Амністія всім-всім-всім, або Якщо бандитам не тюрми, то що?

І.Туровський,

Народне слово (20-27.07.05),

22.07.05

Тотальне розкрадання України, коли все, що створювалося протягом століть руками мільйонів українців, потрапляло у власність вузького кола людей, наближених до влади, сформувало у наших громадян особливо небайдуже ставлення до одного з найпривабливіших гасел Майдану: "Бандитам - тюрми!"

Це відповідало найфундаментальнішим уявленням широкого загалу про справедливість. При цьому йшлося не лише про тих бандитів, яких можна зустріти вночі в темному провулку, а й завсідників офісів, міністерських кабінетів, парламенту тощо.

Колись американський класик Самуель Клементс (він відомий як Марк Твен) написав: "Якщо ти вкрадеш яблуко - тебе кинуть за грати, якщо залізницю - то оберуть до парламенту". Звісно, насамперед гасло мало стосуватися тих, які "вкрали залізницю". Маси, які голосували за Ющенка, очікували, що після його перемоги розпочнеться велике очищення всіх владних кабінетів від тих, кого народ справедливо назвав бандитами.

Спершу демонстрація таких намірів справді була, але з плином часу нова влада втрачала обіцяний Майдану ентузіазм щодо дебандитизації України.

ЗАПРОШЕННЯ "ТАЛАНОВИТИХ МЕНЕДЖЕРІВ"

Першими знаками "відкату" були пропозиції влади до осіб, яких звинувачували у незаконній приватизації, домовитися, укласти так звану мирову угоду, доплатити гроші за стратегічні об`єкти країни, привласнені за "спеціальними" цінами. То був дуже поганий сигнал: як можна домовлятися з тими, в чиїх діях прочитується склад злочину? Адже цілий режим Кучми був фактично системою багаторівневих домовленостей між різноманітними розкрадачами України. Влада, що хоче домовитися з криміналітетом, замість відправити його на нари, ризикує втратити всі ті риси, що так приваблюють маси.

Дуже дивує заява Прем`єр-міністра Юлії Тимошенко, що "влада не повинна поспішати розсаджувати по тюрмах тих фінансових магнатів, що сформували свої капітали за попереднього режиму", бо "такі талановиті менеджери є національним багатством кожної країни". Що це означає? Наскільки відомо автору, ніхто нікого не звинувачує лише на підставі наявності значного капіталу, якщо він не є очевидно кримінальним. Отже, йдеться про якихось дуже специфічних "фінансових магнатів", діяльність яких направду дає підстави для законного кримінального переслідування.

Цікаво, кого персонально мала на увазі пані Юлія, яка ще кілька місяців тому гнівно таврувала цю публіку, що зробила наближеність до Леоніда Кучми мало не вирішальним чинником особистого збагачення? Хто ці "талановиті менеджери"? Було б дуже добре, якби вельмишановна пані Прем`єр їх назвала... Може, це Суркіс, може, Медведчук, може, Пінчук чи Ахметов? Часом не вони є на сьогодні нашим "національним багатством"? А, може, до цих "корифеїв менеджменту" належить також Борис Колесников та Іван Різак?

А хіба не був "талановитим менеджером" Ігор Бакай, настільки талановитим, що Російська Федерація не хоче повертати його в Україну, бо, мовляв, самим такі потрібні? Це ж треба мати неабиякий талант і хист, щоб за два роки "повісити" на себе аж мільярд гривень державних коштів, людина з пересічними здібностями на таке не спромоглася б... А десь блукає, переховуючись від слідства, "талановитий менеджер" Щербань. їх там багато - незабаром на північно-східній сусідській землі сформується ціла колонія українських "талантів", бурхливій діяльності яких поклала край Помаранчева революція.

"КРИШУВАННЯ" ТА ЙОГО АДВОКАТИ

Зрештою, нікого не повинен цікавити рівень обдарованості щодо забезпечення власного добробуту того чи іншого підсудного. То його особиста справа. Для суспільства на першому плані має бути питання: порушував чи не порушував громадянин Закон і наскільки він завдав шкоди інтересам України. Решта - від лукавого та від режиму Кучми, від його "понятій". Отже, влада повинна поспішати діяти за законом, а не в суто кучмістському стилі поділяти громадян на "талановитих менеджерів", "не дуже талановитих менеджерів" і на "зовсім не менеджерів". Головним для держави має бути законослухняність громадян, а не ті "чесноти", що "виправдовують" його нехтування законом.

Коли постало питання про повернення українському народові всього, що було вкрадено в нього всілякими спритниками, з`явилася велика кількість "адвокатів", які намагалися довести, що цього робити не можна, бо буде погано для економіки, погіршиться інвестиційний клімат, імідж України за кордоном. Мовляв, якщо хтось щось поцупив, то нехай так і буде, аби крадій став ефективним власником.

Але чомусь ці "талановиті менеджери" не можуть бути ефективними власниками без тіньових схем, "криш", паразитуванні на Державному бюджеті, без зростання з владою. Вони чомусь здатні діяти лише в умовах мафіозності, тотальної корупції та беззаконня. Щось не виходить з крадія ефективного власника. Якщо цих "талановитих менеджерів" поставити в ті самі умови, в яких працює переважна більшість наших бізнесменів і підприємств, то банкрутство їм гарантовано...

Найбільше хвилює в поведінці нових керівників своєрідна "флюгерність" реакцій, брак сталих і чітких переконань, схильність до згубних політичних маневрів цілком непринципового характеру. Тому передбачити позицію нової влади з тих чи інших питань - дуже важко. Від деяких лідерів можна вранці почути одне, в обід - друге, а ввечері - протилежне другому.

Тому й сприймаються з довірою слова ведучого програми "Закрита зона" на 5-му каналі Володимира Ар`єва, що в нинішньому керівництві є чимало людей, які виступають за те, щоб не поборювати кримінальні клани в Україні, а домовитися з ними. А це означає - визнавати право мафії на участь в управлінні країною, з усіма наслідками для держави. Тоді замість гасла "Бандитам - тюрми!" доведеться проголошувати "З бандитами - порозуміння!"

ЗАГРОЗА ДВОВЛАДДЯ

Порозуміння з бандитами неминуче гарантує втрату будь-якого порозуміння з українським народом, з чесними громадянами. Тим паче, що бандити вимагають собі статусу екстериторіальності в межах цілих регіонів, загрожуючи в такий спосіб Україні феноменом кримінального сепаратизму, до речі, найнебезпечнішого, бо криміналітет завжди готовий діяти брутальними методами, не зупиняючись перед кровопролиттям. Дехто з найпоінформованіших журналістів подейкує, що в окремих регіонах центральна влада вже намагається узгодити призначення керівників силових структур з місцевими "крутими", з "авторитетами". Зокрема, йдеться про Донецьку область, де прагнуть знайти "консенсус" з Рінатом Ахметовим. На практиці це призведе навіть не до двовладдя, адже влада Ахметова буде реальнішою від влади призначеного Києвом голови обласної адміністрації. Домовленості на міжрегіональному рівні між владою офіційною та місцевою неформальною підживлюють сепаратизм і працюють на поступове розчленування України.

В одній державі не можуть співіснувати дві влади, законна і незаконна, офіційна і "тіньова", хтось когось має обов`язково усунути. Або-або - третього не дано. І домовитися тут можна тільки в разі цілковитої капітуляції "тіньової" влади перед законною. Але поки що ми таких кроків з боку "некоронованих королів" не бачимо. Навпаки, вони прагнуть диктувати свою волю Києву, вимагають собі регіонального імунітету від дії Конституції України, сподіваючись на капітулянтську позицію тієї частини нинішнього керівництва, що вже згодна домовитися з олігархічними кланами. Представники цієї частини, напевно, вважають себе дуже мудрими та гнучкими політиками, не помічаючи, що своїм капітулянтством риють політичну могилу не лише собі, а й усій соборній Україні.

Жодна цивілізована влада не може дозволити собі консенсусу з такими елементами. Кінець режиму Кучми значною мірою був пов`язаний з його потуранням і підтримкою тих верств у суспільстві, з якими правова держава покликана вести перманентну боротьбу.

Деякі прихильники Помаранчевої революції в регіонах саркастично заявляють, що до Дня Незалежності, 24 серпня, буде оголошено амністію, за якою та незначна частина бандитів, що таки потрапила на нари, знову вийде на волю. На жаль, цілком можливо, якщо політична лінія нової влади хибує на непослідовність, суперечливість, слабкість. Майдан чекав сили та натиску, саме таку політику народ завжди підтримує, незважаючи на неминучі негаразди і тяжкі випробування. А щодо популярного гасла Майдану "Бандитам - тюрми!", то, як засвідчує історія, коли бандитів не беруть до в`язниць, то бандити беруть владу...