ПОРА йти в політику

Сергій Полиновий,

«Поступ», Интернет-издание „forUm”,

19.07.05

Самі лідери ПОРИ вважають, що саме непослідовні дії нової влади, власне, і є стимулом для того, аби їхня партія стала організованою політичною силою. Частина учасників Помаранчевої революції обов’язково шукатимуть політичної сили, яка буде більш послідовною у виконанні тих очікувань, які покладались на учасників під час президентських виборів.

Українські політики не приховують, що в Україні вже стартувала виборча кампанія. Це вже навіть помітила глава уряду Тимошенко, записавши до своїх політичних конкурентів колишнього соратника Мороза та ще недавно планованого союзника Литвина. Всі ці політики та їхні політичні сили добре відомі українцям, - до того ж і як можновладці, і як опозиціонери. Чимало виборців нарікає на те, що українській політиці бракує нових лідерів, здатних до принципових змін. А такі нові обличчя можуть з’явитися в середовищі нової політичної партії - ПОРА.

Днями Печерський районний суд міста Києва зобов’язав Міністерство юстиції зареєструвати політичну партію ПОРА «заднім» числом. Так закінчилась історія протистояння між міністром юстиції Романом Зваричем та Громадянською партією ПОРА, яка будь-що прагнула зареєструватися до 24-го березня - часу, який дозволяв партії самостійно брати участь у парламентських виборах. Міністр довго знаходив формальні приводи відкласти реєстрацію партії, аж поки та не довела, що може перемагати не лише на революційних вулицях та майданах, а й в юридичних дебатах у залі суду.

Здається, це в історії України друге незалежне рішення суду, ухвалене всупереч виконавчій владі. Перше таке рішення було затверджене Верховним Судом України після другого туру президентських виборів. Невизнання результатів президентських виборів стало справді історичним, бо фактично проклало шлях до зміни режиму Кучми на нову владу. Чи стане рішення Печерського районного суду про політичне майбутнє ПОРИ теж історичним для України?

Не всі радо сприймають появу нової амбітної політичної сили. Зрозуміло, що від її появи не в захваті прибічники старої влади: фальсифікатори президентських виборів та колишні чиновники-корупціонери добре пам’ятають як сміливо переслідували їх молоді люди з жовто-чорною символікою ПОРИ. Це вони заблокували Леоніда Кучму на його дачі в Кончі Заспі та першими поставили намети на київському майдані Незалежності.

Але серед скептиків нової політичної партії є чимало й учасників Помаранчевої революції. Вони пам’ятають, як Громадянська кампанія ПОРА була авангардом тих подій. Тоді з нею були пов’язані їхні найбільш щирі сподівання й принципові вимоги. Тож чи ж варто пористам іти в політику - там, де постійно шукають компромісів, а часто, й не зовсім чесних домовленостей?

Острах перед тим, що, перетворившись на політичну партію, ПОРА може змінитися, відступити від своїх принципових позиції зумовлений не завжди принциповими діями чиновників нової влади, які, опинившись у комфортних кабінетах, уже не так охоче йдуть на діалог з народом і та не так вперто домагаються притягти до відповідальності своїх попередників, помічених у корупції.

Серед слабких місць нової влади пористи називають проблеми з відкритістю нової влади перед народом, наведенням ладу в судах та прозорістю реґіональних бюджетів, витрати з яких і надалі часто лишаються таємницею для місцевих громад.

А ще пористи проводять паралелі з 1990-ми. Голова Політради ПОРИ Владислав Каськів, наприклад, доводить, що тоді, ідеалісти - переважно лідери студентського руху, які зруйнували комуністичну систему, віддалились від політики, помилково вважаючи, що справу вже зроблено. Внаслідок чого до влади пролізла вчорашня комуністична номенклатура, яка звела всі сподівання, пов’язані з незалежністю України, нанівець. Отож, вважає Каськів, не треба повторювати помилок минулого і віддалятись від політики після завершення Помаранчевої революції, інакше до влади пролізуть вчорашні «кучмісти».

Одразу після перемоги над Мін’юстом партія ПОРА звернулися до всіх учасників революції та до Президента Віктора Ющенка з вимогою не йти на жодні компроміси та жорстко дотримуватися зобов’язань, взятих на себе під час Помаранчевої революції. Якщо ж нинішня влада буде занадто м’якою у виконанні обіцянок, даних народу тоді на Майдані, партія погрожує стати опозицією.

Чи зможе партія ПОРА стати потужною опозицією залежить насамперед від підтримки партії в реґіонах. Хоча декому може здатися, що на місцях чимало людей втомилося від політики і ще довго уникатиме участі в політичних акціях. Активісти ПОРИ переконані у своїх силах. Андрій Юсов, член Політради партії, він же керівник її регіональної мережі твердить, що підтримку на місцях вони отримають і завдяки старим методам управління державою, до яких часто-густо вдається вже нова влада: «Ті, кому небайдужі свобода та обов’язково, прийдуть до нас. Адже на місцях мало що змінилося, навіть на персональному рівні, а тому боротьба проти некомпетентної влади корупціонерів триватиме».

Водночас самі високопосадовці закликають учасників Помаранчевої революції до єдності. Лідер партії «Наша України» Роман Безсмертний вважає, що всі політичні сили, які брали участь у подіях на Майдані, мають бути разом на парламентських виборах.

Однак навряд чи заклик Безмертного буде почуто пористами. Адже вони стверджують, що є новим поколінням українських політиків, а лише нове покоління здатне змінити малозрозумілий народу «підкилимний» стиль української політики. Крім того, складається враження, що партія ПОРА -- це єдина політична сила, яку не фінансують великі олігархи, а тому її інтереси не збігаються з політично-фінансовими групами ні з старої, ні нової влади.

Перед новою політичною партією -- важкі випробування. Їй потрібно виробити зрозумілий план дій, гасла та чітку програму -- те, чого так гостро не вистачає нинішній владі. Але лише від того наскільки ПОРА зможе запропонувати альтернативні шляхи до дій влади, залежить її політичний успіх.