Україна втратить час для здійснення успішних соціально-економічних і політичних трансформацій.

Враховуючи все це, стає очевидним, що вибір Єханурова є невдалою, програшною ставкою» Ющенка. Розумно та раціонально пояснити причини такого ходу Президента складно. Радше за все, це є свідченням того, що В.Ющенко неспроможний проводити ефективну кадрову політику на декларованих ним засадах.

начало | архив | темники | политреформа | референдум | RSS 2.0