Адмінреформа несе лихо

Олександр КАРПЕНКО,

Сільські вісті,

05.07.05

Територіальний переділ, який задумала влада, — геноцид проти власного народу…

Керівник районного осередку Соціалістичної партії Іван Даценко називає адмінреформу широкомасштабною провокацією, мета якої відволікти людей від злободенних проблем.

Кучмізм, вочевидь, і справді безсмертний. То в одній справі нової влади виявить себе, то в іншій. Виткнулися його роги і в так званій адміністративно-територіальній реформі. Все в ній так само, як і в тій, що була проведена на селі: нахрап, цинізм, зневага до людей. Виходить, що справа Кучми живе й перемагає. Те, що він не довершив, довершують його учні — Безсмертний і компанія.

За їхньою волею Київщині випадає першій скуштувати адмінреформаторського лиха. Вона нині в ролі піддослідного кролика. Якщо витримає, тоді експеримент, наче чума, пошириться на всю Україну.

11 червня у Білій Церкві відбулася велика нарада з участю представників місцевого самоврядування, де обласне керівництво представило кілька моделей адмінреформи. Та особливо вихваляло й нав’язувало так званий шостий варіант. Згодом мені довелося говорити з багатьма учасниками тієї наради — головами міст і сіл, депутатами місцевих рад. Всі без винятку обурені не лише змістом реформи, а й тим, як з ними «радилися» у Білій Церкві.

В чому ж суть тієї реформи? Може, не такий страшний чорт, як його малюють?

Головне її завдання, стверджують автори, забезпечити реальний доступ населення до державних послуг. Звучить гарно, та насправді виходить все навпаки.

З 25 районів лишаються 16. Такі поняття, як село, населений пункт, ліквідуються. Замість них вводяться адміністративно-територіальні одиниці (АТО), на кожній з яких має проживати сільська громада чисельністю не менше, як 5324 громадян. Тобто нове адмінутворення об’єднає кілька сіл: два, три, чотири, п’ять... Поки не набереться потрібна кількість жителів. Керуватиме АТО сільська рада з апаратом чисельністю 20 одиниць, а селами, котрі увійшли в це об’єднання, — старости на 0,25 ставки.

Коли учасники наради поцікавилися у авторів проекту, як же ті старости будуть виконувати свої численні обов’язки, один з них Орест Матвіїшин, ніби знущаючись, відповів: «А ми їм велосипеди купимо...»

Рівень усіх закладів освіти, медицини, культури, окрім тих, що в центральному селі і райцентрі, знижується на одну сходинку. Неповні середні школи стають початковими, середні — неповними, будинки культури — клубами, дільничні лікарні — амбулаторіями, ті у свою чергу — фельдшерсько-акушерськими пунктами, районні лікарні у ліквідованих районах — дільничними. Зате в центральному селі має бути повноцінна середня школа, укомплектована кращими кадрами, наповнена комп’ютерами, іншим обладнанням. Діти з навколишніх сіл будуть сюди підвозитися.

«А куди ж подітися вчителям, лікарям,

іншим працівникам бюджетної сфери, котрі вивільняться?» — запитали голови сільських рад у реформаторів.

«Що ж, нехай шукають роботу», — почулося у відповідь.

Певно, дуже довго «думали» автори реформи і над розв’язанням такої важливої проблеми, як зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування. І придумали таке, що на голову не налазить: відмінити фіксований сільськогосподарський податок, єдиний податок на землю. Тобто скасувати всі податкові пільги для сільгоспвиробників. Отже, зводяться нанівець зусилля народних депутатів, аграрних організацій, котрі впродовж останніх десяти років добивалися зниження податкового тиску на село.

Щоб надати проектові більшої авторитетності, його автори стверджують, що вивчали досвід проведення адмінреформи в Німеччині та інших країнах Європи. Там, мовляв, усе поскорочували, пооб’єднували, і дивись, як добре живеться людям. Непереконливо.

— Наші діди голови на війні клали, щоб зберігся наш одвічний сільський устрій, а не встановився німецький. Може, й хотіли окупанти загнати нас до резервацій, та не вийшло. Однак тепер це роблять свої запроданці, — вважає постійний читач нашої газети Петро Петренко із Ставища Київської області.

— Враження таке, ніби реформу розробляли прибульці з космосу, бо в ній немає нічого реального. Спочатку треба людям дати роботу, підняти їхній життєвий рівень, а тоді братися за перекроювання територій, — переконаний учасник зборів, що проходили у Білій Церкві, голова села Брилівка Ставищенського району Володимир Чкана.

Сумні й невеселі повернулися з тієї наради голови сіл до своїх виборців. Переповіли їм почуте й побачене. Одразу заворушилися міста, селища й села. Люди відчули: насувається лихо, яке можна порівняти з війною або голодомором. Пережили на своєму віку не одну реформу, тож добре розуміють, що й ця вдарить по кожній родині. Те, що обезголовлюються села, ліквідовуються в них установи — півбіди, а якщо доведеться перереєстровувати підприємства, земельну та іншу власність? Знову оббивай пороги, збирай довідки, готуй торбу для чиновника. А де гарантія, що в тій катавасії якимсь пройдисвітам не спаде на думку поживитися, користуючись із селянської необізнаності?

Та найбільше людей гнітить невідомість, адже реформа ламає їхній побут, який налагоджувався впродовж десятиріч. Як добиратися до центрального села або райцентру, віддаль до яких значно збільшиться?

Одне слово, селяни перебувають у шоку, який поступово переростає в обурення. 24 червня мало не все Ставище прийшло до приміщення райдержадміністрації. Відбувся стихійний мітинг, учасники якого вимагали скликання позачергових сесій районної та обласної рад, відставки віце-прем’єра Романа Безсмертного.

А через кілька днів була скликана сесія районної ради. Проходила вона бурхливо. Депутати говорили, не озираючись на свої посади і вищі інстанції. У виступах — глибина, зрілість, гострота. Такий рівень розуміння сільських проблем не завжди досягається навіть у сесійній залі парламенту. Що не кажи, райцентри — зосередження сільської інтелігенції, мозок села, джерело кадрів для обласних центрів і столиці. Якщо понизити статус містечок і селищ, всього цього не стане.

— Проект адмінреформи недосконалий з усіх боків: економічного, юридичного, соціального, — говорив голова районної ради Олексій Кравчук.

Директор школи з Брилівки Микола Качан звернув увагу на те, що серед авторів проекту лише чиновники і вчені-картографи. А де соціологи, культурологи, економісти, педагоги? Тобто застосовано чисто географічний підхід. Ця реформа не має душі.

Депутата Михайла Навроцького обурює, що на реформу заплановано витратити мільярди гривень, у той час як на завершення газифікації сіл області треба 500 мільйонів гривень. Вже сьогодні вікна кожної третьої хати в селах забиті дошками. Перекроювання територій прискорить занепад села.

Головний лікар району Ілля Касянюк стверджує, що в результаті адмінреформи без роботи залишаться близько 250 медичних працівників. Рівень медичного обслуговування впаде, що в свою чергу вдарить по демографічній ситуації.

Нинішній територіальний устрій ламати не можна, бо він складався і випробовувався впродовж останніх тридцяти років, це найоптимальніший варіант, вважає директор Красилівського ліцею Петро Марчук.

Територіальний переділ, який задумала влада, — геноцид проти власного народу, переконаний голова районної афганської організації Віктор Малаш. Щоб дізнатися, що стане із селами, в яких будуть ліквідовані сільські ради, експериментів не треба. Долю цих сіл можна передбачити, спираючись на гіркий досвід хрущовських реформ. Село Розумниця почало занепадати, коли його об’єднали з Бесідкою, і навпаки, ожило, коли одержало самостійний статус. Свого часу натерпілося й Ставище, коли було приєднане до Тетієва.

Керівник районного осередку Соціалістичної партії Іван Даценко називає адмінреформу широкомасштабною провокацією, мета якої відволікти людей від злободенних проблем. Втілення реформи до кінця нинішнього року не реальне, бо для цього треба внести зміни до кількох сотень законів. Цілком можливо, в той момент, коли народний гнів сягне апогею, на сцену вийде у всьому білому добрий цар і приборкає реформаторів. Усі йому аплодуватимуть, тож він заробить добрячий політичний капітал.

Делегати від Ставищенського «Майдану» Антоніна Гончар і Ольга Пустовгар попередили: якщо обласна і центральна влада не вгамують свої реформаторські апетити, ставищани спільно з жителями Володарки вдаватимуться до більш рішучих дій...

Сесія прийняла ухвалу, в якій визнала адміністративно-територіальну реформу передчасною.

Приємно за ставищенських депутатів райради, бо йдуть в ногу зі своїми виборцями. А що інші ради? Зокрема, тих районів, котрі за проектом реформи зберігають свій статус? Підтримають ставищан і макарівчан чи вчинять за принципом «моя хата скраю»?

P. S. Стало відомо, що Київський обком Соцпартії України, звернувся із закликом до всіх політичних осередків, жителів області й столиці із закликом взяти участь в акції протесту «Не дамо перекроїти Київщину! Захистимо українське село!», яка відбудеться 14 липня 2005 року о 10 годині біля приміщення обласної державної адміністрації.